Цензор.НЕТ

27.11.19 16:30

Російський спеціальний батальйон "Амур-Степ" у липневих боях на кордоні з РФ та біля Луганського аеропорту

Автор: Дмитро Путята

У період літньої кампанії 14-го року збройні формування противника нашим громадянам нагадували якийсь аналог махновщини, коли просто отримували зброю, техніку та боєприпаси з Росії і кожен діяв за якимсь своїм сценарієм зі своїм баченням ситуації.

Частково такий хід думок правильний. Росіяни брали громадян України, котрі виявили бажання приєднатися, наприклад, до формування "Восток" та вести бойові дії проти української армії, та вивозили їх на територію Росії в Ростовську область, де з них намагалися сформувати майбутніх членів екіпажів танків, БМП, артилеристів тощо. Так сталося з абсолютною більшістю бойовиків, котрі протистояли нашим Збройним силам. Але були і такі підрозділи, котрі формувалися на території Росії з числа громадян Росії, що мали бойовий досвід або служили раніше в армії і їх не потрібно було навчати азів. І командували такими підрозділами кадрові російські офіцери з різного роду військ. Насправді це доволі цікава тема для дослідження. Адже вона чітко ілюструє, хто саме виступив рушійною і боєздатною силою на території Луганської та Донецької областей. Нам добре відомо про те, що Стрєлков був офіцером ФСБ. Але він був не один такий. І в його загоні було лише 52 бійці без бронетехніки.

Розповімо про батальйон противника, котрий практично повністю складався з громадян Росії, командування забезпечували кадрові офіцери РФ, і вони мали танки та артилерію і зіграли далеку не останню роль в боях, вплинувши на їхній результат. Такі батальйони створювалися тимчасово для виконання чітко поставлених завдань, після котрих їх розформовували і формували (або ні) нові батальйони. Яскравим прикладом цього слугує батальйон "Степ".

Батальйон "Степ": формування, командири, техніка, участь у боях

Як я вже зазначив, на території РФ формувалися окремі батальйони зі своїм командуванням і більш-менш боєздатним особовим складом для виконання задач? з котрими б не впоралися звичайні формування бойовиків або виступити в ролі авангарду регулярних збройних сил РФ. Ні для кого не секрет, що на території Росії доволі популярні і головне впливові казачі формування. Війна в Україні яскраво продемонструвала, що абсолютна більшість таких формувань мають своїх кураторів у ФСБ чи інших силових органах і котрих за потреби мобілізовують для участі в локальних конфліктах. Так було в Молдові, Чечні. Так сталося в Україні та Сирії. Безумовно, 90% з таких казаків це лише якась пародія, в котрій представники таких організацій залюбки безпідставно вішають собі офіцерські звання, як приклад. Але є серед них і невелика частина тих, хто справді відданий справі, має бойовий досвід і вплив усередині силових органів Росії (даний вплив допоміг "вибивати" техніку для своїх підрозділів влітку 14-го).

Провівши аналіз даних, розуміємо, що в батальйоні "Степ" було дві основних групи бійців: з Владивостока та АР Крим (котрих було менше, ніж громадян РФ). Під час формування даного загону на території Ростовської області в "піонертаборі" (табір підготовки) російське командування вирішило призначити командиром даного підрозділу офіцера з ГРУ, який мав би стати куратором і командиром на місці. Аналогічно було зроблено з підрозділом "Єрмак", що зайшов у кінці червня 14-го. Про нього та інші формування буде окрема стаття. Але один з офіцерів, котрий також був приписаний до "Степу", виступив проти і зробив велику помилку (для майбутнього батальйону) виставивши людину, з котрою він був знайомий, на пост комбата.

Офіцерський склад батальйону:

Шеврон/емблема батальйону

З цих даних стає зрозумілим, що в невеличкому підрозділі зібралися професіонали своєї справи зі складу кадрових військових. Окрім того, Мамошин і Петренко були давніми знайомими і двоє перебували в казачому формуванні. Саме Петренко запропонував кандидатуру Мамошина на посаду комбата. Саме "грамотні" дії Мамошина призвели до втрати великої кількості особового складу в майбутніх боях. Окрім втрат особового складу була практично втрачена вся бронетехніка. Зайшовши на територію України 20 червня 2014, вони мали доволі потужний, як для того періоду, арсенал та техніку, а саме:

Російський спеціальний батальйон Амур-Степ у липневих боях на кордоні з РФ та біля Луганського аеропорту 02

Колона батальйону рухається дорогами України. Червень 14-го. Фотографія взята з особистої сторінки бойовика, котрий служив у батальйоні

Російський спеціальний батальйон Амур-Степ у липневих боях на кордоні з РФ та біля Луганського аеропорту 03

Представники батальйону в Ростовській області в таборі підготовки. Особливістю даного підрозділу був і однотипний камуфляж у всіх бійців. Фотографія взята з особистої сторінки бойовика цього батальйону

Як і зазначив вище, батальйон зайшов на територію України 20 червня 2014 року і навіть був показово продемонстрований на різних відео в Луганську, Перевальську та Торезі. Частина техніки, зокрема два танки, пішли до Стрєлкова на Слов’янськ. Такі показові маневри робилися спеціально. Абсолютна більшість колон росіян не потрапили в об’єктиви камер зі зрозумілих причин. Але деякий період часу, особливо на початку, їх використовували як частину спецоперації для провокування авіації ЗСУ і подальшого її знищення, так і для місцевих жителів, котрі вагалися, чи варто їм приєднуватися до незаконних збройних формувань. Росія показувала допомогу і всіляко демонструвала, що вона типу не забула про майбутні "республіки" (тобто така частина інформаційної операції).

Начальнику артилерії батальйону пропонувалося взяти БМ-21 "Град", але через брак особового складу, навченого, пропозицію було відхилено. Командування батальйону ледве знайшло ще одного водія для другого ГАЗ-66. В цілому особового складу було приблизно 140-150 бійців.

Накопичування особового складу на території України за допомогою КамАЗів відбувалося ще 12 червня, а 20 числа вже зайшла основна група противника. З приходом  батальйону вони розташувалися в районі Дмитрівки та Сніжного, де до них приєдналися близько 40 місцевих бойовиків. Таким чином кількість о/с "Степу" становила приблизно 200 бійців. Після приїзду особовий склад відправив частину своїх "Уралів" до Сніжного, де на них почали наварювати імпровізовану броню, встановили ЗУ-23-2 на одну машину, ще на одну - кулемет калібру 12.7. Такі "Урали" бойовики називали "Драконами".

Російський спеціальний батальйон Амур-Степ у липневих боях на кордоні з РФ та біля Луганського аеропорту 04

"Дракон" з ЗУ-23-2. Фотографія взята з особистої сторінки бойовика, котрий служив у даному батальйоні

Вся історія бойового шляху батальйону крутилася навколо всього лиш одного населеного пункту – Кожевні і переправ через річку Міус, котрі встановили ЗСУ (для чого було встановлювати переправи через річку, якщо в Дмитровці станом на 12 червня практично нікого з противника не було і там були мости - питання досі потребує дослідження). Перший бойовий вихід стався в кінці червня. В ньому брав участь практично весь батальйон зі своєю технікою. Якихось штурмових дій противник не здійснював, лише хаотичний обстріл, показавши свою присутність. В подальшому були спроби навіть штурмів позицій ЗСУ. У хронологічному порядку це мало такий вигляд:

Пошкоджений та виведений з ладу БТР-80 після обстрілу 8 липня. Фотографія з сайту Lost Armour

Батальйон проводив значно більше дрібних операцій в районі переправ. Йому все-таки вдалося добитися певних успіхів у плані знищення бронетехніки ЗСУ в даному районі. Але той потенціал, котрий був закладений у батальйон, взагалі себе не виправдав. Великою мірою цьому слугувало і командування (комбат) батальйону в руках офіцера поліції ("ОМОН"), котрий апріорі не міг грамотно командувати армійським підрозділом. Помилка при формуванні батальйону коштувала росіянам дорого і зіграла нам на руку. Війна тривала, і потрібно було формувати нові частини для ведення бойових дій.

Формування нового батальйону і робота над помилками. Батальйон "Амур"

Після практично повного фіаско зі "Степом" виникла низка проблем. Довелося збирати новий особовий склад, адже лише частина колишніх бойовиків виявила бажання продовжити службу в реформованому підрозділі. Частина пішли воювати в ПВК "Вагнер", хтось в "Суть Времени" (частина "Востока"), хтось ще кудись. Згаданий мною Зубило в кінці липня практично вирвав Діагноза з Донецької області для формування нового батальйону на території Ростовської області. Приступити до виконання завдань батальйон повинен був 11 серпня 2014 року, але знову ж таки через брак особового складу зайшли на територію України (Луганська область) лише 17 серпня 2014 року. Батальйон отримав назву "Амур" і попрямував у Ровеньки, Луганська область. В ППД 2-го казачого батальйону "ЛНР". Командування батальйону дещо змінилося:

Більше детальної інформації знайти не вдалося через кращу організованість, дотримання секретної інформації тощо.

Російський спеціальний батальйон Амур-Степ у липневих боях на кордоні з РФ та біля Луганського аеропорту 06

Діагноз

Російський спеціальний батальйон Амур-Степ у липневих боях на кордоні з РФ та біля Луганського аеропорту 07

Зубило. Фотографії взяті з особистої сторінки бойовика батальйону

Техніки для даного батальйону дали вже значно більше. Як і задач, котрі він виконував. З інформації, яку ще слід перевірити, мені відомо, що перед батальйоном поставили завдання: пробиття транспортного коридору до Луганська, захоплення передмістя та луганського аеропорту, захоплення ресурсів життєзабезпечення (водопровід, електростанції. Було навіть завдання взяти місто Щастя, але його скасували). Кількість техніки та особового складу:

БМП-2 батальйону. Фотографія взята з особистої сторінки бойовика  батальйону

Частина колони навіть потрапила на відео:

Пробувши два дні в Ровеньках, батальйон вирушив на північ Луганської області і вже 20 серпня 2014 року розташувався в селі Піонерське, неподалік Луганська, де поруч з ним була база ПВК "Вагнера". Надалі батальйон брав участь у боях за Хрящувате та аеропорт. Хронологічна бойова історія батальйону така:

Фотографія зроблена російським контрактником з автомобільного батальйону, що займався перекодуванням "білого" вантажу в Луганськ. На фото видно Т-72Б батальйону "Амур". Геолокація була виставлена як Давидо-Микільське, Луганська область. Фотографія з сайту InformNapalm

Після успішного штурму Хрящуватого, де "Амур" не мав жодних втрат, окрім збитої гусениці з одного танку в результаті пострілу з РПГ, та спрацьованих елементів динамічного захисту з тієї ж причини вони взяли участь у штурмі Луганського аеропорту 31 серпня 2014 року. Атакували вони його з півночі разом з 200 ОМСБр ЗС РФ. Їхній удар припав на 1-й пост, де оборону тримало відділення бійців 80 ОАЕМБр ЗСУ. Цікаво те, що командування росіян використало батальйон "Амур" в ролі авангарду. Схожу роль виконав і "Вагнер" атакуючи з південного-заходу. Танкісти бойовиків навіть зняли на відео процес штурму аеропорту, на котрому видно російський танк Т-72Б3, котрий належав 200 ОМСБр. За виконання успішних операцій всі танкісти батальйону отримали державні російські нагороди "За відвагу" (до і після цих подій таке траплялося лише з бійцями "Вагнера").

Російський спеціальний батальйон Амур-Степ у липневих боях на кордоні з РФ та біля Луганського аеропорту 10
Російський спеціальний батальйон Амур-Степ у липневих боях на кордоні з РФ та біля Луганського аеропорту 11

"Бізон" (позивний танкіста і власна назва Т-72Б) і його російська державна нагорода. Такі нагороди навіть отримали танкісти батальйону, котрі були громадянами України і воювали на боці росіян. Фотографія взята з особистої сторінки бойовика, котрий служив у даному батальйоні

Відео штурму аеропорту, на котрому є Заєц - командир танкового взводу. Воював у Чечні в десантних військах, брав участь у боях за Слов’янськ.

Артилеристи батальйону обстрілюють Хрящувате:

Детальніше про Т-72Б3 тут.

Дмитро Путята, для "Цензор.НЕТ"

Смотреть комментарии → ← Назад в рубрику