Цензор.НЕТ

31.01.20 12:05

Наступ російських сил влітку 14-го в районі Маріуполя

Автор: Дмитро Путята

Російське вторгнення я поділяю на 4 фази, котрі відбулися в серпні 14-го та призвели до поразки України в літній кампанії і затягнули її за стіл перемовин з Росією. Останньою фазою в цій операції стало вторгнення противника на півдні Донецької області в районі Новоазовська і наближення до Маріуполя.

У пам’яті надовго залишаться спогади про паніку в місті, артилерійські дуелі та хаотичне спорудження оборонних позицій навколо стратегічного міста в Донецькій області. Чого не скажеш про події, котрі відбувалися до цього. Головною метою матеріалу слугує висвітлення темної плями щодо сил та засобів противника, що зайшли з території РФ в кінці серпня - на початку вересня, короткий аналіз бойових дій та опис "рейду", який іменували як "помсту за Іловайськ".

Дослідження проведене за допомогою збору інформації з відкритих джерел, аналізу ворожої літератури, супутникових знімків та інсайдерської інформації. Стаття викликана інформаційним голодом щодо цих подій, адже на тлі Іловайська дуже багато бойових операцій зникли з інформаційного поля. Екслюзивними даними щодо рейдових дій поділився офіцер з розвідувального взводу 13 ОАЕМБ 95 ОАЕМБр.

Наступ російських сил влітку 14-го в районі Маріуполя 01

Провокації росіян та події під Іловайськом

Ще на початку липня російські диверсійні групи проводили низку провокацій в районі Новоазовська. Велися обстріли з 82 та 120 мм мінометів безпосередньо самого КПП "Новоазовськ". Більше того, російські диверсійні групи проводили атаки з моря на човнах на прикордонні пости біля населеного пункту Сєдове. Але незважаючи на це, ситуація була відносно спокійною, особливо якщо порівнювати її з тою, що відбувалася на півночі, де йшла повноцінна війна і такі пункти пропуску стирали з лиця землі.

Як нам добре відомо, бої за Іловайськ точилися з першої декади серпня і закінчилися подвійним кільцем оточення. Командування ЗСУ хаотично збирало різні підрозділи і бездумно кидало їх для абсолютно безглуздої ідеї – деблокади чи підсилення оточених військ (ідея правильна, але реалізація типова для ЗСУ), що закінчувалося розгромом таких груп.

28 серпня 2014 року, за день до виходу оточеного угруповання, в Краматорську сформували групу "Небо" з бійців 13 аеромобільного батальйону 95 ОАЕМБр, котрих посадили на 3 гелікоптери та відправили в район міста Старобешевого. Група складалася з 48 бійців, серед яких також були бійці розвідувального взводу цього батальйону. Висадка відбулася в районі дороги Стила-Старобешеве, звідки бійці пройшли 8 км пішки і зупинилися за 1,5 км від Старобешевого та облаштували свій БП.

29 серпня о 4 ранку було оголошено про припинення вогню. О 6 ранку був виявлений ворожий дозор, 10 чоловік, на двох легкових автомобілях. Представники двох сторін вийшли на контакт, під час котрого ворожою стороною було заявлено, що вони є розвідувальним дозором військової колони і пообіцяли, що впродовж години вони не будуть доповідати своєму командуванню про дану позицію бійців 95-ї бригади. Після діалогу старший групи, офіцер Мойсюк, прийняв рішення перенести БП на 600 метрів назад та вести посилене спостереження.

О 7:15 по колишньому розташуванню БП був завданий мінометний обстріл. Згодом був проведений ще один маневр на 1 км назад в сторону висоти 161.4, з настанням дня просунулися на 1 км і візуально спостерігали птахофабрику в районі Старобешевого. Закріпившись на рубежі, вони передали позиції для бійців 72 ОМБр, котрі відмовилися займати там оборону. Ближче до ночі в Старобешевому було помічено 2 ворожі танки, котрі проводили патрулювання місцевості (за інформацією, яку вдалося зібрати нашим бійцям, в цьому населеному пункті було 10 одиниць броньованої техніки).

Згодом було виявлено ворожу колону, котра рухалася в сторону населеного пункту Комсомольське. Інформацію було передано начальству, і по колоні завдали удар авіацією, артилерією та БМ-21. Після розстрілу наших колон під час виходу поодинокі нечисленні групи наших бійців виходили з оточення. На БП "Небо" вийшли 5 бійців 40 БТрО ЗСУ, котрих забрали бійці 72 ОМБр, що розташувалися поруч.

Біля висоти 188.9 був встановлений пункт збору та виходу, а біля висоти 186.1 був замаскований автомобільний транспорт, що належав бійцям 40-го батальйону. Згідно з планом, якби "Небо" було виявлено і його вирішили б знищити, то частина особового складу повинна б була відступити, використовуючи даний транспорт. 02.09.14 3 ГАЗ-66 разом з командиром 1 роти 13 батальйону приїхали та забрали бійців і відвезли їх до населеного пункту Бугас (Волноваський район). Туди приїхав і 13-й батальйон, що отримав завдання здійснити марш на Миколаївку – Докучаєвськ. З цього моменту і почалися вересневі події під Маріуполем, котрим, звісно ж, передувало вторгнення бойовиків разом з ЗС РФ під Новоазовськом у кінці серпня.

Вітер з моря дув

До виходу матеріалу в мережі було неможливо знайти хоч якусь змістовну інформацію про підрозділи противника, які вторглися на територію України, захопили Новоазовськ та дійшли до Широкиного. Лише періодично в інтернеті зявлялася інформація про один і той же підрозділ ЗС РФ, котрий діяв на півдні. Але цього, очевидно, недостатньо, щоб оцінити і приблизно уявити картину, як розвивалися події і хто виступав рушійною силою в даному питанні. Як і зазначив вище, окрім поодиноких провокацій та мінометних обстрілів, КПП "Новоазовськ" перебував у доволі спокійній зоні конфлікту. Відповідно і сили українських силовиків у районі були розраховані радше для формального контролю ділянки та забезпечення просування біженців, які тікали до Росії.

Окрім бійців ДПСУ охорону також здійснювали бійці батальйону "Дніпро-1", на північ від КПП в районі населеного пункту Ковське розташувалися мобілізовані бійці 9 БТрО. З усієї бронетехніки, котра була в усіх цих трьох підрозділах, були лише БРДМ-2 в 9-го батальйону. Тобто про якусь лінію оборони говорити не доводиться. Її просто не існувало. Для подавлення та знищення наших сил не потрібно було б навіть застосовувати велику кількість ресурсів. Російські сили зайшли в Україну, як гарячий ніж у холодне масло. Практично без жодного опору вони змусили наші війська відступати на схід у бік Маріуполя. Вже 27 серпня бойовики захопили Новоазовськ. Досліджувати противника на цій ділянці фронту я почав декілька років тому. З даних, котрі вдалося зібрати, я дійшов висновку, що ворожа сторона задіяла доволі багато спеціальних груп, які налічували по 20-40 бойовиків, мали досвід ведення боїв у або ще до України. Мобілізовані бійці 9 БТрО чи ДПСУ апріорі не могли дати їм відсіч. Відсутність артилерійської підтримки чи навіть бронетехніки також сильно вплинула на хід подій. Нижче буде представлений список формувань бойовиків та підрозділів ЗС РФ, що брали участь у вторгненні. Ними виявилися:

Загальна кількість виходить приблизно: 12 танків, 6 БТР-80, 6 БМП-2, 5 МТ-ЛБ, 4 САУ 2С19, 2 БМ-21, 25 "Уралів" та КамАЗів, 17 одиниць іншого автомобільного транспорту. Кількість особового складу (без урахування "В", ССО та артилеристів ЗС РФ) налічувала приблизно 500-520 бойовиків (очевидно, що ця цифра разом з ЗС РФ доходила до 600 бійців). Безумовно, роблячи заяви про ССО РФ та ЦСП ФСБ, потрібні докази. На початку вересня іноземні журналісти зняли на відео російських спецпризначенців, детальніше про котрих написав Askai.

Наступ російських сил влітку 14-го в районі Маріуполя 02

Колона сил спеціальних операцій ЗС РФ під Новоазовськом, вересень 14-го. Скріншот з відео

Про російських артилеристів з 17 ОМСБр є також доволі велика кількість інформації. Навіть відомо, що деякі з них отримали державні російські нагороди за бої в Україні. А за що саме - буде написано нижче.

Твіти Askai про САУ 17 ОМСБр:

Що ж стосується управління "В", то інформацію про них я отримав у 2017 році з власних інсайдерських джерел, але підтвердити їх за допомогою фото чи відео не вдалося досі і не факт, що щось зміниться в цьому плані. Але влітку минулого року в пошуках інформації довелося прочитати пропагандистьку ахінею противника, котру вони іменували книгою. Написана вона російським громадянином, котрий приїхав на територію України в район Новоазовська та записував свої бесіди з офіцерами вже 9 ОМСП, які воювали тут у 2014 році. Книга називається "Люди войны". Серед багатьох сторінок, де довелося прочитати якісь фантазії автора, була цитата одного з бійців 9-го полку, котра підтвердила мою інсайдерську інформацію, отриману два роки тому. Цитата: "Спецназ ГРУ жил в поселке Безыменное в 2014 году. База размещалась в зданиях агроцеха. После подписания минских соглашений спецназ уехал. Сейчас в поселке его точно нет. По крайней мере, никто из местных жителей мне про спецназ зимой 2017 года не рассказывал и даже не упоминал.
"Вымпел" работал здесь, это совершенно точно, но тоже в 2014 году. Домики, где размещается штаб полка, это приморский пансионат. Вычурные ангелочки вокруг, дамы полуобнаженные. Как охарактеризовал сей стиль Виктор Скрипченко – "армяне строили".

Ще одним свідченням того, що там діяли російські війська спеціального призначення є те, що бойовик одного з формувань зробив фотографію на фоні російського ПТРК "Корнет", котрі не поставлялися бойовикам не те що в 2019, а й тим більше в 2014 році.

Наступ російських сил влітку 14-го в районі Маріуполя 03

Бойовик та російський "Корнет". Фотографія з особистого архіву бойовика

Наступ російських сил влітку 14-го в районі Маріуполя 04

1В14 та КамАЗи 17 ОМСБр в н.п. Безіменне, вересень 14-го. Фотографія з особистого архіву бойовика

Характерною особливістю автомобільної та броньованої техніки, котру використовував противник в даному районі, було те, що вся вона мала характерні для сил вторгнення білі кола, прапори "Новоросії" та інші прояви художньої діяльності членів екіпажу.

Наступ російських сил влітку 14-го в районі Маріуполя 05

Броньований КамАЗ 5350 противника. Фотографія з особистого архіву бойовика

Бойові дії та "рейд помсти"

Захопивши 27 серпня Новоазовськ, противник дещо призупинився. Що змусило його стрімко не рухатися вперед та займати вигідні рубежі для майбутньої оборони - невідомо. Про зайняття міста Маріуполь не може бути і мови. Паніка серед населення, колони біженців та хоч і невеликі, але все-таки присутні сили ЗСУ та МВС ("Азов", тилові підрозділи ЗСУ тощо) на короткий проміжок часу змогли б затримати противника. Окрім того, захопити місто - не означає мати змогу витримати зворотній штурм з боку ЗСУ. Це якщо, звісно, розглядати дані події виключно у військовому аспекті. Як показала практика – це не завжди слугує правильним мірилом для нашої війни, котру не дарма називають "гібридною". Але не будемо вдаватися в економічні та політичні аспекти конфлікту, розглянемо суто військову сторону.

Наприкінці серпня з параду був перекинутий батальйон Національної гвардії з БТР-3 та батареєю гаубиць Д-30, котрі отримали завдання прикривати Маріуполь, але через зміну наказу вони опинилися біля Комсомольського і звідти лише через деякий час під Маріуполем. Українське командування планувало до 5 вересня (Мінські угоди) звільнити Тельманове та Новоазовськ. Для Тельманового було виділено бійців 95 ОАЕМБр та батальйон 1 бригади НГУ, а для звільнення дороги, котра йшла на Новоазовськ 17 ОТБр та 23 БТрО за підтримки артилерії.

Тельманове

Станом на 4 вересня українське командування зуміло зібрати доволі непогані сили в тих умовах, котрі склалися:

Сили були сконцентровані у або біля Маріуполя. Для звільнення ж самого Тельманового були виділені 1 та 13 батальйони 95 ОАЕМБр та батальйон НГУ. Але перед тим бійці 95-ї бригади здійснили низку маневрів.

3 вересня 13 ОАЕМБ зайшов у Докучаєвськ. Рухаючись вулицями, вони вийшли до мосту, де зустрілися з 1-м батальйоном, після чого на околиці повернули і виїхали на трасу біля Новотроїцького. Дотримувалися режиму маскування і лише на одному БТР-80 був український прапор. Здійснивши ці маневри, повернулися до Миколаївки на ночівлю, де вже розташувався 1-й батальйоном разом з комбригом Забродським. 04.09.14 поїхали до н.п. Бугас, а звідти на Маріупольську трасу і зайшли в Маріуполь (1 та 13 батальйони). Такі дії були вчинені, щоб продемонструвати противнику свою присутність та готовність битися за своє місто. Після цього виїхали на західну околицю до Володарського, заправилися і виїхали знову на трасу, а звідти на Андріївку і потім на Староласпу, де зупинилися на ночівлю. Українські інженерні підрозділи встановили переправу через річку Кальміус в районі Білокам’янка – Новоласпа – Староласпа. Через цю переправу і перебиралися бійці 95 ОАЕМБр. Рух координували регулювальники. Вийшовши на Новоазовську трасу, вони провели марш і зустрілися з бійцями 79 ОАЕМБр в районі н.п. Сонцеве. Отримали завдання пройти через Мічуріне та Сонцеве, показати свою присутність, відволікти сили противника з Новоазовська, дати нашим військам провести наступ з боку Маріуполя на Новоазовськ та звільнити його. За інформацією розвідки лише в Тельмановому у противника були якісь сили. Звільнити цей н.п. повинен був 1-й батальйон НГУ, але через сильні втрати (мінімум 7 загиблих та 15-20 поранених. Втрачений БТР-3К та АТ) вони зробити цього не змогли.

Наступ російських сил влітку 14-го в районі Маріуполя 06

Розстріляний КрАЗ НГУ біля Тельманового, 5 вересня 2014 року. Фотографія від місцевих жителів

Згідно з планом, розробленим особисто Михайлом Забродським, 1-й батальйон повинен був атакувати східну частину, а 13-й – західну. Під час висування на позиції і розгортання у бойові порядки десантники були обстріляні. По виявлених вогневих точках  95-ю бригадою був відкритий артилерійсько-мінометний вогонь, точки були подавлені. Але в українських бійців зявилися перші поранені. Боїв за місто як таких не було. Найбільше дісталося 1 ОАЕМБ, котрий рухався по відкритій місцевості і потрапив під вогонь ворожої артилерії. О 15:15 був вивішений український прапор, населений пункт під нашим контролем. О 17:00 повністю зачищене Тельманове. У дворі будинку знайшли гараж, повністю забитий боєприпасами. Також було захоплено 1 МТ-ЛБ, МТ-12 "Рапіра" та АГС-17. НГУ повинна було взяти його під контроль, але відмовилася. Воно і не дивно, адже більша половина бійців були строковиками і після втрат не могли адекватно вести бойові дії. В цілому від 95 ОАЕМБр в цій операції брало участь 25 БТР-80. Схожі рейдові дії проводила і 79 ОАЕМБр, але практично з нульовим результатом.

Спроба зайняти Новоазовськ

Для операції задіяли сили:

Наступ російських сил влітку 14-го в районі Маріуполя 07

Танк Семенівського батальйону на заправці в Новоазовську. Фотографія з особистого архіву бойовика

Даючи оцінку силам ЗСУ в плані "достатньо" чи "недостатньо", потрібно згадати сили та засоби противника, котрі в період з 27.08 по 05.09 не мали жодних втрат. Атакуючи, по суті, танковою РТГр позиції противника, котрі добре прикриті артилерією та окопалися на зайнятих позиціях, фактично мали квиток в один кінець.

04.09.14 в Маріуполь прибули бійці 17 ОТБр та свіжосформованого 23 БТрО. До міста також прилетів і начальник ГШ Віктор Муженко, щоб особисто координувати дії наших бійців під час проведення операції.

В інтернеті є опис  бою, я всього лиш зроблю підсумок. А підсумок виявився взагалі невтішним для нашої сторони. На наших військових чекала очікувана засідка. Як результат – було знищено 4 танки за декілька хвилин та 2 БТР артилеристів. Українські бійці відступили до Комінтернового, де їх накрила артилерія. Як результат – ще 3 танки були покинуті на полі бою. Ще один із танків 17 ОТБр рухався в сторону Широкиного і потрапив під вогонь артилерії противника. Механік-водій не впорався з керуванням та влетів у бетонні плити. Танк вийшов з ладу, екіпаж покинув машину та відступив. Буквально за декілька годин наші бійці втратили 8 танків та 2 БТР. Такі втрати були зумовлені також і вогнем російської артилерії, котра накрила артилерійські позиції 55 ОАРБр. Російські МСТА-С з навченими професійними артилеристами за допомогою БЛА вогнем своїх 152 мм САУ відкрили вогонь по танках 17 ОТБр, зробили вогневий наліт на єдиний Т-64БВ, котрий рухався в сторону Широкиного, накрили Комінтернове, куди відступила група 17 ОТБр та 23 БТрО, накрили та подавили позиції 55 ОАРБр (3 гаубиці), котрі вели вогонь по Безіменному, де розташувався штаб противника, також знищили на марші разом з тягачами ще 3 МСТА-Б ЗС України.

Наступ російських сил влітку 14-го в районі Маріуполя 08

Схема бою, на котрій чітко видно наскільки далеко могли стріляти російські МСТА-С з 17 ОМСБр ЗС РФ

Це виявилося повним розгромом наших військ. Ніякої "помсти за Іловайськ" (с) не було. 95 ОАЕМБр була скована боями за Тельманове, котре було звільнене і просто покинуте. 79 ОАЕМБр блукала в районах населених пунктів, котрі раніше займали наші бійці. Проводити рейд по "тилах" противника, коли левова частка того противника покинула район Іловайська та вийшла в РФ, вже 03.09.14 було абсурдно і непотрібно. Замість того, щоб задіяти ті ж 4 неповні, але все ще відносно боєздатні батальйони аеромобільних бригад у справді потрібних та складних наступальних операціях, вони їздили якимись складними маршрутами і лише інколи вступали в поодинокі перестрілки з ворогом, завдаючи йому мінімальних втрат (через їхню мінімальну присутність). Так хаотично і безглуздо організувати і кинути в бій недосвідчених бійців ще потрібно вміти. Це мені нагадує події червня 44-го, коли союзники вже висадилися на пляж у Нормандії, прорвали оборону та почали накопичувати свої сили та засоби на березі, маючи колосальну перевагу в авіації та артилерії (особливо великокаліберній корабельній артилерії), а командування 12-ї танкової дивізії СС подумало, що вони своїми силами зможуть відкинути англо-британські війська в море. Вийшло так, як інакше і вийти не могло. В двох ситуаціях. Втрати нашої сторони за 5 вересня були: 8 танків, 2 БТР-60, 3 гаубиці МСТА-Б, 1 БТР-3К НГУ та 10 загиблих (в бою в районі Комінтернового загинуло двоє бійців 23 БТрО та 1 танкіст).

Хотілося б також згадати і втрати, котрі ЗСУ зазнали на протилежно іншій ділянці фронту – півночі Луганська. 5 вересня противник завдав удар по наших військах, які відступали. Удар спочатку припав на позиції 1 ОТБр і забрав життя 3 бійців. Знищено було 3 БМП-1 з механізованого батальйону бригади. Біля н.п. Цвітні Піски у засідку потрапили бійці 24 БТрО "Айдар", а згодом і 2 батальйону 80 ОАЕМБр. Сумарні втрати становили 46 загиблих, разом з 1 ОТБр – 49. Буквально два епізоди в "останній день війни" забрали на двох ділянках фронту 59 життів українських захисників (мінімум).

Наступ російських сил влітку 14-го в районі Маріуполя 09

План щодо звільнення Новоазовська

Наступ російських сил влітку 14-го в районі Маріуполя 10

Фотографія зроблена іноземним журналістом

Висновки

Наступ російських сил влітку 14-го в районі Маріуполя 11

Хвіст ракети "Точка-У" в районі Безіменного, вересень 14-го

 Дмитро Путята, для Цензор.НЕТ

Смотреть комментарии → ← Назад в рубрику