Цензор.НЕТ

09.02.20 13:00

Боєць 72-ої бригади Влад Таранін, позивний Швед: "Дерева на промці можна зрізати і продавати на метал, бо вони нашпиговані кулями"

Автор: Віолетта Кіртока

25-річний житель села Кіндратівка Сумської області, який з перших днів війни брав участь в обороні країни, звільнився з армії після закінчення контракту минулого року, але… повернувся в рідний підрозділ, щойно він зайшов на бойові позиції.

 

Боєць 72-ої бригади Влад Таранін, позивний Швед: Дерева на промці можна зрізати і продавати на метал, бо вони нашпиговані кулями 01

Цей чоловік більше думає, ніж говорить. Або віджартовується, коли йому ставлять серйозне запитання. Рік тому підрозділ вийшов з позицій в селі Гладосове, яке, власне, 7-ма рота 3-го батальйону взяла під контроль, і Швед, у якого якраз закінчувався контракт і який був на війні з 2014 року, надумав повернутися у цивільне життя. Це його рішення бентежило хлопців, що залишалася в лавах Збройних сил, бо без такого друга важко – і в повсякденному житті, і тим більше під час бойових дій. Такі, як Швед, і є основою армії: прикриє спину, буде копати, піде безстрашно в атаку, витягне з поля бою… І як тільки бригада знову зайшла на лінію вогню, боєць повернувся на війну.

"ЯКИМ БУВ ТОЙ БІЙ? МОРЕ КРИКУ! НЕЩАДНИЙ ВОГОНЬ З УСІХ БОКІВ, ХАОС"

- Мої однокласники хто в Москві, хто у Варшаві, всі на заробітках, - каже Влад. – Я також обрав собі шлях "заробітчанства" – в армії ж зараз непогано платять. Ну от і продовжую воювати…

Першим місцем, куди я потрапив на війні, була Волноваха. І почав мігрувати по всій бригаді. Я шукав своє місце, і мені його підшукували. В тих краях я вперше побачився з Валерієм Гудзем, який починав у бригаді командиром роти, потім став командиром батальйону, заступником командира бригади, а зараз командує 24-ою бригадою. А я назавжди запам’ятав, як він під час наступу на Білокам'янку командував, кричав, а я не розумів, хто це. "Идите за танком! Что вы делаете? Выполняйте приказы", - він вів всіх уперед. Яким був той бій? Море крику! Нещадний вогонь з усіх боків, хаос, бо не зрозуміло було іноді, звідки по тобі летить.

Там за короткий час я стільки цікавого побачив! Снаряди літають, по броні цокотять кулі. Тоді ми не взяли ці села, хоча намагалися. От там було найцікавіше. Щось робити - це рухатися вперед. У 2014 році лінії розмежування не було. Там було зрозуміло єдине - противник той, хто стріляє по тобі.

Біля Докучаєвська, це вже 2016 рік був, ми зайшли і обережно взяли терикони, закріпилися, викопали траншеї. Саме там я святкував 14 лютого. Ще думав: у всіх - день закоханих. А яке ж у мене кохання? До армії, чи що?

Війна чи то армія таки принесла в життя Шведа і кохання. У 2018 році, коли боєць був у Травневому на Світлодарській дузі, в це село, де залишаються жити мирні жителі, їздив мікроавтобус, який розвозив хліб. До дівчини, яка контролювала його роздачу, намагалися залицятися всі армійці. Крім Шведа. Але саме він одружився з нею! Побратими побачили весільні знімки у фейсбуці. І вже навіть не здивувалися: хто ще міг привернути увагу розумної гарної гонорової місцевої панянки? Саме Швед.

Боєць 72-ої бригади Влад Таранін, позивний Швед: Дерева на промці можна зрізати і продавати на метал, бо вони нашпиговані кулями 02

-У 2017 році я потрапив на позицію Зеніт під Донецьким аеропортом, - вертається до свого бойового шляху мій співрозмовник. - "Будеш старшиною", - намагався мене призначити командир роти Бахмат. "Ні. На ДШК хочу працювати", - відмовлявся я. "Тоді підеш на найгіршу позицію". – "Добре". Мене не просто налякати.

Боєць 72-ої бригади Влад Таранін, позивний Швед: Дерева на промці можна зрізати і продавати на метал, бо вони нашпиговані кулями 03

Це була посадка, видвинута на кілометр вперед. Позиція називалася "Метеор". Там не було де сховатися, постійно стрілкотня працювала. А по святах ще накидували ЗУ-шечкою чи БМП-шечкою. Могли і "Град" надіслати. Траншеї там спочатку були по коліно. З часом ми все зробили. Нам привезли збірні бліндажі, які ми вкопали в землю. Найнебезпечніше місце стало найкращим, настільки воно було укріпленим та облаштованим.

"ВЛАД НЕ ВЧИВСЯ ВІЙСЬКОВОЇ СПРАВИ, АЛЕ У НЬОГО Є ПРАКТИЧНО ВСІ НАВИЧКИ ЩОДО ЗНЕШКОДЖЕННЯ ЦІЛЕЙ."

- У 72-ій бригаді Влад Таранін служить давно, але спочатку він був у комендантському взводі, - пояснює командир 7-ої роти 3-го батальйону 72-ої бригади, а тепер заступник командира батальйону 58-ої бригади Богдан Гарнага, позивний Бахмат. - Після розформування взводу Влада перевели до мене в роту. Це був 2017 рік. Я йому відразу запропонував стати сержантом роти. Він відмовився, мовляв, не хочу бути командиром, не треба робити з мене великого начальника, тому, признаюся, я його за таку гоноровість відправив на позицію, яка розташована попереду Зеніта – "Метеор". Він не сказав мені на це ні слова, спокійно сприйняв новину. І дуже швидко зробив так, що позиція стала найбільш укріпленою. А хлопці його поважали за те, що не п’є, дисциплінований, володіє всіма видами зброї. Коли по "Метеору" працював танк, Влад не губився, чітко ставив задачі особовому складу. За рік нашого перебування в тих краях у підрозділі Влада загинув лише один боєць, хоча на інших позиціях гинули регулярно… Вважаю, що саме відповідальність Шведа, його вміння мотивувати людей і власним прикладом показувати їм, як діяти в різних ситуаціях, зберегли не одне життя. Попри те, що спеціально Влад не вчився військової справи, у нього є практично всі навички щодо знешкодження цілей.

-Я ж і на промці з 1-им батальйоном встиг повоювати взимку 2017 року, - продовжує згадувати Швед. - Тоді було багато "трьохсотих". Мені сказали: збирай свою фантастичну команду і давай на підкріплення. Місяць там пробув. Промка - це активність, близька відстань до ворога. Там ми дивилися противнику в обличчя і не відчували час. Він летів. Дерева, які там стоять, можно зрізати і продавати на метал, бо вони нашпиговані кулями і уламками, свинцем. По дереву стукаєш, а воно аж дзвенить.

-Коли ми зайшли в Травневе, Швед зайняв лівий фланг і став нарешті головним сержантом взводу, - розповідає Бахмат.

- Бахмат таки дотиснув мене і змусив стати головним сержантом, - цьому факту Швед сам ніби дивується. – Я погодився на це, коли побачив, що просто немає кому зайняти цю посаду. Завжди доводиться робити те, чого не хочу...

Боєць 72-ої бригади Влад Таранін, позивний Швед: Дерева на промці можна зрізати і продавати на метал, бо вони нашпиговані кулями 04

Влад Таранін (праворуч) із Володимиром Русецьким (посередині) та Богданом Гарнагою, Бахматом. Всі троє віддано  захищають Україну з перших днів війни

- Він грамотно управляв всіма вогневими засобами, - продовжує Бахмат. - Коли аеророзвідники, які працювали на наших позиціях, загубили свій безпілотник, Влад провів групу його шукати майже до ворожих позицій. І показав, що досить вправно володіє навичками розвідника. На жаль, "пташку" не знайшли, але група повернулася без пригод, завдяки досвіду і майстерності саме Шведа. Це сержант, який може управляти боєм.

Підлеглі люблять Влада за його жарти, за те, що він - душа колективу. Тому і засмутилися, коли він сказав, що звільниться після закінчення контракту. Та я сам, чесно кажучи, не вірив, що він піде. Бо саме на таких бійцях і має триматися наша армія. Влад справедливий, чесний і порядний. Таких треба берегти і утримувати в армії всіма засобами. Я страшенно щасливий, що знаю такого бійця, і що такі хлопці вертаються в армію. Бо саме такі люди наближають нашу перемогу.

Боєць 72-ої бригади Влад Таранін, позивний Швед: Дерева на промці можна зрізати і продавати на метал, бо вони нашпиговані кулями 05

На війні важлива будь-яка робота. І Швед перший береться копати, носити, облаштовувати бліндажі та траншеї

-Чому я вирішив піти на гражданку? – Влад пояснював мені своє рішення ще рік тому на Світлодарській дузі. - Тому що держава кидала не одноразово. Перший контракт я підписав, коли ще був на срочці. І тому мені не положені були так звані підйомні - гроші за перший контракт. Хоча люди по десять тисяч за це отримували. Мені ж казали: не положено, бо ти підписав контракт відразу із срочки. Типу на срочці я отримував шалені гроші.Так! Аж 150 гривень на місяць. Типу, всім, хто пройшов срочку, цього достатньо. Чому так? Ніхто не може дати відповідь. Але я вважаю, це не чесно, не відповідально.

Ще таке було. Здайте документи до якогось свята: "Вам дадуть матеріальну допомогу". Подав. Всім прийшли гроші, а мені ні: "Тобі не положено - треба їхати у військову частину". А там мене назад відправляють. І так по колу. Не так важливі ті гроші, як справедливість!

Те, що армія діє дуже дивно, на відчепись, я на собі відчув дуже добре. Мені ж дали дві однакові нагороди "За зразкову службу" - в 2016 році і до 6 грудня 2018 року. Мені що, їх колекціонувати - збери 15 штук та отримай премію? Чи 16 -ту - в подарунок?

І попри такі прикрості, армія – все ж моє. Я, як кажуть, на всю голову віськовий. Стою на непоганій посаді - головний сержант роти. Люди мене слухають, розуміють, що я їм пояснюю, чого хочу. Завжди цікавляться, що потрібно робити. Якби ж мене хтось почув і все ж зробив, щоб старі офіцери совкового періоду пішли, а на їхні місця поставили тих, хто вже був на війні, щоб вони ухвалювали нормальні рішення, було б набагато краще.

"ВСІ ЗАВЖДИ БОЯЛИСЬ АРМІЇ, НАМАГАЛИСЯ ВІД НЕЇ ЯКОСЬ ВІДМАЗАТИСЯ. Я НЕ РОЗУМІЮ, ЧОМУ"

-Швед вражає мене своєю спокійною, правильною і щирою мотивацією, - говорить про Влада Тараніна волонтер Тарас Степура, який здружився з бійцями 7-ої роти і дуже багато з ними співпрацює. - Він дуже спокійний як людина, але при цьому жорсткий, як командир, і дуже конкретний. В ньому немає лицемірства, говорить все просто і прямо. Я не бачив, щоб він колись панікував, навіть у найважчих обставинах, ніколи не робить ніяких лишніх рухів. У мене багато друзів серед тих, хто воює. Хтось став відомим, хтось не попадає в камери журналістів. От Швед якраз із тих, хто не женеться за славою. Але познайомившись із ним, хочеться розказувати про нього всім, всьому світу. Саме так відбулося з режисером Вадимом Єрмоленком, який знімав фільм про 7 роту, подружився із Шведом і багато матеріалу зробив саме з ним. Швед – дуже надійний. Якби мене просили назвати найкращого бійця, з тих, кого знаю, я першим би назвав саме Шведа. Колись в розмові він сказав мені: "Україна - моя земля, і поки йде війна, я буду воювати". Він промовив це просто і зрозуміло, без пафосу, не на камеру. Бо для нього так справді і є.

Боєць 72-ої бригади Влад Таранін, позивний Швед: Дерева на промці можна зрізати і продавати на метал, бо вони нашпиговані кулями 06

-До армії я навчався в аграрному ліцеї, - говорить Влад Таранін. - Чесно кажучи, не хотів туди поступати, бо не бачив нічого перспективного для себе, не хотів працювати в сільській місцевості, а мріяв служити саме в армії. Два моїх брати пройшли службу, розповідали багато про це. От і я вирішив, що буду військовим.

Я прийшов у віськкомат сам, коли призов вже закінчився. Мені казали: давай на наступний рік вже... Але в той час якраз прийняли закон, який скасував строкову службу. Я відразу обурився: "Ви що, смієтесь? Я краще відслужу зараз". Мене навіть намагалися не взяти, відправивши на медичну комісію, бо у мене періодично тиск підвищувався. Казали: "Півроку підлікуєшся і потім будеш служити". Але медики після обстеження зробили висновок: все нормально. Знаєте, всі завжди боялись армії, намагалися від неї якось відмазатися. Я не розумію, чому.

У 2013 році я прийшов на строкову службу. І тут почалася вся ця двіжуха спочатку на Майдані, потім – на сході… В листопаді 2014 року я підписав контракт з 72-ою бригадою, бо в ній і служив.

Коли почалася війна, нас відкомандирували в штаб повітряних сил у Вінницю. Там розподіляли, хто куди вирушить. Мій товариш потрапив на війну і дуже скоро отримав важке поранення. Після обстрілу мінометом уламок потрапив йому в живіт, відрубав частину печінки, кишок... Мене це злякало, а розізлило. Як каже наш командир роти, який зараз став заступником командира батальйону в іншій бригаді, Бахмат: "Это же война".

Коли мені кажуть, що потрібно віддати країні борг, я не розумію цього? Я ж нічого у неї не брав, щоб тепер віддавати. А от захищати свою країну - інша справа. Якщо більшість буде поводити себе так, як більшість і поводиться: я не піду в армію, тому що там убивають, то хто тоді буде боронити нашу країну?

Найцікавіший зі зброї для мене АГС. Він найзручніший. З нього можна працювати в закритій місцевості, де тобі нічого не загрожує. І вражати на великі дистанції не одну ціль, а багато. А з автоматом ДШК треба виходити на пряму відстань з ворогом.

У документальному фільмі "На схід" режисера Вадим Єрмоленка Швед став головним героєм. Правда, як це і буває, найсмачніші епізоди, приправлені військовим сленгом, вирізали. Про це трошки розповів сам режисер:

-Вже на позиції "Метеор" Швед був навіть не сірим кардиналом, а все ж душею взводу, - говорить кінорежисер Вадим Єрмоленко. – Завжди перший брався за будь-яку роботу. Треба копати – копає, потрібно укріплювати позиції – носить мішки. І все без ниття, а з гумором: "Ну от вдома що ти будеш робити – зіп’єшся від бездіяльності, а тут подивись навкруги: всі хлопці рум’яні, підтягнуті". В готовому вже бліндажі радів: "Чудовий бліндаж. Тільки миші зі стелі падають"… Я все літо 2017 року, та й частину весни з осінню, провів на "Метеорі", - знімав війну. І вже тоді звернув увагу на Влада Тараніна та Володимира Русецького. Через рік, побачивши їх командирами основних позицій, щиро зрадів, бо вони швидко вчаться, і до них прислухаються. Крім того, що Швед хороший боєць, він ще й толковий хазяїн – люди у нього вдягнуті, погодовані, є де помитися, попрати речі. Що головне в чоловікові, в солдатові? Щоб не напрягав, не нив. Він все робить залюбки. Такі люди – штучні. Коли всі б’ються за місце біля годівнички, саме такі відходять в бік. Але коли потрібно йти в бій – чому не я? Швед – абсолютно книжковий герой, хемінгуеївський. І у нього не просто жарти, а самоіронія, він передусім підсміюється з себе. І це – дуже цінно. Принаймні для мене.

Боєць 72-ої бригади Влад Таранін, позивний Швед: Дерева на промці можна зрізати і продавати на метал, бо вони нашпиговані кулями 07

Бійці 7-ої роти Влад Таранін та Дмитро Коваленко з кінорежисером Вадимом Єрмоленком. Обидва піхотинці зараз  на фронті

-Оселедець вибриваю регулярно, - Швед не сказати, що ретельно слідкує за своєю зовнішністю, але все ж носить або чуб, або відпускає розкішну бороду. - Буває, виростає довгий оселедець, такий, справжній. Я і вуса іноді відпускаю.

-Як справжній козак?

-Та який я козак? Я – піхотинець! А позивний Швед мені придумали в 2015 році, бо я тоді носив величезну бороду. Хтось сказав: "Ти на вікінга схожий. А шведи - нащадки вікінгів. Будеш Швед". Так і звуся тепер. Мені подобається.

Віолетта Кіртока, Цензор.НЕТ

Смотреть комментарии → ← Назад в рубрику