Заступник міністра соцполітики Сергій Ніжинський: "Звільнені з полону мають усі підстави отримати статус жертв торгівлі людьми, а разом з ним – відповідну допомогу"

22141 8

Ще пів року тому, обговорюючи із Сергієм Ніжинським реформу прокуратури, вважала, що свою подальшу кар'єру він продовжить в одній із правоохоронних структур. Та зустрівшись із ним уже в Міністерстві соцполітики, де пан Сергій обіймає посаду заступника міністра з питань євроінтеграції, зрозуміла, що досвід, накопичений ним раніше, сповна знадобився саме тут.

Тому спілкувались не тільки про соціальну допомогу жертвам торгівлі людьми, постраждалим від домашнього насильства, тіньові схеми, які використовуються при міждержавному усиновленні, а й про спільні з правоохоронцями операції, які дали змогу виявити і попередити низку злочинів.

Заступник міністра соцполітики Сергій Ніжинський: Звільнені з полону мають усі підстави отримати статус жертв торгівлі людьми, а разом з ним – відповідну допомогу 01

"ПІД ЧАС СПІЛЬНОЇ ОПЕРАЦІЇ З НАЦПОЛІЦІЄЮ ВИЯВИЛИ ПЕНСІОНЕРІВ І СТУДЕНТІВ, ЯКИХ ЗМУШУВАЛИ ПРАЦЮВАТИ НА НЕЗАКОННИХ БУДІВНИЦТВАХ"

– Сергію Сергійовичу, було заявлено, що звільнені наприкінці грудня з полону бойовиків у рамках обміну 76 українців отримають від держави допомогу, зокрема по 100 тисяч гривень. Це питання іншого міністерства, але Мінсоцполітики теж брало на себе певні зобов'язання перед ними. Їх виконано?

– Виплата по 100 тисяч – це, справді, не наше питання, а Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб. Ми ширше бачимо цю проблематику і вважаємо, що звільнені з полону мають усі підстави отримати статус жертв торгівлі людьми, а разом з ним – відповідну допомогу. Тим паче, що серед них багато цивільних.

Торгівля людьми – один із напрямів, який я веду. Ми разом із правоохоронними органами в комісії закритого типу верифікуємо постраждалих і здійснюємо одноразові виплати, сума яких становить від 5 до 7,3 тисячі гривень. Крім того, вони у заяві можуть вказати, яка допомога їм потрібна. Для нас важливо, щоб адресна допомога "ходила" за цими людьми, а не вони бігали інстанціями і щось просили.

– Що потрібно, щоб отримати такий статус?

– Звернутися із заявою в управління соціального захисту населення, сформувати потребу, надати свої дані. Далі вже комісія вирішує, надавати людині цей статус чи ні.

– Скільки з цих 76 людей вже звернулися?

– Ми розуміємо, що люди взагалі не знали про такий статус і куди їм потрібно звертатися. Тому й пояснили публічно, що є така категорія виплат і є можливість отримати також безплатно медичну, психологічну, юридичну допомогу і допомогу у працевлаштуванні. Надіслали інформацію у кожне управління соціального захисту, яке підпорядковується обласним державним адміністраціям. У ній ідеться про те, що є указ президента, тому, будь ласка, ідентифікуйте людей і поясність, що вони мають право на допомогу від держави. Вже відгукнулося 14 осіб. Сподіваюся, до нас звернеться і решта звільнених із полону.

– Про свої потреби людина пише у довільній формі?

– Так. Уся картина потреб людини фіксується у спеціальному реєстрі, починаючи з працевлаштування й закінчуючи виплатами. Там також наявна інформація, коли була надана допомога і в якій формі. Таким чином, ми здійснюємо нагляд і за виплатами, і за тими людьми, які їх затягують. Нам важливо було створити такий реєстр, бо іноді управління на місцях з різних причин не надають комісії повної інформації: просто надходить лист, у якому нічого немає, окрім прохання про надання статусу. Хоч я вже не раз звертався до управлінь на місцях і наголошував, щоб вони чітко писали висновки, вказуючи підстави для надання статусу і потреби людини. На жаль, серед фахівців соціальної сфери дуже мало юристів, тому іноді їм важко правильно сформувати пакет документів. Вони просто спрямовують нам заяву без листа потреби. Пояснюємо, досилають. Отримавши усі документи, робимо запит до правоохоронних органів, з’ясовуючи, чи відкрито кримінальне провадження, чи співпрацює людина зі слідством. Це не впливає на виплату, просто ми маємо все ретельно перевірити, тому що випадки зловживань статусом жертви є поширеними.

Були випадки, коли, щоб зробити показник по 149 статті Кримінального кодексу (торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини, – авт.), працівники поліції ловлять дівчат, кажуть, що вони є жертвами торгівлі людьми. А це дівчата, які займалися проституцією у сільській місцевості. Вони пишуть заяви, отримують по п’ять-шість тисяч допомоги. А для правоохоронців – це прекрасно, бо є показник, що вони зробили десяток затримань, верифікували жертв торгівлі людьми і передали цю інформацію Мінсоцполітики. Комісія все це ретельно фільтрує.

Заступник міністра соцполітики Сергій Ніжинський: Звільнені з полону мають усі підстави отримати статус жертв торгівлі людьми, а разом з ним – відповідну допомогу 02

– Відмовляєте у наданні статусу?

– Так. Є й інші ситуації. З однієї з областей, не називатиму її, надійшов лист із проханням надати статус дев’яти недієздатним, як виявилося під час перевірки, людям. Це були хворі з психічно-неврологічного диспансеру, а директор вирішив заробити, отримавши на кожного по 7 тисяч. Тобто майже 70 тисяч гривен, які ця людина в своїх інтересах могла б використати.

– А на що розраховував? Що на місцевому рівні не перевірять?

– Люди у важкому стані, на таблетках, уколах. Вони не можуть писати самостійно жодних заяв. А тут несподівано вирішили отримати статус жертви торгівлі людьми. Та я сам не знав про такий статус, поки не прийшов на цю посаду. Ті, хто пише подібні листи, брешуть, сподіваючись, що ніхто не буде вдаватися в деталі. Тому мета комісії – надати статус чітко за законом, а не роздерибанити державні кошти. А цих коштів цьогоріч – 1,6 млн грн.

– Гроші виплачуються готівкою?

– Поки що так. Розглядаємо питання про виплату у безготівковій формі. Розумієте, питання надання статусу – це цілий комплекс дій. А не лише ти видав кошти і забув про це. Ми прагнемо сформувати небайдужий соціум до всіх верств населення. Половина людей, які звертаються по допомогу, – жертви трудового рабства. До речі, вербують не лише за кордон. У нас була спільна операція з Національною поліцією, під час якої ми виявили як пенсіонерів, так і студентів, яких три місяці змушували працювати на незаконних будівництвах. У людей забрали документи.

Часто експлуатують дітей. Для мене це особливо болюча тема. Україна, на жаль, посідає друге місце в Європі з торгівлі дітьми.

Мене зачіпає, коли кажуть, що торгівля людьми – це лише парафія правоохоронців, мовляв, хай борються. Пояснюю, що ситуація не зміниться, поки в кожного з нас не буде небайдужого ставлення до цієї проблеми. А зараз воно байдуже. Бо щоразу, коли ви їздите на роботу, бачите, як діти чи підлітки щось продають, бігаючи поміж машин, заходячи в підземний перехід, проходите повз матір, яка тримає напічкану валеріаною дитину. Я, наприклад, завжди повідомляю поліцію про такі випадки.

– П’ять-сім тисяч – не такі вже й великі гроші…

– Якою б не була сума, все одно скажуть, що невеликі. Слава Богу, що вони є. В деяких кранах їх взагалі немає. Я був у Грузії на форумі, де ми звітували за 2019 рік з цієї тематики. Білоруси виступили й сказали, що навіть не розглядають статус потерпілих від трудової експлуатації. Мовляв, люди знали, на що йшли. З одного боку, так. Але проблема ж не в наслідках, а в причинах. Студент, який бачить банер в інтернеті про те, що в Мексиці йому платитимуть зарплату в 3-5 тисяч доларів, яку він в Україні ніколи не отримає, поїде, бо хоче заробити.

Заступник міністра соцполітики Сергій Ніжинський: Звільнені з полону мають усі підстави отримати статус жертв торгівлі людьми, а разом з ним – відповідну допомогу 03

"МИ ІНІЦІЮВАЛИ СТВОРЕННЯ РЕЄСТРУ ДОБРОСОВІСНИХ РОБОТОДАВЦІВ"

– Парадокс. Мінсоцполітики займається допомогою жертвам торгівлі людьми і видає ліцензії агенціям, які виступають посередниками у працевлаштуванні за кордоном. Не завжди законному. І через які люди також потрапляють у трудове рабство. Як таких посередників перевіряють?

– Ці повноваження з цього року передано в Міністерство економіки. І з першого березня вони повноцінно займатимуться цим питанням.

– Досі видавали ви. На що звертали увагу?

– Видаючи ліцензію, звертали увагу на два основні чинники. Перше – наявність зовнішньоекономічного договору між компанією-посередником і компанією, де буде працювати потенційна фізособа з України. Друге – істотні умови договору між безпосередньо фізичною особою та цією компанією-посередником. Основний ризик – те, що коли людина приїжджає за кордон, їй кажуть: а тепер підпишіть ще один договір. Ні в якому разі цього не потрібно робити – жодних нових підписаних договорів! Посередники-рекрути мають про все домовитися в тій країні, де вони надають послуги і звідки людина їде. Тобто, треба тут підписати договір і обумовити розмір заробітної плати. Жоден роботодавець за кордоном не має права змінювати умови праці й наполягати на підписанні нового договору.

– А якщо наполягає, що робити?

– Перш за все інформувати посередника, який допомагав з працевлаштуванням і отримав за це кошти.

Наше основне завдання під час видачі ліцензії – звернути увагу на перелік документів, на їхню якість і достовірність. Чи немає сфальшованих підписів і печаток. Печатки деяких посольств досить часто підробляють. Ми, звичайно, не фахівці з виявлення підроблених документів, однак коли бачимо, що є певні нюанси, спрямовуємо такі документи на розгляд у відповідний відділ СБУ. Або в органи поліції – для того, щоб вони перевірили.

– У Нацполіції мені розповідали, що після надання ліцензії посередників не перевіряють. Чому?

– Раз на рік, у грудні, наказом міністра затверджується перелік компаній, на які є скарги і які потребують перевірки. Він розміщується на сайті.

Ми намагаємося відслідковувати діяльність таких компаній на етапі, коли оформлюються трудові візи. Наприклад, був випадок, коли дівчину хотіли нібито працевлаштувати перекладачкою в Молдову. Причому на зарплату в 200 євро. Скажіть, будь ласка, за що вона там житиме, якщо отримуватиме 200 євро зарплати? І де буде проживати? До того ж, Молдова – це країна, яка приєдналася до міжнародної конвенції, що регулює умови праці й визначає, що фахівець в будь-якій галузі не може отримувати менше певної суми.

Тобто, тут ми вже бачимо певний умисел на те, що конкретну людину хочуть протягти в трудове рабство. Як виявилося, дівчина неофіційно дала згоду бути танцівницею в одному з нічних клубів.

– Ви поділяєте ініціативу президента, який хоче, щоб українці не виїжджали за кордон?

– Безумовно. Ми прекрасно розуміємо, що досягти цього можна тільки завдяки створенню робочих місць і привабливому інвестиційному клімату. Це можна здійснити за рахунок залучення міжнародних компаній і відкриття в Україні відповідних філій. Ось одна японська компанія, не буду її називати, торік на західній Україні розмістила білборди, в яких ідеться про те, що відкрито три заводи, там платять зарплату як у Європі, тому, шановні українці, не від’їжджайте за кордон, працюйте в себе вдома. Хіба це не стимул для людей, щоб залишитися?

Тепер уже справа держави зробити так, щоб ці заводи були захищені, щоб не було ні рейдерства, ні рекету – нічого. А люди щоб знали, що в них стабільно на рік як мінімум є контракт і вони отримують гідну заробітну платню.

– Наприкінці минулого року президент анонсував запуск програми "Повертайся й залишайся". Першим її етапом стало надання кредитів на пільгових умовах для підприємців. Аналітики досить скептично до цього поставилися і сказали, що це не найкраще, з чого потрібно було починати у питанні повернення українців додому.

– Не погоджуся. Перед цим призначенням я працював 3 роки у Кабміні директором департаменту з питань стратегічного планування і координації міжнародної донорської допомоги. Це дало змогу подивитись на всі галузі й міністерства під абсолютно іншим кутом. З погляду стратегії, яка з’явилася вперше в 2016 році, і з погляду плану дій до цієї стратегії. У чому вона полягала? Не стільки у виявленні проблеми, скільки в її розв’язанні. Так от, коли ми створювали в 2016 році експортну стратегію України і йшлося про причини відтоку кадрів за кордон, то з’ясували, що проблема навіть не в тому, що не гідна заробітна платня. Проблема – у високих податках. Це перший момент, який заважає займатися бізнесом в Україні. Друга ж основна проблема – брак змоги відстрочення платежу. Або отримання кредиту чи кредитної лінії. Коли в тебе кредит під 40%, ти не можеш ніяк розпочати бізнес, за 2-3 роки його відбити і як мінімум вийти в нуль. І в людей опускаються руки.

Кредитування бізнесу на пільгових умовах дасть змогу людям вийти з бідності, подумати про власну справу, дає розуміння того, що в тебе як громадянина України є певний час на реалізацію своїх планів.

На мій погляд, це класна ініціатива. І нема нічого кращого, ніж матеріальна підтримка для підприємців.

– При цьому податкова система стає жорсткішою і дехто зі знайомих підприємців, які ніколи не збиралися, нині заговорили про виїзд з країни. А чи відомо, в яких країнах найбільше проживає українців?

– Щоб це з’ясувати, ми разом із НБУ проаналізували проблему. На першому місці Польща, потім Чехія, Італія, Португалія і США. Це ті 5 країн, де більше всього громадян України на заробітках або є етнічні українці, але які мають своє майно в Україні.

– Раніше, щоб перевірити фірму-посередника з працевлаштування, можна було зателефонувати на гарячу лінію Мінсоцполітики. А як бути тепер, коли все передається в Мінекономіки?

– Поки що на нашому сайті є перелік компаній, які отримали ліцензію. Думаю, він буде й на сайті Мінекономіки. Однак ми ініціювали – ще поки функції не передались у Мінекономіки – створення реєстру добросовісних роботодавців. Що це дає? Ти вбиваєш назву компанії і бачиш, що вона в чорному списку, чи по ній зафіксовано якісь правопорушення, чи вона фігурувала у скандалах, скаргах – тобто, по ній дається вся інформація саме з огляду на порушення норм трудового законодавства. І коли людина це бачить, вона вже подумає двічі, звертатися в цю компанію чи ні.

В Еміратах, у Німеччині така практика є. І якщо ти не знаєш мови, ти там не зможеш дізнатися інформацію. Але українську ж мову ти знаєш – і побачиш усе, що є по компанії. Причому на державному порталі. Це дуже важливо, тому що викликатиме довіру громадян. І це буде певним превентивним способом у боротьбі з торгівлею людьми.

– Встигли створити такий реєстр?

– Ні, але я бачу потребу в його створенні й проситиму колег з Мінекономіки продовжити роботу в цьому напрямку.

– Ви згадали Італію, в якій проживає чимало українців. Зараз там склалася надзвичайна ситуація, пов’язана з коронавірусом. І не лише там. Захворювання стрімко поширюється. Що робити людям, які поїхали працювати за кордон? Вони можуть розраховувати на підтримку держави, якщо їм знадобиться допомога?

– Знаєте, в чому взагалі проблематика наших громадян за кордоном? Вони не обізнані в деяких функціях держави. Ну наприклад, усі знають про те, що коли ти приїжджаєш за кордон, повинен стати на консульський облік. Але є різні причини, через які люди цього не роблять. Чи ти не довіряєш державі, чи в тебе немає часу, чи ти не хочеш, чи не бачиш у цьому сенсу – не зрозуміло. І я дуже підтримую ініціативу МЗС у цьому плані – це добровільна реєстрація українців за кордоном. ДРУГ називається. Це такий етачмент у телефоні або на сайті. Коли ви летите в будь-яку країну, вибиваєте свій паспорт, своє ім’я і вам не треба йти в консульську установу.

І я завжди – ще з Кабінету міністрів, коли там працював, – підтримував цю ініціативу і прошу всіх українців користуватися цим сайтом і реєструватися. Це всього одну хвилину займе вашого часу, але, не дай, Бог, щось трапиться, чи ви невчасно повернулися, чи з вами немає зв’язку – уже буде реагування консульських установ. Вони будуть знати як мінімум де ви, в якому селищі чи провінції знаходитесь. Це дуже важливо. І якби всі громадяни ставали на консульський облік, було б розуміння, скільки їх там і яка їхня мета перебування.

З коронавірусом тут важко щось говорити, тому що, по суті, з одного боку, не хочеться, щоб була паніка. З іншого боку, ми повинні орієнтуватися на застереження МЗС. І якщо надзвичайний стан у конкретній державі, то МЗС повинно на це реагувати і про це оголосити. Тоді вже громадяни зможуть планувати, що їм робити.

– Зараз багато кажуть про те, що масово почнуть повертатися трудові мігранти й привезуть вірус. Розумію, що ви не медик, але буваєте на різних нарадах, зокрема й спільних із іншими відомствами. На Ваш погляд, уряд до цього готовий?

– Я ще не бачив такого відповідального уряду. Повірте, мені є з чим порівнювати. Я працював під керівництвом різних людей у різних структурах. Тому скажу так: робиться усе можливе. Інша річ, що іноді бувають комунікативні прогалини, як це сталося з Новими Санжарами, це факт.

З іншого боку, це питання МОЗ, яке теж, попри всі проблеми, дуже серйозно до цього всього ставиться, і та сама міністр Скалецька, і прем’єр-міністр, я знаю, в нього воно на контролі, тому там робота ведеться колосальна.

По Мінсоцполітики питань щодо якогось такого екстреного реагування не було від прем’єр-міністра. На контролі зараз лише питання щодо виплат постраждалим під час Революції гідності. Ми маємо ще доплатити 56 особам. Питання у тому, що експертизи у кримінальних справах, які тривали кілька років, встановили ступінь важкості зазнаних ушкоджень. Люди вже отримали виплати, але експертиза визнала травми більш тяжкими. Відповідно змінилася й сума, будемо переказувати.

Заступник міністра соцполітики Сергій Ніжинський: Звільнені з полону мають усі підстави отримати статус жертв торгівлі людьми, а разом з ним – відповідну допомогу 04

"ПОСТРАЖДАЛИХ ВІД ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА БІЛЬШЕ, НІЖ ЖЕРТВ ДТП"

– Одне з питань, яким опікується міністерство, – допомога постраждалим від домашнього насилля. Нещодавно ви запустили гарячу лінію, куди можна звертатися. Але навіщо її запаралелили з урядовою лінією?

– Це не зовсім так. Національний контактний центр – це була не стільки навіть вимога від міжнародних організацій, як реальна потреба бути путівником у цій справі, бо поліція часто, отримуючи ці повідомлення, або скептично ставилась, або не реагувала зовсім. Ми – не правоохоронний орган, наша тема – це надання допомоги, й зокрема соціальної в цій сфері. Людина може не телефонувати в поліцію, але до нас вона може звернутися – ми їй допоможемо. Тож потреба у створенні гарячої лінії була давно. Та її розглядали як створення окремого державного управління. Була відповідно потреба в створенні територіальних підрозділів, виділенні під це бюджету – було дуже багато всього.

І її не могли створити 3 роки. Ми коли прийшли, міністр заявила, що створимо її за пів року. Чесно вам скажу, це було дуже важко. Оскільки були певні політичні заперечення й корупційні ризики. Чому її не могли 3 роки створити? Тому що хтось хотів надоїти з бюджету коштів, накупити на мільярди гривень якоїсь техніки незрозумілої. Що ми зробили? Ми проговорили з нашими ІТ-фахівцями всі потенційні можливості й з’ясували, що техніку купувати не потрібно, адже вона є на базі "Урядового контактного центру".

Питання не в тому, що людина може просто зателефонувати і сказати, що от у мене є така проблема. Потрібно цю проблему розв’язати. Наприклад, відбулось домашнє насильство чи якась агресія, минає три дні – й там жінка, дитина чи чоловік наважились розказати про це. Подзвонили й кажуть: нам потрібна допомога психологічна. Або: що робити, я хочу написати заяву? Я хотів би втекти з дому – куди мені йти і що робити? Є різні дзвінки.

Станом на минулий тиждень було понад 1200 дзвінків на гарячу лінію. Це при тому, що вона поки що працює в тестовому режимі, маємо всього 16 підготовлених фахівців. Реальна потреба, щоб цей контактний центр працював ефективно, – близько 100 операторів.

Реагуючи на дзвінок, на місце виїжджають відповідні мобільні бригади, відбувається певна верифікація проблематики – і визначається, як далі реагувати.

– Хто у складі цих мобільних бригад?

– Працівники поліції, які займаються в основному тільки цим напрямком, і залучають працівників соцзахисту. Раніше ми ще в Кабміні ініціювали проєкт "Поліна". Він, до речі, був і потребою, відповідною до угоди про асоціацію між Україною і ЄС. І коли його створили як пілотний, назвали "Поліна". Зараз уже цієї назви немає, є просто мобільні бригади.

– Керівник Національної поліції Ігор Клименко обіцяв, що такі мобільні бригади з 2020 року будуть у кожному великому місті. Запустили?

– Вони поки що не в кожному місті, але є в більшості населених пунктів, де понад 50 тисяч населення. Та питання в тому, що робити з сільськими місцевостями? Наприклад, відбувається прояв агресії і на місце приїжджає відповідна бригада, а в її складі – сусід цієї родини чи просто знайомий. Це ж село, усі один одного знають. Тому я постійно наголошую, що повинна бути зміна територіальності. Це повинні бути мобільні групи з іншого села, щоб було менше контактів, щоб менше знали. Потерпілим буде легше відкритися.

Ще одне питання – реагування на те, що відбувається у родині. Зараз основна проблема – брак приписів від поліції. І багато потерпілих про це кажуть. Ну, наприклад, приїжджає патрульна поліція чи мобільна бригада. А щоб виписати припис, їм треба побачити синці на обличчі чи якісь інші травми. І навіть якщо вони все ж виписують припис, сама ж ця жертва оплачує той штраф, тому що бере кошти із сімейного бюджету. Розумієте, який нонсенс цього припису? Але ж крім фізичного є й інші види насильства, наприклад, психологічне.

Тому я за те, щоб виконувати 214 статтю КПК України, а це – внесення відомостей протягом 24 годин в ЄРДР. Чому це потрібно робити? По-перше, так ми фіксуємо факт злочину і повідомляємо про це. Буде проведено відповідні дії на досудовому етапі розслідування. Буде відповідний страх і в самого кривдника, який зараз знає, що він може відбутися 1200 грн штрафу, й сама ж дружина заплатить, бо він не працює, наприклад, як часто буває. Бо це, в основному, люди, які опинилися в складних життєвих обставинах. Хтось – із певними регресними проявами якогось захворювання. Хтось безробітний, хтось від алкоголізму потерпає, в когось просто на ґрунті сімейних конфліктів агресія розвинулась. Від насильства страждають і жінки, й чоловіки. І, що найстрашніше, діти. Вже 8 тисяч дзвінків було від дітей по всій Україні. Якщо в нас 150 тис. потерпілих верифіковано, з них 8 тис. – це діти, ви можете собі це уявити?

Заступник міністра соцполітики Сергій Ніжинський: Звільнені з полону мають усі підстави отримати статус жертв торгівлі людьми, а разом з ним – відповідну допомогу 05

– Який алгоритм допомоги? От давайте для прикладу візьмемо ситуацію, коли дзвонить дитина.

– Психолог верифікує ступінь проблеми на цю мить: або зараз відбувається насильство і дитина десь закрилася в кімнаті чи в туалеті і телефонує, або все відбулося вчора чи нещодавно – і дитина хоче просто про це повідомити.

– Дитину забирають з такої родини? Куди її везуть?

– Це найбільша проблема. Притулків по Україні мало. Тому ні поліція, ні соціальні служби нічого іншого не вигадають, ніж відвезти у лікарню. Ви уявляєте? Сірі стіни. Сидить дитина ця, не знає, що їй будуть робити, чи колоть уколи, чи якісь інші процедури. Вона ще більше замикається, це ще гірше. Тому ми спільно з колегами з Офісу президента і з міжнародними організаціями ініціюємо створення притулків, які були б спеціально облаштовані для того, щоб приймати постраждалих у будь-який час. Тільки відсутність скептицизму до цього питання дасть результати.

Знову ж таки, використовуючи досвід правника, я прекрасно знаю, що всі наші права – це наша відповідальність. Сподіваємся, що буде указ президента, який зобов’яже кожну ОТГ мати мінімум один відповідний тимчасовий притулок вже цього року.

Заступник міністра соцполітики Сергій Ніжинський: Звільнені з полону мають усі підстави отримати статус жертв торгівлі людьми, а разом з ним – відповідну допомогу 06

– Скільки таких притулків уже є?

– На балансі в МОЗ 14, в нас 16. Але й по них є питання. Є, наприклад, притулок у Дніпропетровську, в якому колосальна заборгованість за комуналку. Є притулок у Слов’янську, який, на мій погляд, один з найкращих. Але він розрахований тільки на 15 осіб. Ми хочемо, щоб вони були бодай на 30-40 осіб і нормально фінансувалися. Тільки указ президента змусить стимулювати всіх мати відповідні дедлайни і звітувати перед прем’єром щокварталу, наприклад, про виконання цієї роботи. Тому я бачу цю процедуру таким досить дисциплінованим, можливо, досить жорстким методом. Однак тільки так ми зможемо приділити цьому належну увагу. Тільки вносячи в ЄРДР злочини по домашньому насильству, яких, як я вже сказав, понад 150 тис. в Україні, і немає приписів. Ви знаєте, що є тільки одна кримінальна справа, яка дійшла до суду?

– Знаю, що кривдник за систематичне насильство отримав лише три місяці за ґратами.

– Ми зараз спільно з Мінюстом і МВС працюємо над створенням реєстру кривдників. Він би дав розуміння, зокрема й суддям, людина системно вчиняла насильство чи ні. А також, що вкрай важливо, куди такого кривдника спрямовувати і т.д.

– Є випадки не лише фізичного насилля, але й фінансового. Коли чоловік наполягає, щоб дружина не вчилася, не працювала. Якщо така жінка проведе в притулку два місяці, куди вона потім піде, не маючи ні освіти, ні роботи?

– Розкажу вам на прикладі реальної історії. Жінка через пів року подружнього життя народила дитину. Чоловік – колишній працівник правоохоронних органів – постійно її бив. Скінчилося тим, що він забрав дитину і напоїв її пивом. І мати не знала ні де батько п’яний, ні де дитина. Вона заявила в управління соцзахисту, в поліцію. Приїхала патрульна поліція, побачили, що це – колишній полковник, він з ними переговорив, і вони його відпустили. Не виписали навіть припису. Ось така реакція.

Тому ми спрямували відповідний лист на Катерину Павліченко – заступницю міністра внутрішніх справ, яка відповідає за протидію домашньому насильству. Вона відреагувала – і поліція в тому регіоні виписала кривдникові відповідний припис.

Жінці з дитиною надали місце у притулку. Паралельно з цим ми звернулися до органів опіки і піклування, щоб вони розглянули питання про можливе позбавлення батьківських прав цього чоловіка, тому що те, що він вчинив, просто жах, і це зафіксовано відповідними свідками – сусідами.

Наступний крок – матеріали справи було подано до суду. Нас як третю сторону було долучено до цього процесу.

І четверте, що ми зробили: розглянули заяву цієї жінки й надали їй статус потерпілої від домашнього насильства. Тобто, поки вона ці 60 днів була у притулку, ми намагалися максимально надати їй допомогу.

– А що з роботою?

– Вона сказала, що після такої реакції державних структур сама б хотіла працювати в соціальній сфері. Супер! Ми раді новим людям. Оскільки основна проблема соціальних служб – брак кадрів, надто психологів. Причина, як ви певно здогадуєтесь, невисокі зарплати.

До речі, в США є дуже хороший досвід щодо стимулювання роботи соціальних працівників. Можливо, нам варто було б його врахувати. Познайомився з цим, коли там навчався. Якщо ти працюєш у соціальній службі 3-5 років, то платиш менше податків. Так держава стимулює кожного громадянина працювати в соціальній сфері. Це дуже класний досвід. Тому що він дає змогу походити по сім’ях, розповісти про послуги і самому про них дізнатися. Подивитися, як правоохоронна система і соцслужби реагують на проблему домашнього насилля, зрозуміти, наскільки це серйозно. Саме так і формується небайдуже суспільство. Я часто кажу, що кожен стук у двері сусіда, коли чуєте крик, рятує цього сусіда від злочину, тому реагуйте.

Пам’ятаєте, в радянські часи були тимурівці? Моя мета – перетворити кожного громадянина України на такого тимурівця в протидії домашньому насильству. Не будь байдужим – реагуй!

Коли чоловіки, даруйте, з усією повагою до них, зі скептицизмом ставляться до такої проблеми, як домашнє насильство, я цього не розумію. Ні науковий ступінь, ні орден з війни, ні твої спортивні розряди – вони нічого не варті, якщо ти вчиняєш насильство в сім’ї. До речі, щодо чоловіків також вчиняється насильство. Торік від них було зафіксовано понад 16 тисяч таких повідомлень.

Не знаю, чи звертали ви увагу, але кожна п’ята амністія президента України – це амністія щодо жінок, які захищалися під час домашнього насильства і завдали чоловікам тілесних ушкоджень, які стали летальними. Статистика вражаюча. Постраждалих від домашнього насильства більше, ніж жертв ДТП.

– Є звернення від людей, які мають високий соціальний статус?

– Так. Але є інша ситуація, коли відома людина каже, що вона – жертва домашнього насильства, а насправді жінка давним-давно розлучилась із чоловіком і у них судовий спір за опіку над дитиною. І казати так просто вигідно. Потім такі жінки вимагають – листами, дзвінками від народних депутатів, щоб їм виписали припис і визнали їх потерпілими. На жаль, вони іноді витрачають тільки час тих людей, які могли б приділяти увагу тим, хто її насправді потребує.

Загалом у будь-яких ситуаціях, як на мене, найуразливіша категорія – це діти. І ми намагаємося якомога більше допомагати і розвивати різні проекти допомоги дітям. І не лише у випадках домашнього насильства. Зараз на вістрі уваги – питання міждержавного усиновлення.

Заступник міністра соцполітики Сергій Ніжинський: Звільнені з полону мають усі підстави отримати статус жертв торгівлі людьми, а разом з ним – відповідну допомогу 07

"ЗА ДАНИМИ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ, СЕРЕДНЯ ВАРТІСЬ НА ЧОРНОМУ РИНКУ ПОСЕРЕДНИЦЬКИХ ПОСЛУГ З УСИНОВЛЕННЯ – 50 ТИСЯЧ ДОЛАРІВ"

– З огляду на ваш досвід роботи у Генпрокуратурі з міжнародного напрямку, гадаю, тут ви знайшли чимало порушень.

– На жаль, так. Ми дуже щільно працюємо з СБУ в цьому питанні, постійно на контакті з МЗС, послами різних країн. І спільно виявляємо дуже багато різних злочинів, оскільки ви знаєте, що у нас передбачено кримінальну відповідальність за посередницьке усиновлення. Під виглядом перекладача людина бере досить великі кошти, а надає посередницькі послуги з усиновлення. За даними правоохоронних органів, середня вартість на чорному ринку посередницьких послуг з усиновлення – 50 тисяч доларів. Ви можете уявити, що відбувається в цих моментах процедури усиновлення? Вона завуальована, до злочинних схем іноді залучаються і працівники органів опіки і піклування.

– Такий посередник виходить саме на органи опіки чи напряму на інтернати?

– Спочатку контактує з сім’єю, яка хоче усиновити, і потім виходить на інтернати. Іноді ми виявляємо там чорні схеми. І, знову ж таки, без роботи в соціальній сфері з правоохоронними органами жодного результату не буде, працюємо спільно.

Окрім того, спілкуємося із законодавцями, хочемо ратифікувати Гаазьку конвенцію щодо захисту прав дітей, яку 9 років уже не можуть ратифікувати. Я вважаю, що не можуть ратифікувати з політичних причин, хоч усі прекрасно розуміють, що нема нічого кращого, ніж прозоре усиновлення. Таке, як у всіх 149 країнах, які вже ратифікували цю конвенцію.

– Тобто, хочете допустити до процедури міждержавного усиновлення агенції, які надаватимуть посередницькі послуги?

– Якщо будуть офіційні агенції, ми контролюватимемо, що відбувається з дитиною навіть після усиновлення. Це – теж елемент протидії торгівлі людьми. Зараз такі діти знаходяться на обліку в консульській установі, але часто ми не знаємо, що далі ця сім’я робить з дитиною. Куди її вивозить, навіщо, як вона її використовує, як виховує. Основне завдання цієї конвенції – подальший контроль за цією дитиною.

Коли буде чітка процедура усиновлення, де передбачено жорстку відповідальність за її порушення, це все врегульовано нормативно-правовими актами, повірте мені, ми унеможливимо будь-які прояви корупції і захистимо дітей.

Тетяна Бодня, "Цензор.НЕТ"

Фото: Наталя Шаромова, "Цензор.НЕТ"