Остап Стасів соціальний підприємець, громадський активіст, співзасновник та координатор проектів ГО «Відкритий Університет Майдану» (ВУМ), засновник платформи дистанційної громадянської освіти vumonline.ua

Редакція Цензор.НЕТ може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі "Блоги" несуть автори текстів.

Корона Земля Вірус

2254 1

Коронавірус і тотальний карантин змусять нас замислитись над багатьма важливими речами та подумати над проблемами, роздуми над якими ми відкладали роками.

Одна з таких проблем, на яку у вас має з'явитись час, — це земельна реформа. Є дві причини розібратись у будь-якій проблемі: або вона напряму зв’язана з вашими економічними чи соціальними інтересами, або ж ви ненароком стали "стейкхолдером" інтересів інших і були змушені зрозуміти, що відбувається.

Моя історія занурення "земельного питання" - це шлях від чужого інтересу до власного.

Коли земельна реформа почала набувати реальних обрисів у порядку денному країни, ми з командою ВУМ online прийняли рішення створити навчальний дистанційний курс "Правда про землю". Чому?

Бо це одна з ключових реформ для нашого суспільства, її успішне впровадження вимагає підготовленого і критично мислячого громадянина, безпосереднього учасника реформи.

Не маючи прямого економічного інтересу у "земельному питанні" (я не є ані власником земельного паю, ані суб’єктом діяльності у сфері сільського господарства тощо), я почав перевіряти інформацію і вникати в її суть, аналізуючи той навчальний контент, що генерували експерти. І тут я зрозумів, що оцінка мого інтересу у "земельному питанні" є помилковою і я не маю його комплексного розуміння.
Але я готовий поділитися з вами наступними висновками:

  1. Земельна реформа стосується кожного громадянина, незалежно від того, чи ми селяни, чи містяни, працюємо безпосередньо на землі чи ні. Ми з вами усі фінансуємо нашу землю і тих, хто на цій землі працює, бо ми наповнюємо бюджет країни власними податками і забезпечуємо спроможність держави підтримувати і розвивати різні галузі економіки, зокрема і агросферу, яка спирається на "земельну реформу".
  2. Земельне питання значно ширше, і в нього залучено значно більше зацікавлених сторін, ніж нам здається. Земля стала предметом інтересу не тільки для тих, хто цю землю обробляє, але і для тих гравців, які землю розглядають як актив для фінансової сфери (інвестиції, кредити тощо). Для тих, хто дивиться на землю як на ресурс для виробництва продукції з низькою прибутковістю і буде вихолощувати цей ресурс заради заробітку на об’ємах (технічні культури). Для тих, хто хоче заробляти на посередництві між власниками землі та її потенційними покупцями.
  3. Якщо ми чуємо про реформу щось на кшталт "як все стане добре, як тільки її впровадять" - слід одразу вмикати критичне мислення (здоровий глузд). Судова реформа провалилась, і верховенство права в Україні де-факто відсутнє. Економічні умови та доступні можливості для малого та середнього бізнесу у земельних справах є непідйомними для більшості суб’єктів. "Диявол ховається в деталях", а таких деталей у тексті закону та інших законотворчих ініціативах - хоч греблю гати. Державна стратегія розвитку земельних ресурсів та сільського господарства станом на зараз відсутня.
  4. Успіх відкриття земельного ринку напряму залежний від усіх вищенаведених факторів. Коли нам розповідають про цивілізовані ринки в інших країнах і їх економічні успіхи від впровадження земельної реформи, то слід розуміти, що у цих країнах успішно впроваджені і інші реформи, є верховенство права, є державна економічна стратегія, врегульовані кадастри тощо. Залежності земельної реформи в Україні від інших реформ дуже добре змоделював проєкт "Земельна відповідь", якій був зроблений за ініціативою українських інженерів. Вони - ті, хто будує великі агропідприємства, що штовхають розвиток регіонів, вважають, що потрібно змоделювати саме результат реформи – баланс між інтересами різних стейкхолдерів – бізнесу, громади, держави.

Так у більшості цивілізованих країн обіг землі суттєво обмежений для "уникнення надмірної концентрації земельної власності, зокрема, у руках економічних гравців, не залучених до місцевого сільського життя та фермерства", як вказав ЄСПЛ у відомій справі "Зеленчук і Цицюра проти України".

  1. Зміни - це завжди боляче і виснажливо тут і тепер. Але без впровадження реформ, і, зокрема, реформи ринку землі, у нас немає шансу стати на ноги у довгостроковій перспективі. На заваді нам стають страх перед змінами і невігластво тих, хто насправді мають бути рушіями змін – учасників земельного ринку, тобто самих громадян. Саме тому дистанційний курс "Правда про землю: мораторій VS ринок" - це інструмент подолання незнання та страху перед невизначеністю. Кожен, хто має активний інтерес – має сформувати власну позицію, і базуватись на фактах і розумінні процесів, а не міфах чи фейках.

На моє переконання, "моя хата скраю" сьогодні є програшною стратегією, а впровадження ринку землі є необхідною складовою розвитку суспільства, економіки, країни. Я це розумію і саме тому пишу цю колонку і запрошую усіх небайдужих громадян навчатися на курсі "Правда про землю…".

Ми свідомо дали кілька точок зору і створили навчальний продукт, який має дати розуміння, до чого готуватись і які небезпеки на нас чатують.

Фермерам і власникам земельних паїв варто об’єднуватись і формувати суб’єктів представлення своїх прав та інтересів. Державі - формувати стратегію реалізації земельної реформи і комунікувати свої наміри усім учасникам ринку. А суспільству - пам’ятати, що за будь-яку зміну чи її відсутність воно голосує власним гаманцем як у короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі. А відповідальність за успіх лежить на громадянах, бо політики чи органи місцевого самоврядування - це представники наших з вами інтересів, а не навпаки.