Цензор.НЕТ

22.05.19 11:00

Пропорційна система із закритими списками не менш корупційна, ніж мажоритарна. Будь-які дії щодо виборчого законодавства не можна називати реформою, - Айвазовська

Законопроект про зміни до виборчого законодавства, який сьогодні на позачерговому засіданні має розглянути Верховна Рада, поки не оприлюднено і про що в ньому йдеться наразі не зрозуміло.

Пропорційна система із закритими списками не менш корупційна, ніж мажоритарна. Будь-які дії щодо виборчого законодавства не можна називати реформою, - Айвазовська

Про це на своїй сторінці у Фейсбуці написала голова правління Громадянської мережі ОПОРА Ольга Айвазовська, передає Цензор.НЕТ.

"Законопроекту "Про вибори народних депутатів" від Президента нема досі, тому широким залишається лише погляд здивування. Пропорційна система із закритими списками має найнижчий рейтинг підтримки суспільства та не менш корупціогенна, ніж мажоритарна. За мажоритарної системи політична корупція менш елітарна. Коли б законопроект не був поданий, регламент вже порушено, а будь-які дії щодо виборчого законодавства не можна називати реформою. Нею є виборчі права щодо різних груп громадян, невідворотність покарання та пропорційність санкцій, а також конкурентна виборча система, якою є пропорційна з відкритими списками", - розповіла вона.

"Про імперативний мандат ще гірша історія. "Закон про партійну диктатуру" (ЗУ "Про внесення змін до Закону України "Про вибори народних депутатів України" щодо виключення кандидатів у народні депутати України з виборчого списку партії у багатомандатному окрузі) було визнано неконституційним Рішенням КСУ у 2017 році (справа про виключення кандидатів у народні депутати України з виборчого списку політичної партії) від 21 грудня 2017 року № 3-р/2017). В мотивувальній частині рішення зазначалося, що зі змісту присяги народного депутата України та статей 79–81, 84 Основного Закону України випливає принцип вільного депутатського мандата, згідно з яким народний депутат України бере на себе зобов’язання виконувати свої обов’язки в інтересах усіх співвітчизників, тобто під час здійснення депутатських повноважень представляти увесь український народ. З логіки рішення КСУ чітко зрозуміло, що голосування проти лінії партії/фракції не суперечать Конституції. Тож застосовувати норму про імперативний мандат у частині партійної заангажованості можна лише на основі Конституції у випадку невходження або виходу зі складу фракцій, втім, на основі закону, якого нема. Тож застосована вже практика щодо окремих депутатів, зокрема Миколи Томенка, оскаржується в Європейському Суді з прав людини", - додала Айвазовська.

"Колеги-юристи Громадянської мережі ОПОРА підготували зауваження, рекомендації щодо імперетивного мандата, які в різний період часу висловлювались щодо України:

У Висновку Венеціанської Комісії щодо Закону про внесення змін до Конституції від 8 грудня 2004 року визначено, що збереження запропонованої процедури в Конституції надає партіям можливість скасовувати результати виборів. Це також може мати наслідком ослаблення самої Верховної Ради через втручання у вільний і незалежний мандат депутатів, які відтепер не обов’язково слідуватимуть своїм переконанням для того, щоб зберегти членство в парламенті. Як наголошувалось Комісією в попередньому Висновку, прив’язка мандата народного депутата до членства в парламентській фракції також є несумісною з іншими конституційними положеннями, з огляду на те, що члени парламенту мають представляти народ, а не свої партії. Тому Комісія настійливо рекомендувала вилучити з тексту Конституції пункт 6 частини другої статті 81 та частину шосту статті 81. Натомість, слід чітко гарантувати вільний та незалежний мандат депутатів.

У п. ііі п. 11 Резолюції 1364 (2004) Парламентської Асамблеї Ради Європи "Політична криза в Україні" Асамблея закликала партії та блоки, парламентські фракції та групи, представлені у Верховній Раді, негайно вирішити свої проблеми у мирний спосіб засобами відкритого діалогу, шляхом повного врахування рекомендацій Венеціанської Комісії під час внесення змін до Конституції і, зокрема, перегляду своєї позиції щодо імперативного мандата народного депутата; У п. 14. Резолюції 1466 (2005) Парламентської Асамблеї Ради Європи "Про виконання обов'язків та зобов'язань Україною" Парламентська Асамблея нагадала вимоги своєї Резолюції 1364 (2004) та висловила глибокий жаль, що конституційні зміни від 8 грудня 2004 року, схвалені як частина пакетної угоди для припинення політичної кризи, містять положення, які Венеціанська Комісія неодноразово визнавала такими, що не відповідають принципам демократії і верховенства права, зокрема стосовно імперативного мандата народних депутатів.

У п.9 Резолюції 1549 (2007) Парламентської Асамблеї Ради Європи "Функціонування демократичних інституцій в Україні" Парламентська Асамблея підтвердила свою позицію, що відкликання народних представників політичними партіями ("імперативний мандат") є неприйнятним у демократичній державі. Слід вилучити відповідні конституційні положення згідно з рекомендаціями Венеціанської Комісії 2004 р., подібні положення потрібно вилучити із загального законодавства. Асамблея виразила впевненість, що послідовна політична програма, відповідальне та віддане членство в партії, а також прискіпливий відбір партійних кандидатів є ефективнішими інструментами заохочення партійної та фракційної дисципліни.

У п. 7.1 Резолюції 1755 (2010) Парламентська Асамблея Ради Європи "Функціонування демократичних інституцій в Україні" підтвердила своє переконання, що імперативний мандат, запроваджений конституційними змінами 2004 року, суперечить європейським демократичним стандартам.

У п. 77 Кодексу належної практики щодо політичних партій, ухваленому Венеціанською Комісією на 77 пленарній сесії (Венеція, 12-13 грудня 2008 року), визначено що партійні програми не є угодами, зобов’язальними у правовому відношенні, їх дотримання не можна вимагати у правовому порядку, і всі європейські держави покладаються на принцип представницької демократії, який виключає імперативний мандат.

Відповідно до Висновку щодо закону про внесення змін до законодавства стосовно статусу депутатів Верховної ради Автономної республіки Крим та місцевих рад в Україні, ухваленого Венеціанською Комісією на 71 пленарній сесії (Венеція, 1-2 червня 2007 року), в європейських країнах загальноприйнятою і поширеною є теорія вільного мандата представників. Згідно з цією теорією, члени парламенту розглядаються як представники всього народу і відповідальні тільки перед своїм сумлінням. Унаслідок цього вони зобов’язані дотримуватися тільки закону, і жодні інші накази чи інструкції не можуть бути зобов’язальними для них. Деякі конституції навіть забороняють можливість давати інструкції депутатам (Бельгія, Франція, Німеччина, Італія, Швейцарія). Поза Європою імперативний мандат існує у таких країнах, як Китай, Індія, Нігерія, Південна Африка, Куба, В’єтнам чи Північна Корея. Відкликання депутатів політичними партіями відбиває подібні положення Конституції України, які були суворо критиковані Венеціанською Комісією в минулому на тій підставі, що вони порушують принцип вільного і незалежного мандата депутатів, запроваджуючи імперативний мандат, несумісний із традиційною і загальноприйнятою доктриною представницької демократії. У пункті 22 висновку зазначено, що політичні конфлікти не мають вирішуватися такими жорсткими нормами: демократичні принципи вимагають, щоб конфлікт вирішувався через вільні дискусії між політичними партіями та громадськістю взагалі. Забороною переходу депутата з однієї політичної групи до іншої, особливо якщо такий перехід є необхідною платою за політичний, соціальний та економічний розвиток, засвідчений суспільством, ці зміни різко розривають зв’язки між громадянським суспільством і парламентом".

Відповідно до пп. 9, 12 Висновку щодо проекту закону про внесення змін до закону "Про статут народних депутатів України", ухваленого Венеціанською Комісією на 72 пленарній сесії (Венеція, 19-20 жовтня 2007 року), визначено, що запровадження елементів імперативного мандата зруйнує свободу депутатів, які будуть зобов’язані діяти відповідно до рішень, прийнятих вищим органом їхньої партії, якщо вони не хочуть бути позбавлені своїх повноважень. Хоча влада партії явно буде підсилена, не має лишитись непоміченим те, що навіть необхідність підвищення партійної дисципліни не виправдовує запровадження імперативного мандата. Більше того, такий розв’язок не дає можливості депутатам вільно спілкуватися із виборцями і відповідно реагувати на зміни суспільної думки. Нарешті, він зміцнює владу керівних органів партії, в той час як політичні конфлікти переважно мали б вирішуватися шляхом вільних дебатів між політичними партіями та суспільством взагалі. З огляду на те, що проект Закону про внесення змін знову пропонує розв’язок, несумісний з європейськими стандартами, та незважаючи на його чітку конституційну основу, Венеціанська Комісія рішуче рекомендує його усунення з українського правового порядку. Українська влада має також розглянути зміни до статті 81 Конституції з метою вилучення положень, що запроваджують імперативний мандат для членів Верховної Ради.

Пропорційна система із закритими списками не менш корупційна, ніж мажоритарна. Будь-які дії щодо виборчого законодавства не можна називати реформою, - Айвазовська 01
Пропорційна система із закритими списками не менш корупційна, ніж мажоритарна. Будь-які дії щодо виборчого законодавства не можна називати реформою, - Айвазовська 02
Пропорційна система із закритими списками не менш корупційна, ніж мажоритарна. Будь-які дії щодо виборчого законодавства не можна називати реформою, - Айвазовська 03
Пропорційна система із закритими списками не менш корупційна, ніж мажоритарна. Будь-які дії щодо виборчого законодавства не можна називати реформою, - Айвазовська 04

Дивитися коментарі → ← Назад до рубрики