Цензор.НЕТ

29.07.19 17:24

"Це наша історія": У п'яту річницю звільнення Пісків воїни і волонтери вшанували пам'ять загиблих побратимів. ФОТОрепортаж

Цього року під Піски і селище Карлівку приїхало більше сотні бійців і волонтерів, представників донецького регіону, щоб відзначити п'яту річницю звільнення від російсько-окупаційних військ.

Як передає Цензор.НЕТ, про це пише військовий журналіст, ексбоєць ЗСУ Михайло Ухман.

Минуло 5 років з того моменту, як бійці-добровольці разом із ЗСУ звільнили селище Піски під Донецьком від московських окупантів. Бої почалися 21 липня, і через кілька днів селище було зачищено.

21 липня українські воїни почали бій танковими групами і машинами БМП. Вони атакували терористів з двох боків і змусили їх тікати. Кремлівські найманці зазнавали величезних втрат, до того ж їхній опір тільки збільшувався. Коли загін капітана Лаврененка, офіцера 93 бригади ЗСУ почав вести бій на блокпосту. Були знищені: російський танк, понад 10 окупантів, два мінометні розрахунки. У тому бою капітан загинув. Він підірвав себе разом із танком.

На жаль, наші хлопці гинули теж. Спочатку було вбито вогнеметника 93 бригади - Володимира Варфоломія. Потім старшого солдата Федора Синельника і сержанта - Євгена Юденка. Вже 25 липня загинули бійці ДУК "Правий сектор" - Беленець Андрій і Статій Володимир.

Учасник битви за Піски, боєць ДУК з позивним Вій, розповідає про ці події п'ятирічної давнини: "Перший день перебування в Пісках складався з таких комічних епізодів, незрозумілих розмов по рації. Де кожен розповідав анекдоти або ще якусь ахінею. А наступний день уже був набагато серйозніший", - згадував Назар.

"Основні наші медики виїхали з передових позицій кудись у тил. Залишився я, Сівер і Яна Зінкевич. Ми лежали під деревом, разом з іншими бійцями, як на них виїхали два неадекватні сепаратисти, які помилково сплутали поворот. У них у полоні перебував український боєць. Один з окупантів захотів вистрілити з кулемета, але в нього заклинило перший патрон. Наші бійці не очікували такого зухвальства від кремлівських найманців. Тому спочатку дезорієнтувалися. Московські найманці, зрозумівши, що їхній план не вдався, почали тікати. Один у кущі, інший ліг на дорогу, що веде до позиції Небо, і прикрився нашим побратимом Бєлим. До того ж заклав під нього гранату. Коли Бєлий почав ворушитися, граната - розірвалася і його важко поранило. Самого окупанта вбив український доброволець з позивним Батя! Він спокійно вийшов на дорогу і зі своєю РПК прицілився, і зніс бандиту півголови", - згадує боєць.

Під час огляду російського найманця виявили, що він носив шеврон так званої "ДНР" з одного боку і "беркута" з другого боку.

Друга Бєлого евакуювали, проте врятувати життя не змогли. Ноги, руки його були розірвані, черевна порожнина теж. Догогою він встиг розповісти, що друг Снігур убитий і перебуває між будинками в кількох сотнях метрів від нас. Його ми теж знайшли, але довго не було чим вивезти. Адже всі машини були в тилу, разом із запасами ліків та іншою технікою.

"Воювати ніхто не вмів по-справжньому. Всі стріляли в різні боки. Один наш побратим вибігав на дорогу і кричав: "Де стріляють, покажіть мені? Я собі теж хочу стрельнути туди", - із сумом згадував Назар Сарабун.

Пізніше бої велися із застосуванням артилерії. Працювали наші і російські розвідгрупи. Лінія розмежування була натягнутою. Не вистачало людей, щоб зайняти всі позиції. Бувало таке, що підрозділи майже нічого не знали про існування один одного. Іноді свої стріляли в своїх.

Відтоді минуло 5 років. Селище досі перебуває під контролем ЗСУ, хоча просування вперед немає. У селі живе 8 осіб, які навідріз відмовляються виїжджати в мирну частину країни. У боях за Піски загинули десятки українських воїнів. Тому щороку всі, хто причетний до подій, збираються, щоб ушанувати полеглих друзів. І просто зустрітися з друзями.

Цього року під Піски і селище Карлівку приїхало більше сотні бійців і волонтерів, представників донецького регіону. Там були воїни з батальйону Дніпро, ДУК "Правий сектор", "Донбас", 93-ї бригади.

Спочатку відбулося урочисте покладання квітів до пам'ятника загиблим воїнам України. А потім офіційна церемонія нагородження, яка закінчилася солдатською кашею.

Боєць батальйону Донбас із позивним Грек, який прибув на зустріч, теж поділився своїми враженнями: "Я закінчив воювати у 2016 році. Ось уперше приїхав на фронт. Чесно, навіть сльоза прокотилася. Адже вдалося побувати на місці, де дістав поранення, де були вбиті мої друзі. Такі зустрічі потрібні - це наша історія. І розуміння того, що ми вже ніколи не будемо іншими".

Це наша історія: У пяту річницю звільнення Пісків воїни і волонтери вшанували память загиблих побратимів 01
Це наша історія: У пяту річницю звільнення Пісків воїни і волонтери вшанували память загиблих побратимів 02
Це наша історія: У пяту річницю звільнення Пісків воїни і волонтери вшанували память загиблих побратимів 03
Це наша історія: У пяту річницю звільнення Пісків воїни і волонтери вшанували память загиблих побратимів 04
Це наша історія: У пяту річницю звільнення Пісків воїни і волонтери вшанували память загиблих побратимів 05
Це наша історія: У пяту річницю звільнення Пісків воїни і волонтери вшанували память загиблих побратимів 06
Це наша історія: У пяту річницю звільнення Пісків воїни і волонтери вшанували память загиблих побратимів 07
Це наша історія: У пяту річницю звільнення Пісків воїни і волонтери вшанували память загиблих побратимів 08
Це наша історія: У пяту річницю звільнення Пісків воїни і волонтери вшанували память загиблих побратимів 09
Це наша історія: У пяту річницю звільнення Пісків воїни і волонтери вшанували память загиблих побратимів 10
Це наша історія: У пяту річницю звільнення Пісків воїни і волонтери вшанували память загиблих побратимів 11
Це наша історія: У пяту річницю звільнення Пісків воїни і волонтери вшанували память загиблих побратимів 12
Це наша історія: У пяту річницю звільнення Пісків воїни і волонтери вшанували память загиблих побратимів 13

Дивитися коментарі → ← Назад до рубрики