Цензор.НЕТ

14.03.18 21:14

14 березня 2014 - Україна відстояла Харків

Автор: О. Стаднік-Стефурак

Через чотири роки після 14 березня 2014-го у Харкові працюють українські кінотеатри, ліцеї, місто патрулює українська поліція, академії Міноборони та МВС випускають українських курсантів. На центральній площі вже немає Леніна. Як і колись, містом керує мер Геннадій Кернес. Харків’яни Микола Кравченко та Данило Яковлєв згадують про те, як Харків кілька місяців балансував над цивілізаційною прірвою.

Микола Кравченко (Крук)

4 роки тому - активіст громадської організації "Патріот України", співзасновник полку "Азов", сьогодні заступник політичної партії "Національний Корпус", помічник народного депутата Андрія Білецького. Його побратим - ветеран "Азова" Данило Яковлєв (Данило).

-  14 березня - День українського добровольця. Чи це пов'язано з подіями в Харкові?

Крук: Цього дня перші загони добровольців поїхали формувати батальйон у Нові Петрівці. Ми не маємо нічого спільного з тим формальним приводом. Але 14 березня 2014 року ми, добровольці, дали наш перший бій на вулиці Римарській у Харкові. Перший бій, коли противник зазнав втрат. Тоді ми показали що будемо вбивати.

- Як розвивалися події у Харкові?

Крук: До Римарської у Харкові сталися дві ключові події: це ніч з 28 лютого на 1 березня - штурм "Оплота" та 1 березня - штурм ОДА, власне з нашого боку невдала оборона ОДА.

Ми приїхали з Майдану наприкінці лютого. Близько 100 осіб. У нас не було чорної форми. Ми ще не називались "Чорним корпусом". Я був на київському Майдані з "Патріотом України", а, відповідно, належав до Правого Сектора. Будинку профспілок уже не існувало. Я був одним з тих, хто заходив і закріплювався на сьомому поверсі КМДА.

Данило: 25 лютого вийшов із в’язниці Андрій Білецький.

Крук: Він два роки відсидів у в’язниці при Януковичі за події, які сталися на Першій Римарській 23 серпня 2011 року.

- Що таке "Перша Римарська"?

Крук: Саме на Римарській у Харкові містився головний осередок націоналістичного руху. Це приміщення, надане всередині 2000-х Товариству сприяння українській мові "Просвіта". З 2006 року тут знаходився офіс організації "Патріот України", очолюваної Андрієм Білецьким. У Харкові у нас було сотні дві активістів.

23 серпня 2011 року до нас в офіс зайшов здоровий дядько "100+" кілограмів, років п’ятдесяти. Він прийшов і просто прострелив у шию Ігоря Михайленка, який згодом був другим командиром полку "Азов", а зараз є очільником "Національних Дружин".

-Чому?

 -Це був непритомний ватник, який хотів стріляти по націоналістах. Як результат, наших трьох хлопців посадили, хоча ми з Андрієм Білецьким приїхали вже після того, як все сталося.

На час Майдану вся наша організаційна структура посипалась - основна маса керівників вже два з половиною роки сиділа. Я був у всеукраїнському розшуку. Мене зняли з розшуку після батальйону "Азов".

25 лютого 2014 року вийшов закон про амністію для політв’язнів. Андрій та інші політв’язні вийшли на свободу.

Данило: Я зустрічав Андрія Білецького біля СІЗО на Холодній Горі у Харкові. Він поїхав додому переодягнутись, а ввечері підійшов до нас у Харківську ОДА.

-  Її вже контролювали майданівці?

Данило: Ми захопили ОДА 23 лютого, після зриву з’їзду сепаратистів.

- Як це відбувалось?

- Палац Спорту. Навколо нього щільне коло Антимайдану. Але їх оточила ще більша сила - 30 тисяч проукраїнських активістів. З’їзд просто скасували. Злякались!

Зіткнення були, але лише локальні. Трохи покидались пляшками між Майданом і Антимайданом. Міліція не втручалась.

- Що сталося далі, чому була захоплена ОДА?

-Ми прийшли на Площу Свободи великим маршем, там тоді ще був Ленін. Увесь Харків стояв на вухах. Я був з палкою. Нас була ціла площа. Але ж ніхто нікого не знає. Як на Майдані.

Мені телефонують і повідомляють, що б’ють наших хлопців, які спускаються в метро. Зриваємось. Біжимо до метро - дійсно на наших активістів напали тітушки. Їх понад 50, у них є машини. Я бачу, як п’ятеро осіб з битами, спортіки, б’ють трьох битами по голові.

Ми починаємо наступати, тітушки залишаються в меншості. Вони тікають. Ховаються в ОДА. Ми зайшли за ними, виловлювали їх. Зрештою тітушки втекли через чорний хід. Ми ж зайшли та зайняли ОДА. Приїжджав Гепа, просив нас вийти, але ми відмовились.

24 березня ми там облаштовувались. 25 березня приїхав Білецький, організував людей і поставив мету - захопити базу "Оплоту".

- Що таке "Оплот" і як його захоплювали?

Крук: Це тренувальна база в центрі міста - спортивний клуб Жиліна. Його вже немає серед живих. У Москві ліквідували. Він був звичайним кримінальщиком. Ми з ним не перетиналися до цих подій. Політичні гроші у них стали вкладати з 2013 року.

27 лютого ми організували два автобуси з київського Майдану у Харків. Націоналісти, "Правий сектор", Патріот України, Ультрас. Приїхали і пішли маршем від ОДА. Десь двісті осіб, важко підрахувати.

Вони знали, що ми підходимо і що наші сили - більші. Було кілька людей, які намагалися відстрілюватись. Вони покинули будівлю через чорний хід, але робили вистріли в наш бік. Втекли через Іподром. Частина наших закріпились на "Оплоті" частина повернулась до ОДА, зокрема, я з Данею.

- Ви ніч провели в ОДА і залишались там до самого штурму?

Данило: О п’ятій ранку ми в будівлі ОДА виявили бомбу з годинниковим механізмом. Її викинули на смітник. Я питаю: "Де бомба?" В середині ОДА! Серед речей. Я кажу: "Винесіть!" А якісь люди просто беруть цей пакет і виносять. "Куди ви її винесли?" - "За дерево!" Неподалік стояли два міліціянти. Ми їх покликали. Вони просто і тупо взяли цей пакет в руки і пішли геть!

Крук: У нас була умовна група - 100 людей, які три-п’ять днів один одного знали.

Ми робили перші реальні нормальні спроби організації структури повноцінного добровольчого батальйону. Даня з братом відповідали за охорону ОДА - чергові, вартові.

Жодної координації всередині ОДА не було. В цілому за безпеку відповідали якісь ліберальні персонажі із Самооборони. Нас координував Білецький, але це ніяк не пов’язано з загальною безпекою ОДА. У Парубія теж не було координації з сотнями Самооборони. Централізованої держави не існувало. Централізована держава - це Янукович, який тікав. Аваков був у такому ж стані, як я - у розшуку, але в Італії.

Наступного дня біля ОДА зібралися тисячі проросійськи налаштованих людей. Все місто було заблоковане автобусами Бєлгород, Воронеж, з російськими номерами.

14 березня 2014 - Україна відстояла Харків 01

Сумнозвісний російський бойовик Арсен Павлов - Моторола керував російським "десантом" антимайданівців у Харкові

Близько 12-ї почався штурм. У нас якраз відбувався процес інституалізації. От ти питаєш, хто, як, ким керував. Щоб ти розуміла - ніхто, ніким і ніяк. За двадцять хвилин до штурму я став керівником "Правий Сектор - Харків". Андрій Білецький вийшов на Яроша. Той сказав "Ну, тепер ти керуєш "Правий Сектор - Схід". Але ніякої структури не існує. Ми почали збирати структуру з Харкова. І ось я "керую" уже двадцять хвилин, а тут забігає Даня і каже: "Нас взагалі-то штурмують, чого ви тут сидите?!"

- Майже без опору здали ОДА?

Крук: В якому розумінні без опору? Бій був. Але короткий і вже в самому приміщенні. Зброя була. Коктейлі Молотова були. Були пістолети, не знаю чи вогнепальні. Всередину залітали світлошумові гранати, ще якісь газові - від них людей масово нудило.

Данило: Штурм почався без п’яти дванадцята. Вони смикнули загорожу - наші металеві щити. І пішло! Скільки нас було в ОДА? Ніхто не знає. Ну, 200-300. Скільки їх - тисячі? Вони не знали Харкова, питали: "Де вулиця Сумська?", "Де метро "Університет?"

14 березня 2014 - Україна відстояла Харків 02

Російський прапор над ХОДА, який вивісили колаборанти 1 березня 2014 року

Крук: Ми були "в м’ясі". Ми з Черкасом (Ігор Михайленко) і Андрієм Білецьким вийшли на головний вхід, коли натовп почав провалювати щити. Відступили назад в ОДА. Нападники вибили бічні вікна. Крізь них хтось по нас почав стріляти. Черкаса щось поранило в руку, вскрило вену, полилася кров - багато. Я стріляв з травматичного пістолета у вікно. Ми пробували брандспойт, але вода була перекрита. Кинулись на другий поверх. Нас намагався затримати есбеушник на другому поверсі. Каже: "Ви ж там всі меблі розіб’єте! Що ж ви робите?!" Когось заблокували на першому поверсі. Когось у кімнаті, когось у підвалі, хтось сховався в туалеті.

 14 березня 2014 - Україна відстояла Харків 03

Проросійськи налаштований натовп під ХОДА

На другому поверсі нас затисли у великому коридорі з двох боків. Нас до 15 осіб - ми закрились трьома щитами. Зі зброї лише палиці. Черкас, Білецький, Троян були з нами. (Вадим Троян – заступник міністра МВС. - авт.). Топаз прибіг, кричить: "Сдавайтесь!" Ми запустили в нього палицею.

Здались ми "українській" поліції та афганцям. Нас виводили з ОДА. Трояну вдалося втекти. Він просто зробив крок у натовп і зник. Без стрічки ти ж просто зливався з натовпом. Андрій Білецький так само. Він дав по пиці охоронцю - виникла незрозуміла ситуація - і Андрій зник у натовпі.

Мене, Галайду і Черкаса виводили першими з ОДА. Я скинув ніж, він висів у мене на грудях. Але якийсь чоловік помітив ножа, вихопив його і почав кричати: "Дивіться, він убивав наших дітей!" Нас намагалися поставити на коліна. Але ми впиралися. Нас вели через натовп. Афганці відганяли: "Вони повинні понести справедливе покарання!" Якісь бабки нас били. Хтось кричав: "Бийте!", хтось кричав "Не бийте!" Головне, що ми не стали на коліна. За нами витягли студентів. Їх поставили на коліна, їх тягли по асфальту, обливали брудом, зеленкою.

Нас віддали міліції. Запхали в їхню будку. Ті почали складати якісь протоколи за хуліганку. У Черкаса вже була велика втрата крові. Він почав непритомніти. Був геть білий. Викликали швидку, а він з неї просто втік.

Міліціонер на нас з Галом дивиться і каже: "Вот вам георгиевские ленточки - валите отсюда". Так і зробили. Того дня ми втратили ОДА, а вони причепили туди російську ганчірку.

-  Але "Оплот" ще залишався за вами?

Крук: На "Оплоті" був "Вітус" і десь з два десятки людей. На всіх одна помпова рушниця. Хлопці захопили автобус і організовано відступили у Полтаву. Данила з братом привіз сусід. Я прийшов уперше за два з половиною роки до батьків, я ж був у розшуку!, скинув закривавлений одяг і теж рушив на Полтаву. Спершу ми були в ОДА в Полтаві потім перебазувались у дитячий табір у передмісті. Це місце зародження "чорних чоловічків". За три дні ми вирішили повернутись у Харків, додому - на Римарську. І готуватись до війни. Мінімально були організовані

- Ви повернулись на Римарську вперше з 2011 року?

Крук: Ми повернулися туди 6-7 березня. Там сиділи бабусі з "Просвіти". А ми почали з Римарської будувати фортецю. Заклали вікна мішками з піском, забили задні двері. У кімнатах стояли бочки з водою, вогнегасник. З двох сторін на даху нашої будівлі ми розмістили "коктейль-бари". Уяви: центр міста, на ХОДА прапор РФ, а в нас у вікнах мішки з піском та прапор України.

Ми збирали зброю: травматичну, мисливську, лопати, держаки від кирки, "коктейлі Молотова". Двадцять осіб чергували постійно.

Організували мобілізаційний центр, міні-штаб. Я був начальником штабу. Розпочали набір людей. З’явився перший документообіг. Зробили анкету: позивний - контакт - навички.

-Як почався штурм Римарської антимайданівцями?

Крук: Головне - розвідка! В Антимайдані в наметі жила наша людина. Тому про штурм ми знали за декілька годин. Рембо повинен був під’їхати на Антимайдан і перевірити, чи почався наступ. Його побачили та переслідували сім мотоциклістів. Стріляли. Він встиг забарикадуватися разом з нами. Саме після цього почався штурм.

14 березня близько восьмої вечора. Нас забарикадувалося 32 людини.

Данило: Були випадкові люди, яких я привів, щоб вони заповнили анкету. І тут почався штурм.Тобто серед нас були взагалі середньостатистичні активісти Майдану, які готові співати гімн, коли скажуть, та стояти з палкою там, де скажуть. Був журналіст, який прийшов нам поспівчувати. Ми їх теж поставили на варті. 25 осіб були ті, в кому ми були впевнені.

Дівчата якраз вийшли в магазин. Катя і Настя. Катя і зараз служить в "Азові".

Крук: Настя не просто вийшла. Вона взяла сумку документів, весь наш перший "документообіг". Вона винесла і спалила все. Дівчата потім стояли на розі вулиці і передавали нам інформацію.

Даня сидів на одному з "коктейль-барів". Гал бігав між нами, як зв’язківець, рацій же не було. Я відповідав за зв’язок і пожежну безпеку. Я казав Галу куди бігти і що говорити. Він бігав на сторону Дані, а я бігав на іншу сторону даху. У кожній кімнаті мені підпорядковувались люди. Вони чітко знали: якщо залітає коктейль, треба гасити полум’я.

Думаю, з того боку було пару сотень людей. Організовано приблизно так само, як штурм ОДА. Натовп, а всередині організована група. Натовп - це прикриття для цієї групи. Хтось всередині натовпу щось робить, стріляє, кидає, а коли треба відступає і губиться в юрбі, а натовп потім "відгрібає".

У нас з одного боку була скляна стіна біля сходів. Вони її розбили. Закинули спочатку каміння, потім світлошумові гранати. Вибухи були, але без серйозних пошкоджень.

Наші одразу зайняли позиції. Хтось почав стріляти, а хтось - кидати коктейлі. Андрій Білецький у центральній кімнаті координував.

- Яка в них була зброя?

Крук: Ми не знаємо, яка в них була зброя, але звук був автоматичної. По нас давали чергу. У одного хлопця на другому поверсі, який сидів у касці, куля пішла по дотичній, йому порвало обшивку, уздовж голови на касці лишився характерний слід. Інкасаторський шолом - "сфера", 8 кг. Він врятував йому життя.

 - Ви відразу почали стріляти чи як це відбувалось?

Крук: Так. Ми відбили перший наступ, і вони одразу отримали двох "200" і п’ять "300". Вони відійшли, і після цього вже просто потроху з двору по нас пострілювали.

Вони побачили, що ми можемо вбивати. Щоб штурмувати будівлю, треба мати набагато більше людей, якесь професійне штурмове обладнання і ще можна реально загинути. Тому вони закріпились на різних кінцях вулиці і періодично стріляли з автоматичної зброї. Хтось ховався. Хтось стріляв відкрито.

14 березня 2014 - Україна відстояла Харків 04

Один із проросійських бойовиків, загиблих на Римарській вночі 14 березня 2014 року

 -Даня, а що ти робив під час штурму?

Данило: Я був на даху у "коктейль-барі". У мене не було багато коктейлів. Точно пам’ятаю, що тримав два коктейлі і петарду з цвяхами.

Бачив, як ватники спробували нас штурманути. Йшли по сусідньому даху зі щитами. Але там важко пройти. Вони стоять під вікнами, а я в них кидав коктейлі. Потім петарду кинув їм під ноги. Вона реально нічого не давала. Серйозної вибухової сили вона не мала. Тебе може подряпати цвяхом, але не більше. Проте цього виявилося достатньо, щоб їх налякати. Вони злякались. Кіпіш почався. Я сидів на даху, продивлявся вулицю. Чую натовп реве: "Топаз - п#$@рас, дай команду!"

Сімейний сидів на другому "коктейль-барі". Він кидав коктейлі, стрімив зі свого телефона і кричав: "Вальгала! Вальгала!" ("Рай для воїнів" - давньосканд.міф., - ред.) Він же реально думав, що це уже пішла рубрика "Останні слова". Це він до речі, 11 січня 2014 з брандспойту відігнав "Беркут" від КМДА. Згодом двічі поранений на війні. Зараз демобілізований, метро будує.

14 березня 2014 - Україна відстояла Харків 05

Проросійський бойовик Топаз керував на той час харківським Антимайданом та вже мав автоматичну зброю

Крук: У них була сильна дезорієнтація. По-перше, Топаз - ідіот. Як він може знати що робити? А по-друге, хіба самому не зрозуміло що робити? Обстрілюйте, потихеньку підходьте. Підходьте по дахах. Закидайте чимось "коктейль-бар". Наші ж відкидались коктейльчиками лише завдяки силі духу. У нас була воля боротись.

Ще там були якісь наші - на вулиці підтягнулись. Майдан-Антимайдан - це ж багато в чому явища стихійні. Люди почали сходитись. Наприклад, Черкас не встиг підійти. Він стояв у сусідньому дворі та слухав розмови ватників.

Міліція під’їхала. Один з поранених був міліціонер. Ватники стріляли по нас, а влучили в нього.

Зв’язок був, я в цей час давав інформацію журналістам. Розказував, що в нас відбувається. У мене ж нарешті телефон! Я обмінявся з батьками телефонами вперше за два роки. Вони мені почали дзвонити: "Як справи?" Кажу: "Нормально. Штатна ситуація". А тут вибухи: туф-туф-туф.

Данило: Мені мама телефонує: "Коли ти додому їдеш? Скоро ж останній автобус!"

- Зрештою ви погодились на переговори?

 Крук: Закінчилось тим, що до нас почали іти переговірники. Гепа і начальник харківської міліції. Переговори ми затягнули до ранку, щоб люди мали можливість підходити до нас на підтримку. На світанку нам поставили ультиматум: або ми здаємося "українській міліції", або нас штурмує спецпідрозділ МВС. Ми вимагали вивезти нас у Полтаву, бо Полтава не контролювалася ватниками.

Гепа розмовляв з Білецьким - всередині будівлі. До нас зайшов Гепа і начальник міліції. Патрони у нас кінчались.

Тут заходить Піджак. Приносить млинці. Каже, якщо здаватись, то треба поїсти! Їли і думали. Ще в нас залишилась каструля макаронів - Піджак туди потім пістолет заховав.

Ми речі збирали. Андрій сказав брати з собою все, що може знадобитись. Обозний, наприклад, намагався винести разом з цим усім мішок картоплі. Я документи спалював, які лишалися.

Поранених серед наших не було.

14 березня 2014 - Україна відстояла Харків 06

Римарська 18, ранок після штурму

За день до цього були хвилювання в Донецьку. Перші загиблі з нашої сторони вже були. 13 березня убили Дмитра Чернявського. Нам же важливо, що 14 березня у Харкові ми показали, що тут за сепаратизм убивають.

Данило: Вихід - це найстрашніший момент. Ми сідаємо в автобуси, а вся вулиця забита проросійськими активістами. Ми боялися, що вони повалять автобуси, проколюватимуть шини, підпалять нас, що ми опинимося зв’язані у клітці посеред тих, хто щойно хотів нас убити.

Після Римарської нас відвезли в Орджонікідзевський райвідділ. Вітус виходить з автозака, його тут же б’ють беркути. Мусора запустили Топаза до наших затриманих хлопців. Він ударив Метана. Метан йому сказав: "Б’єш, як баба". Тоді його Топаз ще раз ударив. Підійшов до мене, пильно подивився в очі, пішов. Потім підійшов до Сімейного. Взяв за голову, і з розмаху вдарив об бордюр. При цьому два беркути тримали Сімейного за руки. Топаз брав за голову і бив об бордюр.

Крук: Мене не били. Мене почали пробивати, а на мене цілий лист: я в розшуку, я засновник, я колишній міліціонер.

Андрія взагалі вивезли в СБУ як організатора. Міліція була агресивно ватною, а СБУ просто розгублене. У них половина втекла незрозуміло куди. Вони палили документи, їм не було коли нами займатись. Йому дали можливість вийти в туалет, а він тупо вийшов з будівлі. Дали втекти. СБУ була слабшою за міліцію.

Коли ми сиділи в райвідділку, Стьопа і Черкас привели нам цілий натовп під стіни. Ми думали - це нас прийшли розривати ватники, а потім виявилось, що це проукраїнські активісти.

 -Я знаю, що були суди щодо вас..

- Так, суди проводили о 5 ранку терміново і рішення виносили "під копірку". Нам дали від трьох до п’яти діб за "злісну непокору працівникам міліції". Це не була справа проти когось конкретно за вбивство. Вони не розуміли, що з нами робити.

Міліція діє лише за наказом. А команди не було. Вони не контактували з Києвом. Міністр Захарченко втік. Вони не знають, кому підпорядковуватись. Гроші сепари вкрали. Їм не заплатили за жодне рішення. Керівництва немає. Схоже, що їм було байдуже. Суди теж не розуміли, що робити. Система реально сипалась.

Тільки Вітуса залишили під домашнім арештом з браслетом на нозі, а нас через дві доби вивезли в Полтаву, щоб там розбирались.

-Чому саме Вітуса?

Крук: Вітус стріляв з власної зареєстрованої рушниці. Напевно, він і завалив тих ватанів, у нього був бойовий досвід. Потім він зняв браслет і втік до Києва.

А через дві доби менти злили всю інформацію про нас у мережу. До моїх батьків прийшов сусід, наш прихильник: "Ваша адреса вже в Інтернеті! Тікайте!" Переживав.

- Це перший бойовий досвід добровольців?

 - Так, реально перший бій проти російських найманців у цій війні, де вони зазнали серйозних втрат. Згодом ми назвалися "чорними чоловічками" і навіть записали відеозвернення до кримських "зелених чоловічків".

На Римарській ми вже існували як підрозділ та змогли відбити першу атаку ворога, завдавши їм реальних бойових втрат. Після Римарської пішла деморалізація, дезорганізація сепаратистів у Харкові. У Києві нарешті прийняли вольове рішення та оголосили АТО. Один з перших актів АТО - вінницький спецпідрозділ підняв прапор України над Харківською ОДА. Наш останній виїзд до Харкова - 1 травня. Два автобуси і кілька машин - це близько ста людей. Однакові однострої в балаклавах, з арматурою, кілька рушниць, травмати. Реально ми мали страшний вигляд. Вони просто скасували марш на 1 травня. По Харкову вже ультраси гуляли натовпами та придумали славнозвісну кричалку про Путіна.

-Так з’явився батальйон "Азов"?

- У Києві Андрій почав створювати наш підрозділ, офіційно "Азов" з’явився 5 травня. МВС видало наказ про створення нашого батальйону. Спершу вони (в МВС) назвали його "Азов’я" за місцем дислокації. Згодом ми трансформували його в "Азов". І ми почали дивитися далі - на Маріуполь.

Олена Стаднік-Стефурак, для "Цензор.НЕТ"

Дивитися коментарі → ← Назад до рубрики