Цензор.НЕТ

15.07.18 10:05

Засновник туристичної компанії "Феєрія мандрів" Ігор Захаренко: "Якби у нас безвіз був раніше, то в країні любителів "русского мира" було б значно менше..."

Автор: В.Кіртока

З першого дня війни найвідоміший мандрівник України допомагає армії та нашим захисникам. Крім того, його середній брат та син старшого брата воювали на сході країни.

Засновник туристичної компанії Феєрія мандрів Ігор Захаренко: Якби у нас безвіз був раніше, то в країні любителів русского мира було б значно менше... 01

Ми познайомилися з Ігорем вночі, зустрічаючи з тривалої пішої подорожі бійця 25-ої бригади Валерія Ананьєва. Дізнавшись про ідею десантника подолати більш ніж півтори тисячі кілометрів, ідучи по Франції та Іспанії, Ігор активно його підтримав, надавши квадракоптер для зйомок пригоди та гроші. Звичайно, я знала про діяльність Ігоря, бачила його програми, зняті в різних країнах світу. Його манера дотепно та цікаво розповідати про мандри не дозволяє переключитися на інший канал. Неодноразово я чула від знайомих, які подорожували з компанією "Феєрія мандрів", що в їхній групі були або важко поранені бійці, або, які заради подорожі вирвалися з передової. Все частіше я бачу у фейсбуці чудові знімки відомих волонтерів, лікарів, які мають звання Народних героїв України, з європейських міст. Таке відчуття, що Ігор вирішив показати світ всім тим, хто справді боронить волю України, щоб вони бачили на власні очі, як ми маємо жити.

"МАНДРИ - НАЙКРАЩА РЕАБІЛІТАЦІЯ ПІСЛЯ БОЙОВИХ ДІЙ"

-Ще до війни я часто бував у Хорватії, - розповідає Ігор Захаренко. - Там у мене багато знайомих, які воювали свого часу за волю нашої країни. Від них я і знав, що бійцям дуже потрібна реабілітація, їх треба повертати до мирного життя. Вже в 2014 році я почав говорити про мандри як найкращу реабілітацію після бойових дій. Розумів, що настане час, коли прийдеться щось робити в цьому напрямку. Подорож дає людині головну можливість – переключитися. Є сильні люди, які роблять це самі, легко міняючи війну на мир і навпаки. Але більшості все ж потрібен час і зміна картинки. Хорватія для цього ідеально підходить. Ця країна пережила те саме, що ми переживаємо зараз. Люди гарно сприймають українців, поранених. Був у нас такий випадок. У групі було відразу дев’ять атовців. І от ми сидимо на морі. Поряд – якийсь місцевий із шрамом на спині. Наші відразу зрозуміли, що до чого. Підійшли і спитали про калібр кулі, яка залишила шрам. "Звідки ви?" - здивувався хорват. "З України". І давай показувати свої поранення один одному. А група у нас тоді була: один без руки, один без ноги, один без ока, в того посічена спина, в того півголови немає…Головне, коли їдуть військові, забрати у них інтернет. Бо вони постійно дивляться, що відбувається на сході…

-Як ви почали співпрацювати з бійцями?

-Спочатку пропонував і запрошував у поїздки знайомих бійців, до яких їздив на фронт. Також наша компанія підтримала проекти каналу "1+1" "Хоробрі серця" та "Переможці". Соломія Вітвіцька нас залучила. Інші туристичні компанії мало говорять про свою підтримку українських військових. Ніхто так голосно не заявляє про свою проукраїнську позицію, як це робимо ми. Бояться, МАБУТЬ. Я пояснюю це тим, що найбільші туроператори України до цих пір або російські, або турецькі, які потужно працюють у Росії і їм, звичайно, не треба проблем з відносинами. Тому вони типу "поза політикою". Ми ж активно заявили про свою позицію. Відразу!

Засновник туристичної компанії Феєрія мандрів Ігор Захаренко: Якби у нас безвіз був раніше, то в країні любителів русского мира було б значно менше... 02

-Є ті, хто відмовився з вами працювати?

-Звичайно. Є фірми, які з нами не працюють саме через нашу активну проукраїнську позицію. Є багато туристів, які перестали їздити з нами, бо ми бандерівці та фашисти.

- Коли був найбільш важкий час для компанії?

-2014 рік був важким. Люди боялися витрачати гроші. Хоча були й такі, хто навпаки - купували найдорожчі путівки. До Майдану ми підписали багато контрактів, а об'єми подорожей з початком війни стали набагато меншими, ніж ми розраховували. Але ми розуміли, що з часом все відновиться. З 2016 року ситуація стала покращуватися. Люди знову більше подорожують. Нам треба просто зробити, щоб вони їздили саме з нами. Ви самі бачите, наскільки зараз у туризмі нечесна конкуренція! Я б навіть назвав це махінаціями та шахрайством. Збирають з людей гроші, а потім літаків немає, оголошених вильотів немає. Летять не з МАУ, наприклад, а несподівано з "Браво" і не з Запоріжжя, як планувалося, а з Києва. Такий безлад в туристичній сфері! І це найбільша проблема.

-Після оголошення про безвіз куди більше стали їздити люди?

-Тут я вас не здивую. Як і раніше, в основному, люди їдуть в Туреччину, а взимку в Єгипет. Їм пофіг, що там росіяни. І це не наш турист.Наш турист - свідомий, проросійсько налаштовані до нас попадають дуже-дуже рідко. Рівень тих, хто подорожує з нами, вище середнього, це розумні люди, які вміють думати, читати, обирати. А для мене в першу чергу важлива якість тих турів, які ми пропонуємо. Туристи почали говорити, що у нас тури дорожчі тому, що ми допомагаємо армії. Хоча насправді у нас не дорожче. У нас просто чесна ціна без прихованих доплат. Багато фірм не можуть створити гарний продукт. Вони пропонують те, що роблять інші, але гіршої якості. Мене багато копіюють, роблять схоже, гірше і нібито набагато дешевше. Але потім починають вказувати, за що потрібно доплатити. І їх дешева путівка виходить дорожчою, ніж наша дорога. Тому перед тим, як казати про нас щось, треба все подивитися, порахувати. І все самі зрозумієте.

-Багато хто вважає, що війна їх не стосується, не хочуть бачити поранених, чути про те, що відбувається на сході…

- Завжди так було. 80 чи навіть 90 відсоткам людей все рівно. І вони думають: нехай інші воюють, нехай інші допомагають, а ми будемо заробляти гроші, гуляти. В нашому суспільстві з Майданом з’явилося таке явище, як волонтерство. Після 2013 року значно більше людей стали активними. Але якщо порівняти обсяги допомоги, які були в 2014 році, і теперішні, то її дійсно стало менше. І я зараз менше допомагаю армії. В 2014 році вона була гола, боса, голодна. Треба було везти все, бо нічого не було. Я знаю, що армія більш-менш забезпечена, тому ми стали менше передавати на фронт. Але є інші напрямки співпраці. Наприклад, реабілітація.

"МЕНІ ПОТРІБНІ ВИДАТНІ ЛЮДИ, ЯКІ Б ХОТІЛИ ПРАЦЮВАТИ"

-Ви рахували, скільки зробили безплатних турів?

-У 2016 році десь на двісті тисяч євро надали допомоги. А скільки людей звозили на відпочинок, не рахуємо.

- Скільки інвалідів війни подорожували з вами?

-Жодного! У нас немає інвалідів! Це все люди з особливими потребами. Без рук, без ніг, але вони не інваліди. А інваліди бувають і з руками, і з ногами.

-Ви повідомляєте своїм туристам, що в групі буде ветеран або діючий боєць?

-Ніколи не даємо таку інформацію. Всі знайомляться вже в автобусі, яким подорожують в турі.

-Ви ніколи не робили окрему групу тільки з ветеранів?

-Спробуй набрати окрему групу – сорок чоловік виключно із ветеранів. Це складно. На групу може бути один-два таких чоловіки, чотири максимум. Я бачив, як люди підтримують наших поранених, приклад з них беруть. Наприклад, у Мілані у однієї жіночки не прилетіла валіза. Вона шкандаль підняла: як же так… "Не хвилюйтеся, ми все оформили, завтра в Ніцу приїде ваша сумочка, все буде нормально", - заспокоювали ми її. У неї аж голова від пережитого розболілася. А з нами в тому турі був Толік Фатєєв, легендарна особистість, сапер 93-ої бригади, який підірвався на міні під Мар’їнкою. Він без обох ніг ганяє на мотоциклі! Поговоривши з цією жінкою, звертаюся до нього: ми зараз якийсь час будемо їхати, можеш зняти протези. І всі дивляться, як він знімає ноги в прямому сенсі цього слова, і влягається зручно в кріслі. Жіночка аж вжалася в своє місце після цього: яка валіза, які проблеми?

У тій же групі був Сашко Швецов, боєць 30-ої бригади, який втратив ліву ногу під час обстрілу "Градами". І ось ми довго ходимо, гуляємо, дивимося. Хтось починає: ой, ми втомилися. А ці хлопці: ні, давай, ми ще підемо туди, сюди. Всі дивляться на них і стає соромно жалітися. У тебе є ноги і руки, і ти втомлюєшся? А вони на протезах – ні!

Засновник туристичної компанії Феєрія мандрів Ігор Захаренко: Якби у нас безвіз був раніше, то в країні любителів русского мира було б значно менше... 03

Ігор тисне протез Народному герою України Владиславу Кузнєцову, бійцю, який ціною свого здоров’я врятував екіпаж БТРа

Під час подорожей я завжди виставляю на своїй сторінці у Фейсбуці знімки. Побачивши цих двох героїв, телефонує моя знайома із Швейцарії: "Ігорю, дай їм від мене по сто євро. Я тобі передам". Вручив їм. Після цього у нас виникла ідея робити "підвішені подорожі" і пропонувати людям якусь копійку кидати на особисті витрати для таких наших незвичайних туристів. Ми пару раз оголосили про такі ідеї, але ніхто не відгукнувся. Можливо, думають: люди в Париж їдуть, а ми будемо гроші їм давати? Тому ми вирішили зробити громадську організацію, яка буде збирати гроші саме на це. Думаю, назвемо її "Феєрія життя". Є люди із Франції, Англії, які звертаються до нас: ми хочемо допомогти хлопцям, щоб вони могли себе порадувати під час прогулянок Європою, як переправити гроші? Через таку організацію іноземці чи ті, хто проживає за кордоном, зможуть допомагати. Звичайно, вони будуть бачити, хто їде в подорож, до кого ці кошти йдуть.

Ми намагаємося відправляти наших героїв у подорож безплатно. Але часто вони приходять до нас з усією родиною. Всіх відправити безплатно не можемо. Тоді робимо спеціальні ціни, надаємо знижку плюс даємо з собою якусь невеличку суму грошей. Але бувають і такі випадки, що ті, хто звертаються, нагліють. Причому це, як правило, ті, хто був десь далеко від фронту. Починають вимагати: ви повинні. Ні. Ми нікому нічого не винні. Ми відправляємо в подорожі тих, хто дійсно заслуговує, у міру своїх можливостей.

Засновник туристичної компанії Феєрія мандрів Ігор Захаренко: Якби у нас безвіз був раніше, то в країні любителів русского мира було б значно менше... 04

Повний кавалер ордена "За мужність" Павло Чайка з дружиною неодноразово подорожував з компанією "Феєрія мандрів"

Коли вийшов фільм "Невидимий батальйон" про дівчат на війні, я познайомився з Марією Берлінською. І моя дружина запропонувала: давай цих дівчат кудись повеземо. Цю ідею підтримав журнал "Мандри" Лесі Москаленко. Так народився проект "Мандри ветеранок". Почали возити таких дівчат. В основному, в Ніцу, Париж. Пам’ятаю, як у однієї з них десь на вулиці намагалися забрати телефон. Думаю, до цих пір той тип жалкує про це. Не на ту нарвався. Дівчата ж прямо з передової! Ми відразу вирішили і домовилися: їдуть ті, хто щойно з війни. Дівчата часто відсипаються по дорозі. Було й таке, що група прилітає в Мілан, телефонує мені гід: немає у нашої дівчинки з війни зовсім грошей з собою…

Засновник туристичної компанії Феєрія мандрів Ігор Захаренко: Якби у нас безвіз був раніше, то в країні любителів русского мира було б значно менше... 05

Ісландія. Мандри ветеранок

Побачивши, що "Мандри ветеранок" класно працюють, ми зробили ще й "Мандри героїв". Бо крім ветеранів, тих, хто воює, є ще інші герої, не менші, - це волонтери, медики. Ми навіть розробили і надрукували футболки з логотипом. Хлопці вже хочуть такі. Льоня Остальцев питав мене: де моя така. Правда, він ніяк не поїде у подорож, хоча я неодноразово йому пропонував це. Зайнятий...

-Подорожуючи, спілкуючись з людьми за кордоном, ви розказуєте про Україну, про те, що у нас відбувається…

-Пам'ятаю, як в Амстердамі наші партнери, наші друзі говорили мені в обличчя: ви ж збили наш літак! Та ні, - заперечував я і розказував, як все було насправді. Коли говориш з людьми, пояснюєш їм усе, думки змінюються. Тепер я чую таке: ми знаємо, що це Росія веде у вас війну, але ми не хочемо з нею сваритися... Навіть в ресторані говориш з офіціантом, розповідаєш йому щось, а потім він це переповідає іншим. Багато хто щиро питає: у вас що, війна до цих пір є? Думають, у нас вже тихо, спокійно. Але знають, що у нас є корупція. Тому нам потрібно створювати позитивний імідж країни. Такою подією був фінал кубку ліги чемпіонів у Києві. Він спрацював на позитивний імідж України. Негативом було те, що готелі значно підняли ціни. Але позитивом стало те, що люди приймали фанатів безплатно. І всі тепер говорять, які у нас класні люди. Це добре і важливо.

Засновник туристичної компанії Феєрія мандрів Ігор Захаренко: Якби у нас безвіз був раніше, то в країні любителів русского мира було б значно менше... 06

-Ви і на роботу до себе берете тих, хто відслужив…

- У нас є гід, який пішов на війну добровольцем. Спочатку він був десь біля Придністров'я, а потім їх відправили у Щастя. Жалкую, що не поїхав до нього і не зняв про нього тоді фільм. Коли він повернувся додому, перший раз поїхав в один з наших турів як турист. І було помітно, як він потроху відходив. Багато гуляв сам. До кінця поїздки він "повернувся з війни". Зараз возить групи у Скандинавію та Францію.

Мій рідний брат, який займається в компанії питаннями побуту, також пішов добровольцем. Був артилеристом у 79-ій бригаді. Скільки я просився до них на передову в той час, мені забороняли. Коли їх відвели в Розівку, я поїхав нарешті в гості, трохи познімав. Тоді вже командири зрозуміли: чого ж ти раніше не приїхав, такі кадри можна було зняти...

Засновник туристичної компанії Феєрія мандрів Ігор Захаренко: Якби у нас безвіз був раніше, то в країні любителів русского мира було б значно менше... 07
Засновник туристичної компанії Феєрія мандрів Ігор Захаренко: Якби у нас безвіз був раніше, то в країні любителів русского мира було б значно менше... 08

Нас у родині троє рідних братів. Я наймолодший. Середній займається волонтерством. У старшого син пішов на фронт. А я ще з Майдану волонтерю. Ми родом з Запорізької області. Здавалося б, усі люди там мають розуміти, що до чого в країні. Виявляється, не зовсім. Днями був удома. Так сусід, який служив свого часу в Афганістані, в очі мені заявляє: та краще б у нас тут була Росія та Путін. Миттєво наша розмова закінчилася...

А от до себе на роботу вже під час війни ми взяли Сергія Вікарчука. Він сам кримчанин. Займався туризмом у себе вдома. Ми неодноразово зустрічалися, співпрацювали. Після анексії Криму та початку війни він також пішов добровольцем. Дізнавшись про це, я відразу запропонував йому після демобілізації влаштуватися на роботу до нас. Зараз працює, займається чартерними перевезеннями. Перший місяць він радів: я забув про війну, про обстріли. Але була якось ситуація... Ми відправляли в Хорватію групу туристів, а виліт літака перенесли на раніше. І з потяга хтось не встигав на рейс. Ми затримували літак. Дві жіночки ледве встигли. Вони нервували і наїхали на нас. Вже літак злетів. Я кажу Сергію: поїхали в офіс. А він мені: "Шеф, відправте мене на війну". "Що таке?" - питаю. "Там все зрозуміло: тут наші, там чужі", - відповів Сергій. Дістали тоді його трохи.

Недовго пропрацював у нас "азовець" Паша Мамонтов. Він дуже швидко пішов далі: "Ігри нескорених", навчання в університеті. Ми тішимося з його успіхів. Він же бронзову медаль завоював на змаганнях. І ми вважаємо, що причетні до його перемог. Він же ж наш!

Мені потрібні видатні люди, які б хотіли працювати. Зараз проблема з робочою силою, кругом величезна нестача кадрів. Хто хоче працювати, знаходить місце і пристойну зарплатню. Хлопцям, які повертаються після війни, дуже важливо правильно входити в мирне життя. Більшість тих, кого я знаю, пройшовши війну, стає сильнішими. Крім того, хлопці стають відомими, вони оточені увагою. Це добре.

До речі, наша компанія неодноразово відправляла в подорожі Леоніда Кантера. З родиною. З дітками. Він був з нами в Хорватії, коли була досить велика поїздка атошників. До цих пір не можу уявити, що він покінчив з собою, бо ми домовлялися про проекти, презентації фільма "Міф" в Парижі. Леонід телефонував, питав, як дешевше поїхати. Ми ж дружимо. Я знаю його ще з того часу, як він тільки закінчив інститут Карпенка-Карого. Тобто ще зеленим студентом був, молодим, перспективним. Він зробив перший рекламний ролик для "Феєрії мандрів". Ми домовилися, що знімемо колись разом художній фільм, а зовсім недавно говорили про зйомки фільму "Людина з табуретом"...Я часто ставив його за приклад. Коли він їздив у свої мандри, я ж теж про них знав. Коли в Патагонії народилася його донька, яку вони з дружиною так і назвали - Патагонія, він телефонував мені, питав, як краще оформляти документи. Ми багато спілкувалися. Планували зробити фільм про подорож навколо світу...

"Я НАВІТЬ НЕ СУМНІВАЮСЯ, ЩО КРИМ МИ ПОВЕРНЕМО"

-Думаю, більшість тих військових, кому ви запропонували свої тури, вперше були за кордоном...

-Так. Більшість з них точно. Мене вразило, коли боєць, втративши на війні ноги, після подорожі сказав: тепер я знаю, за що воював. Якби у нас безвіз був раніше, якби більше людей могли подорожувати світом, можливо і не було в країні стільки любителів руського міра. Вони поїхали б, подивилися б як живуть в світі люди - вільно і класно. Дешеві рейси та безвіз роблять набагато більше, ніж вся російська пропаганда. Треба, щоб люди їздили, відкривали світ, відкривали себе в світі. І те, що вони бачать, якісь новинки - все привозили в Україну, піднімали країну. Я всіх прошу їздити з дітьми, поки їх можна брати з собою. Бо прийде час, коли вони не захочуть з батьками подорожувати. Хай бачать світ, батька чи маму, як приклад. Я своїх також завжди з собою таскав. Одному сину вже 22 роки, другому - 20.

-Сини не мають відношення до вашого бізнесу?

-Ні. Обидва вчаться в Америці. Зараз на практику приїхали сюди. Знімають щось. Кажуть, що тут більше можливостей. Кліп зняли, рекламу якусь. Старший в мене вивчає кіно. Степан, молодший, займається гейм-артом, комп'ютерним дизайном, допомагає мені зараз оформити сайт компанії.

-У вас є всі можливості переїхати в будь-яку країну світу. Не було такої думки?

-Та ні! Будемо лупати, лупати і лупати цю скелю. Та навіть якби я кудись і переїхав, все одно лупав і лупав би звідти.

-Ви бачите багато країн, бачили як деякі з них змінювалися. Яка більш схожа на Україну?

-Всі чомусь хочуть порівнювати нашу країну із Швейцарією. Але її устрій - це конфедерація. Нам треба брати приклад з такої країни, як Албанія. Ми отримали незалежність і були однією з найпотужніших економік світу. Албанія була найбіднішою країною Європи. Також пережила тоталітарний режим, а тепер нас обігнала по багатьох питаннях, пішла вперед. Шість чи сім років регулярно їжджу туди, бачу, як змінилася країна. Але найбільше бачу, як піднялася Польща. Як згадую, якою вона була! Жахливі дороги, бідність. А зараз!

Також ідеальний приклад для нас - це Хорватія. У них було те саме, що робиться зараз у нас. Подібні до нас хорвати. У них є такий вислів: "Москва мора бить бомбардірен", що значить москва повинна бути розбомблена. Країні вдалося звільнитися від навали того самого "старшого брата".

- Чому ви не ідете в політику, щоб змінювати все власноруч?

-Я не кажу, що не йду. Можливо, і пішов би, але для цього повинен продати компанію. Тому що виникне конфлікт інтересів. Якби я захотів, став би президентом. Але треба розуміти, що доведеться покласти на це п'ять років свого життя. Навіть все життя. Але треба міняти систему, - все це Ігор говорить задумливо, наче вкотре сам для себе шукає аргументи. - Насправді, у мене навіть є команда, з якою можна було б працювати. Це все люди набагато розумніші, ніж я. Економісти, енергетики, фінансисти. Головне для президента - ефективно об'єднати спеціалістів-патріотів. У мене є багато знайомих, якими б я себе оточив.

Я навіть не сумніваюся, що Крим ми повернемо. Але щоб це настало швидше, нам треба піднімати економіку країни. Коли почав діяти безвіз, навіть найбільші противники України на півострові зробили собі українські паспорти. Вони ж розуміють, що тільки він дає змогу виїжджати за кордон. Любителі "руськаго міра" бояться користуватися Керченським мостом, бо потім їх нікуди не випустять в цивілізовані країни. Інформація вже така пішла. Це працює. Вільна Україна має стати вітриною. Ми маємо чітко показувати, де краще жити. І кримчани це вже бачать. Має побачити і весь світ. А для цього треба кожному з нас робити все, що ми можемо. Кожен на своєму місці.

Віолетта Кіртока, "Цензор. НЕТ"

Дивитися коментарі → ← Назад до рубрики