Цензор.НЕТ

30.07.18 10:34

"Дивно лізти без наказу під шквальний вогонь… але Ронін пішов, щоб витягнути поранених": спогади побратимів про загиблого бійця 72 ОМБр Артура Безсмертного

Автор: В. Бурлакова

Сьогодні в Дніпрі попрощаються з Артуром Безсмертним, контрактником ЗСУ, громадянином Латвії на псевдо Ронін.

26 липня він загинув на Світлодарській дузі внаслідок розриву протипіхотної міни. "Цензор.НЕТ" поспілкувався з бійцями, які воювали пліч-о-пліч із добровольцем, щоб пригадати, якою людиною він був.

Дивно лізти без наказу під шквальний вогонь… але Ронін пішов, щоб витягнути поранених: спогади побратимів про загиблого бійця 72 ОМБр Артура Безсмертного 01

"МИ ТОДІ ЇЛИ ЛИШЕ КАРТОПЛЮ, АЛЕ НА ПОРЯТУНОК СОБАКИ РОНІН НЕ ВАГАЮЧИСЬ ВИТРАТИВ ВСІ СВОЇ ГРОШІ"

Марина Валицька (Ксена), боєць ЗСУ:

"Ми познайомилися у 2015 році на базі "Правого сектора". Більш за все у ньому мені тоді імпонувало те, що він дуже любив собак. Пам’ятаю, що він лікував песика, якого збила машина, і навіть асистував медикам під час операції… Наш підрозділ тоді переживав далеко не найкращі часи у матеріальному сенсі. Протягом двох місяців ми дійсно їли лише картоплю – на сніданок, обід та вечерю. Незважаючи на це, на порятунок собаки Ронін не вагаючись витратив всі свої гроші.

Коли Ронін їхав додому – не мав можливості взяти із собою свою вівчарку Роксі. Тому залишив її на мене, і дуже просив подбати про неї. Будку для Роксі зробив, щоб вона не мокла на вулиці.

А ще він дуже серйозно ставився до підготовки. На заняттях з тактичної медицини міг сам поставити собі катетер. Був розумним, не заздрісним, з почуттям гумору.

Коли дзвонив мені потім, рідко, але бувало, казав: "Привіт, кохана, як справи? Сподіваюсь, ти мене не зраджуєш?" Ми були друзями та завжди розуміли жарти одне одного. Хоч і мало часу разом проводили. Шкода, що його більше немає… Дуже шкода…"

Дивно лізти без наказу під шквальний вогонь… але Ронін пішов, щоб витягнути поранених: спогади побратимів про загиблого бійця 72 ОМБр Артура Безсмертного 02

Маргарита Таірян-Тимченко (Марго), боєць ЗСУ:

"Ми познайомилися на блокпосту на Світлодарській дузі. Час від часу він приходив з позиції у магазин поруч скуплятися. Пам'ятаю, як вони з другом тримали мене, коли я накинулась на одного покидька з нашої роти - той вчергове бовкнув щось погане про дівчат-бійців. Ронін сам вичитав того покидька, а мені сказав, що я знала, куди йшла, коли підписувала контракт. Я пояснила, що знала, і що не шкодую, але і "хавати" подібне не буду.

Він часто показував світлини малого свого. За куріння мене сварив… Був загалом по-військовому строгим – ну, як Ронін. Дисциплінованим. Безстрашним дуже".

Наталія Шетилова, волонтер:

"Я мало що можу розповісти. Але пам’ятаю, як ми зустрілися біля могили Гюрзи (гранатометник 54-ї окремої механізованої бригади Роман Радівілов, який загинув на Світлодарській дузі 18 грудня 2016 року. - Ред.). Потім поїхали всі разом до мене – смажити шашлики. Але Артур більше спілкувався не зі мною і не з побратимами, а розмовляв англійською мовою з моїм онуком. Видно було, що він дуже любить дітей: спільну мову вони знайшли швидко. З Роніним онук навіть вперше в житті пограв у футбол. А він аутист, і до цього не цікавився м’ячем…"

Дивно лізти без наказу під шквальний вогонь… але Ронін пішов, щоб витягнути поранених: спогади побратимів про загиблого бійця 72 ОМБр Артура Безсмертного 03

"ПЕРШИМ ЙОГО ПИТАННЯМ БУЛО, ЧИ МОЖЕ ВІН ВІДМОВИТИСЯ ВІД ЄВРОПЕЙСЬКОГО ГРОМАДЯНСТВА"

Андрій Таран (Падре), парамедик, колишній боєць ЗСУ:

"Пригадую події 18 грудня 2016 року, гарячі дні на Світлодарській дузі. Комбат тоді попросив нас допомогти хлопцям з 3-го полку спецпризначенців, які виконували завдання разом з нами. Ми з другом Артистом вже збиралися виходити вдвох, а Ронін побачив це і захотів піти з нами. Артист відправив його до комбата по дозвіл. Ронін отримав добро та пішов третім з нами. Хоча здавалося, що це дивно – лізти самому, без наказу, під шквальний вогонь сепарів. Але Ронін пішов, щоб витягнути поранених. "Трьохсотих" тоді у хлопців з 3-го полку було троє, серед них двоє важких.

…Він був дійсно хоробрим воїном".

Яна Червона, боєць ЗСУ:

"Серед бійців він одразу виділявся. Тату на обличчі. Ясні очі. І гарна чоловіча посмішка. Ронін завжди був найкращим. Був чемним і вихованим…

Дивно лізти без наказу під шквальний вогонь… але Ронін пішов, щоб витягнути поранених: спогади побратимів про загиблого бійця 72 ОМБр Артура Безсмертного 04

Ми довго не бачилися, але цієї весни випадково зустрілися в Бахмуті. Зустрічі зраділи, як старі друзі. На той час Ронін залишився у 54-й бригаді, а я з друзями перейшла до 46-го батальйону. Він казав, що хоче перейти у 72-гу бригаду.

Я не відчула тоді, що бачу його востаннє. Потім довго не вірила, що його вже немає. Немає ще одного, з ким я починала свій шлях. Поліг громадянин Латвії – за Україну, за її волю…. Сподіваюся, він згори ще пригляне за нами, а може і колись допоможе... Бо свої своїх не кидають, навіть коли вмирають...."

Дивно лізти без наказу під шквальний вогонь… але Ронін пішов, щоб витягнути поранених: спогади побратимів про загиблого бійця 72 ОМБр Артура Безсмертного 05

Олександр Пономаренко (Папагатті), боєць ЗСУ:

"Роніна довго не могли оформити на контракт. Його через це тримали на блокпосту, і його це сильно бісило… Адже хлопці, які приїхали з ним, та й ті, хто приїхав пізніше, вже були на передовій. А його ніяк туди не пускали.

Потім ми зустрілися вже на "нулі". Але і це все одно було не його: він не міг сидіти на одному місці, завжди хотів більшого. Розвідка – ось це було його покликання.

Коли на Світлодарській дузі штурмували ліс, він одним з перших пішов на допомогу. Побіг без броні, без нічого. Взяв тільки автомат, магазини і дещо з медицини. Після тієї двіжухи його перевели до бригадного взводу снайперів, і потім ми вже зустрічалися рідко – коли вони приходили до нас сепарів "кошмарити"…

Оксана Якубова, майор ЗСУ, колишній заступник командира 1 батальйону 54-ї ОМБр по роботі з особовим складом:

"Ронін прийшов до нас влітку 2016 року. Він був громадянином Латвії, хоч і з українським корінням, тому його оформлення у ЗСУ стало довгою процедурою і тривало близько двох місяців. Були перевірки СБУ, прокуратури, міграційної служби… Він дуже переживав.

Дивно лізти без наказу під шквальний вогонь… але Ронін пішов, щоб витягнути поранених: спогади побратимів про загиблого бійця 72 ОМБр Артура Безсмертного 06

Восени його нарешті оформили та він отримав військовий квиток. Для нього це був ніби паспорт громадянина України. І першим питанням Артура після підписання контракту було, чи може він відмовитися від свого європейського громадянства, щоб не порушувати закони ЄС, адже він не мав права легально брати участь у нашій війні. Він дзвонив адвокатам, дізнавався…

Потім була епопея з його грошовою карткою. Він не мав ІНН, відповідно, не міг отримати картку в банку. Також Артур не міг отримати УБД – як громадянин іншої країни. За нашими ідіотськими законами військовий квиток не міг бути документом, за яким можна отримати статус учасника бойових дій. Він, зрештою, махнув на це рукою. Сказав: "До кінця війни, може, вирішиться". Так це питання і застигло… Ніхто його у МО не порушує, хоча іноземці в армії служать.

Спочатку Артур пішов у другу роту 1-го бату. Потім його забрали у взвод снайперів. Він тоді підійшов, попросив вибачення за те, що йде. Просив, щоб ми не ображалися. Але які образи?..

Востаннє він дзвонив мені, коли його зупинили на блокпосту, а він не мав відпускного листа. А з документів мав тільки військовий квиток та європаспорт. Він подзвонив і попросив, щоб я пояснила поліції ситуацію. Його пропустили. Він подякував і розповів, що йде з 54-ї ОМБр в іншу, що так потрібно, що він не зміг знайти спільну мову з командирами. Я страшенно здивувалася тоді. Як це не знайшов спільної мови? Це ж завжди чемний і толерантний Артур…

А ще він пообіцяв, що заїде у гості як зможе, що підемо на каву. Так ми і не встигли попити кави. Коли я дізналася, що він загинув – навіть не повірила. Сказала на цивільній вже роботі, що так і так, загинув друг. Латиш. А мене запитали: що він робив у нашій армії, чому пішов? Його ж не могли мобілізувати… Ну як їм поясниш, що таке патріотизм? Вони цього не розуміють…"

Дивно лізти без наказу під шквальний вогонь… але Ронін пішов, щоб витягнути поранених: спогади побратимів про загиблого бійця 72 ОМБр Артура Безсмертного 07

За єдиною оприлюдненою наразі інформацією, попрощатися з Артуром Безсмертним можна буде 30 липня у Дніпрі, у моргу лікарні №4. Місце, де його поховають, наразі ще не відоме. Однак, за словами одного з побратимів, похований він буде в Україні, а не у Латвії - бо так вирішили його рідні.

Валерія Бурлакова для Цензор.НЕТ

Дивитися коментарі → ← Назад до рубрики