Цензор.НЕТ

22.02.19 09:34

"Якби парламент не ухвалив рішення 22 лютого, Янукович міг би втриматися в Харкові, очоливши проросійські сили за цілковитої підтримки Москви", - Олександр Турчинов

Автор: Ю.Бутусов, О.Скороход

У п'яту річницю переформатування влади в Україні після Майдану "Цензор.НЕТ" публікує велике інтерв'ю з нинішнім Секретарем РНБО Олександром Турчиновим, якого в переломний момент 22 лютого 2014 року було обрано Головою Верховної Ради, а 23-го - в. о. президента, і який оголосив чинного на той момент президента Януковича поза законом.

Саме Турчинов оголосив мобілізацію, і Україна розпочала спротив російському вторгненню. Політико-правові рішення української влади в критичний момент врятували Україну від силового захоплення.

Як змінилася структура Майдану після атак 18-19 лютого? Які юридичні колізії доводилося враховувати, щоб перехід влади в Україні відбувся законно і конституційно? Що остаточно переконало регіоналів підтримати припинення протистояння в Києві? Чому прорахувався Путін, і який варіант розвитку подій був би для України найстрашнішим?

Якби парламент не ухвалив рішення 22 лютого, Янукович міг би втриматися в Харкові, очоливши проросійські сили за цілковитої підтримки Москви, - Олександр Турчинов 01

18 ЛЮТОГО: "БУЛО ЗРОЗУМІЛО, ЩО ЯКЩО ЗДАМО МАЙДАН, ТО ПРОГРАЄМО, ЯКЩО ВИСТОЇМО - ПЕРЕМОЖЕМО"

- Коли ви зрозуміли, що Майдан переміг?

- Коли Майдан вистояв 18 лютого, стало зрозуміло, що це переломний момент. 18 і 20 лютого - найтрагічніші дні Революції Гідності - найбільша кількість втрат, найбільше крові і страждань. Використовуючи зброю, використовуючи всі свої можливості і сили і навіть спаливши Будинок профспілок, де був наш штаб, вони не змогли вночі 18 вибити нас із Майдану. Після втрат, яких зазнали протестувальники у Маріїнському парку і на підступах до парламенту, сп'яніла від жорстокості і насильства влада прийняла рішення втопити Майдан у крові. Нам поставили ультиматум: до 17 години покинути Майдан. Всі, хто не піде, будуть знищені. І ввечері 18 на майдані Незалежності було не так багато людей. Розуміючи, що нас очікує, я з майданівської сцени попросив всіх жінок, всіх, хто молодше 18, і людей пенсійного віку покинути майдан Незалежності. Проте ніхто не пішов. Ми розуміли, що якщо не встоїмо, пощади не буде.

Якби парламент не ухвалив рішення 22 лютого, Янукович міг би втриматися в Харкові, очоливши проросійські сили за цілковитої підтримки Москви, - Олександр Турчинов 02

- Я чув тоді, вночі, оголошення, що ви поранені, ви поїхали тоді з Майдану?

- Нічого серйозного, просто осколком гранати, яка розірвалася в повітрі, посікло обличчя. Медики заклеїли пластирем поріз, і я продовжував керувати штабом. Потрібно було провести евакуацію людей з охопленого вогнем Будинку профспілок і захищати оточений силовиками палаючий Майдан.

- Як саме все там відбувалося?

- Кільце озброєних силовиків постійно стискалося навколо Майдану. Їхній наступ стримували кілька уцілілих барикад і полум'я багать зі старих шин. Силовики закидали нас гранатами і стріляли з помпових рушниць. Щоб прорвати барикаду, вони з боку Європейської площі пустили броньовик, але хлопці із сотні Самооборони Майдану його спалили, закидавши пляшками з коктейлями Молотова.

У торцевому приміщенні Будинку профспілок, вікна якого виходили на Хрещатик, у нас був склад теплих речей (одяг, ковдри тощо). Силовики кинули в розбите вікно цього приміщення кілька "запальничок" і почалася пожежа. Підпал не був випадковістю. Буквально протягом півгодини займання сталося одночасно в кількох частинах величезної будівлі Будинку профспілок. Разом з комендантом будівлі Степаном Кубівим ми організували евакуацію людей з усіх приміщень. Виводили людей, виносили поранених і тіла загиблих, які також були там. Це ускладнювалося тим, що силовики відключили електрику і доводилося все це робити в темряві в дуже задимлених приміщеннях.

Спустивши брандспойт через вікно другого поверху, де був наш штаб, я з групою майданівців спробував розпочати гасіння пожежі з торця будівлі, де вже проходила лінія нашої оборони. Було спекотно - з одного боку горить будівля, з іншого - горять шини, що захищають нас від "Беркута", який намагається прорватися на площу. Бачачи, що ми намагаємося гасити пожежу, "беркутівці" почали нас закидати гранатами, адже між нами було не більше двадцяти метрів. Буквально за три-чотири метри від мене стояв хлопець, який допомагав нам заливати водою вогонь. Одна з гранат вибухнула прямо на ньому. "Беркут" для посилення уражальної здатності обмотував світло-шумові гранати скотчем із болтами, цвяхами та іншими дрібними металевими предметами. Та й самі гранати були з посиленим зарядом - "братня допомога" Януковичу від Путіна. Хлопцеві розірвало живіт, бік - страшні рани, все видно всередині ... він упав обличчям прямо в калюжу крові.

- Ця інформація раніше була невідома. Можна припустити, що ви описуєте героя Небесної сотні Дмитра Максимова, який загинув біля Будинку профспілок від розриву гранати.

Якби парламент не ухвалив рішення 22 лютого, Янукович міг би втриматися в Харкові, очоливши проросійські сили за цілковитої підтримки Москви, - Олександр Турчинов 03

 Дмитро Максимов

- Підбігли наші санітари, почали його відтягувати в безпечніше місце. Я дав команду кидати брандспойт і відходити із зони прямого ураження за ріг будівлі, що горіла. Ось так ми припинили гасити, і Будинок профспілок згорів дотла. Силовики пропустили кілька пожежних машин, але від них не було толку, бо вони використали всю свою воду для гасіння наших захисних багать і підпаленої бронемашини.

Якби парламент не ухвалив рішення 22 лютого, Янукович міг би втриматися в Харкові, очоливши проросійські сили за цілковитої підтримки Москви, - Олександр Турчинов 04

Для мене було принципово важливо вистояти тієї ночі. Коли нам оголосили ультиматум, були пропозиції відступати до Михайлівського собору. Багато хто не вірив, що ми зможемо утримати оборону Майдану, - надто нерівні сили. Але для мене було очевидно, що якщо ми здамо Майдан, то Революція програє. Стільки людей за Майдан загинули, і все - марно? У нас не було достатньо сил протистояти озброєним силовикам, звезеним з усієї країни. І тої миті кожен вирішував сам для себе - залишитися чи піти. Близько 4 години ранку, ледве стоячи на ногах, ми зрозуміли, що їх наступ захлинувся. Це була перемога. А вже близько 8 години ранку просто море людей хлинуло на Хрещатик. Йшли кияни, які вночі не могли до нас пробитися, приїхали патріоти із Заходу, Центру, зі Сходу, - фактично з усієї країни. Добиралися хто як міг. Загалом, стало зрозуміло, що це революція, яка перемогла. І люди почали питати, де їм розміститися. А вже ніякого штабу немає ... лише обгорілі руїни.

І тоді ми прийняли рішення, що штабом стане весь Хрещатик. Всі будівлі, які можна було пристосувати для розміщення людей, стали займати. Єдине, я просив не брати магазини, щоб потім майданівців не звинуватили в мародерстві. А наша штабна група розмістилася в кафе "Шоколадниця".

- Після 18 числа вже не було помітно організованого управління. Штурмуючи Будинок профспілок, СБУ і МВС фактично намагалися знищити систему управління Майданом - штаб, сотні Самооборони, систему комунікацій.

- 18 лютого і під час протистояння на підступах до парламенту і під час оборони Майдану основний удар на себе взяли сотні Самооборони Майдану. На ранок 19 склад більшості сотень не перевищував 20%. А це була найбільш організована частина Майдану. Коли на Хрещатик і на майдан Незалежності прийшли тисячі нових людей, вже не було звичайної системи управління. Відбувалася унікальна самоорганізація величезної кількості людей, які ще за добу до цього не знали один одного.

18 ми втратили три важливі об'єкти: Український дім, Жовтневий палац, і дотла був спалений Будинок профспілок. Це були наші центри управління, люди гуртувалися навколо них, і щоб відновити управління, потрібні були нові бази і час. Але 19 було зайнято на порядок більше будівель, ніж у нас було за всі місяці протистояння.

Після трагедії 18 лютого і десятків загиблих, вже не було необхідності розподіляти на сотні, пояснювати, вчити, організовувати.

У нас залишалися лише логістичні функції. Потрібно було продовжувати забезпечувати людей продуктами харчування, дровами, санітарними умовами. Адже за весь час протистояння до штабу входили не лише керівники самооборони, лідери політичних і громадських організацій. Дуже важливу функцію виконували технічні підрозділи. Були дні, коли ми забезпечували харчуванням до ста тисяч осіб. Технічні служби штабу примудрялися щодня на оточений майдан доставляти тонни продуктів і дров. Ну і, вибачте за подробиці, величезну кількість туалетів також необхідно було оновлювати фактично щодня.

Подивіться хроніки 19 лютого. Люди ж самі знаходили собі справу на Майдані. Хтось, без будь-якої команди, видовбував бруківку. Хіміки створювали запальні суміші на той випадок, якщо вони знову бронетехніку на нас кинуть. Всі були при ділі. Просто в котлах на вулиці варилася їжа. Янукович намагався знищити організований Майдан, вони знищили наші головні штабні центри і бази, а отримали у відповідь потужну хвилю народного опору, яка їх просто змела.

Якби парламент не ухвалив рішення 22 лютого, Янукович міг би втриматися в Харкові, очоливши проросійські сили за цілковитої підтримки Москви, - Олександр Турчинов 05

19 ЛЮТОГО: "МІЛІЦІЯ БУЛА НА МЕЖІ. МИ ВИМОТАЛИ ЇХ"

- Зайняття Хрещатика відбувалося без протидії міліції?

- Вранці 19 числа мені подзвонили з Пенсійного фонду. Дивно? Беру слухавку. Хтось там представляється, ще й не перша особа. Каже: ми змушені зупинити виплату пенсій, тому що ваші люди взяли Головпоштамт (через Укрпошту йде більшість виплат). Почали розбиратися, хто з командирів взяв Головпоштамт. А це все стихійно відбувалося, хто захотів, той і зайняв, холодно ж, треба грітися. Вирішили Головпоштамт звільнити, попри те, що це було зручне місце для того, щоб керувати подіями на Майдані. Адже інакше вони використовували б це проти нас - ось, мовляв, майданівці зупинили виплату пенсій.

Революцію робила не воєнізована організація, а протестувальники, які самоорганізувалися, але водночас була відповідальність і дисципліна. За весь час не було жодного випадку мародерства. 19 у Януковича не було сил наступати, а ми збиралися із силами і швидко відновлювали інфраструктуру та потенціал Майдану.

- Було оголошено перемир'я 19 лютого. Проте, все одно були смерті в Хмельницькому - за наказом начальника СБУ Крайтора двох мирних громадян застрелили.

- Я пам'ятаю, як зі сцени тоді розповів людям цю страшну новину, що вбили жінку, яка благала не стріляти, і ще одну людину. Цим злочином режим Янукович тільки провокував загострення обстановки, але вони вже не могли втриматися від пролиття крові. Це був їхній останній аргумент.

- Для вас було несподіванкою, що вони стріляли 19-го в Хмельницькому, а потім почали стріляти на Майдані?

- Янукович не знав, що робити. Всі силовики була на межі. Я пам'ятаю, коли проривався з Майдану до парламенту 18-го числа, треба було пройти метрів 100 через підрозділи внутрішніх військ. Вони зробили вузький коридор для проходу. І коли я йшов, то вони з величезною силою стукали палицями по щитах, з ненавистю, з готовністю вбивати. Відчуття було не найприємніше. Я розумів, що вже кілька місяців їх тримають у жахливих умовах, вони озлобилися і всіх, хто на Майдані, вважають своїми ворогами.

Після 18 лютого в країні вже не було влади. Тобто владу, яка розвалювалася на очах, суспільство вже не визнавало через пролиту кров мирних людей. І злочин 18-го, і вбивство в Хмельницькому, і бійня 20 лютого - це результат того, що Янукович не хотів миру, він завів ситуацію в глухий кут і, намагаючись зберегти свою владу, дозволив убивати. Не виключено, що російські куратори також вимагали від нього жорстких дій.

20 ЛЮТОГО: "БУЛО СТРАШНО. Я ЗМУСИВ СЕБЕ ВИЙТИ НА СЦЕНУ"

- Як сталося, що ви забрали владу в Януковича у свої руки? Ви думали про те, що режим Януковича впаде, 20-го вранці, скажімо?

- Коли ми вистояли 18-го, то, здавалося, що ось-ось влада шукатиме якусь форму капітуляції. Ніхто не міг припустити, що станеться 20 числа. І коли вранці 20 лютого розпочалася стрілянина, а потім - Герої Небесної сотні з палицями і щитами пішли проти автоматів і снайперських рушниць, ситуація стала неконтрольованою. І ... це було об'єктивно страшно. Під сцену зносили вбитих людей, величезна кількість поранених ... Серце розривалося від болю і неможливості захистити людей від куль.

- Як відбувалася координація тоді? Про що ви тоді думали?

- Головна проблема була в тому, що не було зрозуміло, звідки вівся вогонь. Вранці 20-го на Майдані взагалі не було безпечного місця. Головною причиною всіх трагічних подій було те, що Януковичу, який став маріонеткою Москви, було плювати на людей та їхні життя. Москва дала йому особисті гарантії і силовики отримали наказ використовувати бойову зброю без обмежень. Прострілювався увесь простір, дівчину-медика Олесю Жуковську було поранено далеко за сценою, біля готелю "Козацький".

Якби парламент не ухвалив рішення 22 лютого, Янукович міг би втриматися в Харкові, очоливши проросійські сили за цілковитої підтримки Москви, - Олександр Турчинов 06

Потрібна була хоч якась координація, і я змусив себе вийти на сцену, було страшно. На мені була пластмасова лижна каска. Вона могла захистити від міліцейської палиці, та не від кулі. Я зняв цю каску. З депутатів поруч тоді опинився тільки Олег Ляшко в бронежилеті і військовій касці. Каже: "Можна з тобою вийти?" Я кажу: "Давай, ходімо". Пам'ятаю і зараз те відчуття, коли стоїш без жодного захисту на сцені і здається, що в тебе на лобі горить червона точка від лазерного прицілу, що куля вже летить тобі в обличчя. Але крім динаміків звукової апаратури, розміщеної на сцені, інших технічних засобів оперативного управління тоді на Майдані не було.

Треба було скоординувати роботу наших медиків і організувати коридори для проїзду машин швидкої допомоги. Адже блокаду вже було прорвано, і швидкі з безстрашними медиками почали активно заїжджати на Майдан. І головне, мені потрібно було озвучити ініціативу опозиції про скликання надзвичайної сесії парламенту і звернутися до тих, хто стріляв: складіть зброю, припиніть вбивати людей.

- Вам відомі звинувачення Януковича, що нібито штаб Майдану причетний до розстрілу?

- Уже десь через півроку, сидячи в Москві, Янукович найняв якихось людей, заплативши скажені гроші, за те, щоб вони хронологічно описували "злочину Майдану". Це інформаційна війна, в якій Москва використовує свою маріонетку. Пам'ятаєте тези про "снайперів НАТО", яких ніхто ніколи не бачив, потім придумали "грузинських снайперів", вигадували, що "Правий сектор" стріляв разом із депутатом Сергієм Пашинським ...

Російська пропагандистська машина постійно вкидала нові фейки, щоб відвернути увагу людей. Це як у випадку з "Боїнгом", який росіяни збили, - десятки версій вкидається, навіть найбезглуздіших, щоб приховати головне - свою відповідальність. Відповідальність за криваві злочини, за стрілянину на Майдані лежить на Януковичі і його найближчому оточенні.

Зараз вже знайдено і зброю "Беркута", експертиза підтвердила, що саме з неї вівся вогонь на ураження. Я не полінувався і прочитав зібрані Януковичем фейкові звинувачення, він разом з російським МЗС розсилав їх до всіх можливих інстанцій, включно з ООН. То ці "дослідники" пишуть: близько 10 години в епіцентрі подій, коли вівся вогонь, Турчинов вийшов на сцену. Отже, він знав, що в нього не стрілятимуть, отже, він був організатором цього розстрілу. Бо інакше, яка нормальна людина вилізла б на сцену, коли триває інтенсивна стрілянина? Ось такі "переконливі докази".

- Тоді ви оголосили, що виходите з ініціативою негайного скликання парламенту, щоб ухвалити рішення про капітуляцію Януковича. В який момент ви зрозуміли, що далі справа за парламентом?

- Був нестерпний біль і образа за смерті Героїв Небесної Сотні. Ця хаотична стрілянина - просто віялом з автоматів - була безглузда і нічого не давала владі. Після розстрілу всі зрозуміли, що останній кривавий аргумент влади не спрацював. Янукович і його оточення відразу поміняли статус формальних керівників країни на статус кривавих злочинців.

Внутрішні війська, які ще добу тому намагалися розганяти Майдан, почали розбігатися. Вевешники і "беркутівці" почали тікати від людей зі щитами і палицями, які йшли на автомати ... Це не передати словами.

Я оголосив зі сцени, що звертаємося до всіх депутатів, просимо всіх зібратися в парламенті о 16 годині. Звернулися із закликом до всіх фракцій провести надзвичайне засідання Верховної Ради, щоб зупинити вбивства і кров у Києві. І ось, за нашою ініціативою, збирається парламент. Але, ви ж розумієте, ще добу до цього ми були в меншості. До того ж, ми втратили багатьох депутатів, які втекли з опозиційних фракцій, коли ніхто не вірив, що Майдан вистоїть і переможе.

Якби парламент не ухвалив рішення 22 лютого, Янукович міг би втриматися в Харкові, очоливши проросійські сили за цілковитої підтримки Москви, - Олександр Турчинов 07

20 ЛЮТОГО. ЗБІР РАДИ: МОЛОДИЙ КУРСАНТ ПРОСИВ: "ДЯДЮ, ВІДПУСТІТЬ НАС ДОДОМУ". ХТО Ж ПІСЛЯ ЦЬОГО НЕ ПРОГОЛОСУЄ?"

- Засідання Ради, по суті, переламало ситуацію - виявилося, що Верховна Рада, ухваливши рішення, виступила проти Януковича, і тепер удар по Майдану означав порушення постанови парламенту. Вперше Майдан здобув підтримку одного з вищих органів влади країни, це стало ключовою умовою швидкої зміни влади. Розкажіть, як відбувався збір депутатів?

- Ми починали обдзвонювати - хто кого знає. Нам потрібно було мінімум 226 голосів. А у нас тоді не було і 180. Тому, телефонуючи, говорили дуже жорстко: або ви допомагаєте нам зупинити кровопролиття, повернути всі силові підрозділи на місця базування в ті регіони, звідки вони приїхали, або ви несете відповідальність за цю кров. Крові тоді злякався дуже багато хто, зокрема і серед регіоналів. Вони побачили весь цей жах і розуміли, що за це треба комусь відповідати. Дехто приїхав одразу, когось довелося вмовляти.

Загалом, уже майже шоста, а у нас все ще немає 226 голосів. Веде сесію Руслан Кошулинський, він тоді був єдиним заступником від опозиції. І ось тоді, чесно хочу сказати, була спокуса проголосувати руками - так, як це робили регіонали, щоб не рахувати голоси, щоб приховати, що бракує голосів. Але, ви знаєте, Господь, напевно, зупинив. Не пішли ми на це. І вирішили, що ще годину будемо дзвонити, вимагати, пояснювати, що "якщо ви зараз, як би ви не поводилися до цього, не приїдете і не проголосуєте за припинення використання силових структур проти беззбройних людей, то понесете відповідальність і за кров 18-го, і за кров 20-го, і за кров, яка буде наступного дня". На превелику силу тоді зібрали потрібну кількість голосів.

- Але Янукович ще зберігав повноваження, телефонував, щоб ніхто не йшов у Раду ...

- З одного боку Президент, Кабмін, керівництво регіоналів і комуністів, вже не контролювали ситуацію в Києві. Але з іншого боку, вони залишалися реальною силою в країні в цілому, вони мали можливості спілкуватися зі своїми підлеглими, погрожувати, вимагали в жодному разі не голосувати, тому що розуміли: якщо буде рішення парламенту - силовики розбіжаться, і їм кінець.

- 38 депутатів Партії регіонів і позафракційних проголосували. Ключовий момент - це реєстрація нардепів. Янукович був проти того, щоб збирати засідання. Проте, відбулося перше голосування.

- Кількість голосів була на межі. Але ми їх зібрали.

- Потім Рада проголосувала за виведення військ із Києва і за припинення насильства. Це, напевно, був з політичної точки зору ключовий момент. Тобто, ви, напевно, цієї миті зрозуміли, що ви політичними, а не революційними заходами можете контролювати ситуацію?

- Ні. У цей момент я зрозумів, що вже політична відповідальність за ситуацію в країні лежить на нас. Тобто, було зрозуміло, що у них немає вже більшості. У них немає ні парламенту, ні уряду, який просто розбігся. У них залишається президент Янукович, який теж уже ні на що не впливає, навіть на своїх депутатів. І не контролює силові структури.

- Це вже зараз ви так розумієте?

- Ні, увечері 20-го ситуація для мене була очевидна.

- Чому ви були так упевнені?

- Достатньо було вийти на вулиці Києва і подивитися, що відбувається. Вони всі свої силові підрозділи сконцентрували в Києві і деморалізували їх цим багатомісячним виснажливим протистоянням, цією солідарною відповідальністю за пролиту кров ... Біля парламенту стояли Внутрішні війська. У Внутрішніх військах, на відміну від "Беркута", було багато пацанів, 18-річних призовників, які дивилися на цей жах, і їм самим було страшно. Пам'ятаю ситуацію 20 числа, як раз коли заганяли депутатів до парламенту. Якраз проходили коридор між бійцями Внутрішніх військ. І це вже не був коридор ненависті, як 18 числа, а коридор відчаю. Ці пацанята стоять, і один каже комусь із депутатів, який зі мною йшов поруч: "Дядю, дядю, відпустіть нас додому". Нормальній людині після такого не проголосувати було неможливо. Ось ця тема "відпустіть нас", це просто був вибух.

Якби парламент не ухвалив рішення 22 лютого, Янукович міг би втриматися в Харкові, очоливши проросійські сили за цілковитої підтримки Москви, - Олександр Турчинов 08

- Проте Київ Києвом, а Янукович був Верховним Головнокомандувачем, всі силові структури йому підпорядковані. В інших містах ситуація не була ж однозначною.

- Ми тоді в багатьох регіональних центрах контролювали ситуацію.

- На Західній і Центральній Україні, але Схід і Південь - ні.

- Постанова парламенту призвела до розвалу силової вертикалі. Адже оточення Януковича і генералітет ще кричали: треба триматися, треба стояти. А солдати і командири взводів, рот і батальйонів збирали свої речі з-під стін Верховної Ради і вибиралися з Києва. Вже 21 числа всі масово роз'їжджалися в різні боки, в місця своєї дислокації.

Якщо подивитеся на хроніки і фотографії центру Києва 18 числа, то він увесь був чорний від чорних касок силовиків. І раптом цієї чорноти не стало, просто стало видно постраждалий Київ з розваленими барикадами, розібраною бруківкою, догораючими машинами.

21 ЛЮТОГО: "УПРАВЛІНСЬКИХ СИГНАЛІВ ВЖЕ НІХТО НЕ СПРИЙМАВ. У КРАЇНІ ПОЧИНАВСЯ ХАОС"

- Конкретно, як саме переходила влада? Що відбувалося 21 числа?

- 21-го розчищали центр Києва від усіх силовиків, і того дня проголосували за повернення незаконно зміненої Конституції до її первісного формату. Ви питаєте про владу. Коли ми говоримо влада - це абстракція. Система виконавчої влади від центру до регіонів була знищена ось цим виснажливим протистоянням. Управлінських сигналів ніхто не сприймав. Увечері 21-го Янукович покинув Київ. Кабінет міністрів, я думаю, що вже з 18 числа не функціонував. Багато чиновників просто боялися виходити на роботу. 22-го вранці спікер парламенту Рибак подав у відставку.

- Як ви вмовили Рибака піти у відставку?

- З ним ніхто не спілкувався. Він просто заяву передав через депутатів Партії регіонів чи в апараті залишив, я не пам'ятаю вже. Він розумів, звичайно, що його будуть переобирати, тому від гріха подалі сам написав заяву. І з'явився в парламенті лише значно пізніше.

І ось ситуація. Кабінету міністрів немає, силових структур немає, тому що за Януковичем чкурнули всі, поїхали: і Азаров зі своїми міністрами, і всі силовики, і їхні заступники, багато губернаторів повтікали. На вулиці ніхто з міліціонерів не виходить, тому що просто можуть забрати пістолет, порвати форму і побити. Ходять натовпи людей з палицями по Києву. Ситуація просто була драматична. Знаєте, як у фільмах апокаліпсис показують - дим багать, що догоряють, розібрана бруківка, чорні обгорілі машини.

Уже пішли заворушення на Південному Сході - Крим, Одеса, Харків. У Харкові зібралися 22 лютого на з'їзд прихильники Януковича, і була реальна небезпека ухвалення рішення про те, що легітимна виконавча влада переноситься до Харкова, а це прямий шлях до розколу України. Мені було зрозуміло, що якщо ми проявимо слабкість, нерішучість, якщо ми виявимося не здатними діяти, Янукович швидко відновить сили, переманить тих, хто вагається, створить новий центр влади і за підтримки Путіна перейде в наступ. Ми не мали права втрачати ініціативу і час, для Революції це був би кінець. Треба терміново формувати нову владу. Країна балансувала на межі катастрофи.

Якби парламент не ухвалив рішення 22 лютого, Янукович міг би втриматися в Харкові, очоливши проросійські сили за цілковитої підтримки Москви, - Олександр Турчинов 09

22 ЛЮТОГО: РАДА ЗАЛИШАЛАСЯ ЄДИНИМ ЛЕГІТИМНИМ ОРГАНОМ.

- Тобто, в процесі переходу влади вирішальний день - 22 лютого, коли вас обрали спікером.

- Того дня надійшла інформація, що Януковича немає на місці. Я вийшов на парламентську трибуну, ще не переодягнувшись після Майдану, і розповів депутатам, що Рибак склав із себе повноваження, Кабінет міністрів розбігся, силовиків немає, а Янукович зник у невідомому напрямку. Народ поплескав. А що далі?

Єдиним легітимним органом у країні, який продовжував працювати, залишався парламент. І було очевидно, що якщо парламент не візьме на себе всю повноту влади в Україні, то ми можемо просто втратити країну. А ви ж розумієте, коли втрачається легітимність влади, то кожен може себе призначити президентом, царем, гетьманом або ким завгодно. Найнебезпечніше, що такого царя може призначити Росія. Це була реальна загроза, адже Росія однозначно окреслила свою антимайданівську позицію - їм потрібна була Україна за всяку ціну. І їхня масштабна пропаганда впливала на настрій мільйонів українців. Тому настрій у регіонах був зовсім різний. На Сході і на Півдні країни був зовсім інший настрій, ніж у Центрі і на Заході. Почалася брудна гра на протиріччях Заходу і Сходу. Україні терміново потрібна була влада, здатна захистити країну, захистити результати Революції і не допустити розколу і повернення кремлівських маріонеток. Ключем до реанімації влади було обрання легітимного керівника парламенту.

- Як зупинилися на вашій кандидатурі?

- Зібралися представники різних фракцій, причому і регіони прийшли, і комуністи. Всі дискусії про обрання нового керівника парламенту відбувалися в кабінеті спікера, що залишився без господаря. Спочатку політичні сили Майдану між собою радилися. Але у нас не було голосів. Розмови тривають, результату немає, а паралельно йде зворотний відлік часу саморозпаду. Рахунок йшов не на добу, а на години. А коли починаються переговори, кого куди обирати, то це завжди затяжний процес. Хтось запропонував великий пакет: обираймо відразу спікера, Кабмін, поділімо квоти регіональних керівників. Ну це взагалі довга історія. Часу ж немає, а дискусії вже по третьому, по четвертому колу йдуть. І деякі вчорашні наші опоненти вже себе впевнено почувають - мовляв, якщо ви не будете враховувати наші інтереси, ми розвернемося і підемо, вийдемо з парламенту.

Тема "ми підемо з парламенту" була тоді найстрашніша. Якщо в Раді залишається менше 226 депутатів - це катастрофа. Реанімувати систему влади неможливо. Відчуваю, що якщо ми 22 числа не оберемо спікера, то вже 23-го може і не бути парламенту. На вулиці тисячі людей, які не бажають розходитися. Підняв голову криміналітет, почалися захоплення приміщень. Серед людей безліч провокаторів, які кричали: розженімо парламент і віче збираймо. Дуже страшно було втратити легітимність влади, будь-який вихід за рамки Конституції і закону вів до безладу і відкривав шлях Росії до силової реставрації маріонеткового режиму Януковича. Потрібна була влада, яку визнають не тільки на майданівських барикадах, яку сприйме країна і визнають у світі.

Треба було терміново ламати ситуацію, припиняти переговори,що вже затяглися. Коли обговорення зайшло в черговий глухий кут, я вніс пропозицію: "Можна обговорювати і великий пакет, можна обговорювати малий пакет, можна обговорювати все що завгодно, для цього у вас буде час. Я пропоную: обирайте мене спікером парламенту тимчасово для того, щоб терміново запустити перезавантаження влади, а щойно ви домовитеся про будь-який кадровий пакет, під яким є 226 голосів, я відразу складу з себе повноваження і ми за цей пакет голосуємо. Це моя перша обіцянка. Друга обіцянка: будь-який керівник фракції ставить питання про моє зняття і я відразу без всяких регламентних процедур виношу це питання на голосування. Лідери "Батьківщини", "Удару" і "Свободи" погодилися відразу, у нас сформувалися довірчі стосунки ще під час мого керівництва штабом Майдану. Регіонали і комуністи вийшли порадитися. Багато з них вирішили голосувати, зауваживши, що моєму слову можна вірити. І так, здається, 299 голосами я був безальтернативно обраний головою парламенту.

- Ви розуміли в той момент, що це рішення ризиковане для держави, тому що законний чинний Верховний Головнокомандувач президент Янукович може дати наказ знищити "хунту" і владу порвуть на шматки?

- Я розумів тільки одне, що треба терміново перезавантажувати всю систему влади. Я розумів, що ще доба зволікання, доба безвладдя – і почнуться незворотні процеси.

22 лютого став переломним днем - нам вдалося показати свою дієздатність. Але мало хто тоді знав, наскільки ми були слабкі. Якби парламент не ухвалив рішення і переговори затягнулися, Янукович міг би втриматися в Харкові, очоливши проросійські сили за цілковитої підтримки Москви. Утворилося б два полюси умовно-легітимної влади, що поставило б під удар цілісність всієї країни.

Якби парламент не ухвалив рішення 22 лютого, Янукович міг би втриматися в Харкові, очоливши проросійські сили за цілковитої підтримки Москви, - Олександр Турчинов 10

- Якими були ваші перші дії на посаді спікера? Як ви цю систему запускали?

- Як тільки мене обрали і поплескали в долоні, я зробив перерву. Потрібно було технічно забезпечити безперебійну роботу парламенту. Я йду у свій новий кабінет, в приймальні сидять люди, які працювали з попереднім главою Верховної Ради. Доповідають: Олександре Валентиновичу, вам дзвонять з Міністерства внутрішніх справ. Беру трубку, слухаю. Говорить якийсь черговий офіцер. Він подзвонив за довідником у мою приймальню, тому що дізнався, що спікера обрали. Зрадів, що є вже хоч до когось звернутися. Каже, що нікого з керівництва в міністерстві немає, а "тут люди з палицями по міністерству ходять". І звертається: "Пане голово Верховної Ради, можна їх попросити, щоб вони двері не ламали і комп'ютери не виносили?" Хороше запитання: а кого відправляти, кому давати розпорядження, якщо в мене парламент ніким не охоронявся? Всі розбіглися, поховалися.

Я попросив кількох командирів сотень Самооборони, які ще не роз'їхалися по домівках, взяти під тимчасову охорону Кабмін, СБУ та МВС, поки ми не визначимося з їхніми новими керівниками. Адже там зберігаються документи, бази даних тощо, відновити які буде практично неможливо. Також я попросив виділити сотню бійців із Самооборони Майдану для охорони парламенту. Понад місяць хлопці охороняли парламент без жодного зброї.

- Чому йшлося передовсім про СБУ і МВС?

- Була колосальна проблема розвалу силових структур. Якщо в деяких міністерствах залишилися хоч якісь керівники управлінь та департаментів, то в силових структурах все керівництво втекло, оскільки вони були відповідальні за пролиту кров, за агресію проти мирного населення. Вони розуміли, що будуть змушені за це відповідати. І як тільки Янукович їм подав приклад втечі, вони всі кинулися за ним. Може, навіть раніше за нього добігли до Росії. Багато хто, я так розумію, там на зарплаті і був.

23 ЛЮТОГО: МЕНЕ ПОПЕРЕДИЛИ: "ВИ ДІЄТЕ НЕЗАКОННО". АЛЕ Я ЗНАЙШОВ НЕОБХІДНУ НОРМУ В КОНСТИТУЦІЇ

- Як прийшли до того, що спікер має бути в.о. президента і прем'єр-міністра?

- Необхідно було ухвалювати величезну кількість законодавчих актів. Необхідно було ухвалювати рішення щодо звільнення людей, які мучилися в тюрмах. Адже не тільки Юлія Тимошенко, а й багато інших людей були пропущені режимом за прискореною процедурою через суди і кинуті в СІЗО і в'язниці.

І ми відразу зіткнулися з ключовою проблемою. Жоден законодавчий акт не може набути чинності, якщо його не підписує президент. Необхідно було терміново формувати Кабінет міністрів, тому що на мене поклали і керівництво Кабміном, якого просто не було. А це неможливо без президента. На казначейському рахунку було лише близько 100 тис. грн, фінансова система паралізована. Треба було призначати терміново керівництво Нацбанку, адже навіть фінансові документи не було кому підписати. І для цього потрібен президент. Розбіглися глави адміністрацій у більшості регіонів, а без президента ми не можемо призначити голів обласних адміністрацій. І все це на тлі агресії РФ, що розпочалася проти України. По всьому південному сході починається організована спецслужбами Російської Федерації пожежа сепаратистських заколотів, що дістала назву "русская весна".

- Як зірвали з'їзд сепаратистів у Харкові?

- Я подзвонив Добкіну, який був тоді губернатором Харківщини, і відразу спантеличив його дорученням забезпечити звільнення і безпеку Тимошенко (парламент вже ухвалив відповідну постанову). А потім голосом суворого директора школи запитав: "А що це у вас за сепаратистський шабаш? Ти не пам'ятаєш, чим у 2004 році закінчився з'їзд у Сєверодонецьку? Хто за це буде відповідати? Хто сяде?" Виникла пауза, він, видно, про щось думав, а потім відповідь: "Немає ніякого сепаратизму, вже всі розходяться!"

- З'їзд розпочався вранці. Але коли дізналися, що вас обрали Головою Верховної Ради, процес не пішов. Ви якось координували свою діяльність з іншими?

- Парламент засідав у безперервному режимі, я примудрявся вести сесію і роздавати команди по спецзв'язку, а в перервах проводити наради і ставити завдання керівникам середньої ланки Кабміну, які не розбіглися.

- Ви розуміли майбутні дії Януковича?

- Проблема Януковича залишалася гострою до моменту інавгурації нового президента. Але вже 23 лютого виникло питання: нема кому ставити підписи під законами і як формувати уряд і всю вертикаль влади. Я міг розгойдати зал і зібрати під потрібним законом і 300 голосів, але що робити з непідписаним законом? Параліч влади був невиліковний без чинного інституту президента. І тут відразу виникла проблема. Конституція України не передбачає втечі президента. Там є варіант смерті президента, його зречення, є варіант, коли його можуть визнати недієздатним за медичними показаннями, ну й імпічмент. Але процедура імпічменту – за найшвидшого прискорення триватиме понад два місяці. Виклики, що стояли перед нами, не давали нам такої часової фори.

Тоді ми дізналися, що Янукович намагається вилетіти в Росію. Я дав команду не допустити цього. По-перше, у нього могли бути документи, що становлять держтаємницю. По-друге, нам потрібно було, щоб він підписав заяву про відставку і відповідав перед законом за пролиту кров.

- Він вилетів з Харкова на вертольоті в Донецьк.

- Він хотів вилетіти до Росії. Ми закрили коридор. Намагалися його посадити.

- А що, прикордонна служба відразу стала виконувати ваші команди, як тільки ви стали спікером?

- А які в них були варіанти? Більше керівників у цій країні не було.

- Є ж президент, він же Верховний Головнокомандувач.

- Янукович своєю втечею повністю себе делегітимізував. Я телефонував, ставив завдання і ніхто не сумнівався в моєму праві.

- Тобто, ви подзвонили Литвину?

- Так, була розмова з Литвином, потім я безпосередньо телефонував тим, хто там був на місці.

- Військовим, які відповідають за систему ППО, теж телефонували?

- Це Янукович розповідає, що я дав команду збивати його вертоліт. Але такої команди не було. У вертольоті, крім Януковича, були й інші люди - охорона, льотчики ... Ну і поза тим, ми ж правова держава. Для команди "стріляти на ураження" потрібні правові підстави.

- А ви розуміли, що потрібно утримувати все це в правових рамках?

- Безумовно. Для мене дуже важливо було, щоб нову владу визнали у світі. Це було принципово. Росія відразу заявила про "хунту", про те, що в країні відбувся державний переворот. Це була брехня. Тому що мене як спікера обрали демократично, відповідно до Конституції і Регламенту ВРУ.

- Але пост в.о. президента і в.о. прем'єра ви взяли у свої руки без всякого закону? У цій частині зміщення Януковича можна назвати революційним захопленням влади?

- Не було чого захоплювати. Треба було ще створити цю владу. Загроза була реальна - вже стало ясно, що Янукович лише маріонетка, а ескалацію насильства в Україні розкручує Росія. Від Харкова до Одеси почалися масові заворушення. Пішли заяви за командою Москви про те, що не визнаємо "київську хунту". У цих умовах мені дуже важливо було Януковича привезти до Києва. Я б знайшов методи переконати його підписати заяву про відставку. Це був би найпростіший варіант. Тому що відставку президента передбачено в Конституції. Ми йому заблокували виліт через Харків до Росії, але він приземлився в Донецьку. І вже на машинах став прориватися до Криму. У Криму він ховався на базі військово-морських сил РФ, поки його не вивезли в Росію. Це все відбувалося доволі швидко. Необхідно було приймати рішення. Підготували постанову парламенту про те, що у зв'язку з невиконанням Януковичем своїх обов'язків (це була правда) покласти обов'язки президента на спікера парламенту.

До мене прийшли керівники юридичної служби парламенту і сказали: "Олександре Валентиновичу, ми як юристи зобов'язані вас попередити, це не стикується з Конституцією. Ми розуміємо всі проблеми, але ви ж розумієте, що якщо щось зміниться в цій країні, то на вас повісять усіх собак і звинуватять в узурпації влади. Вас звинуватять у всьому, що було і чого не було. Це особистий ваш вибір, але ми вас попереджаємо, що в Конституції таких підстав немає. Наша справа попередити". Так, справді, в Конституції законодавець не передбачив втечу президента. Я думаю, що і в Конституціях інших країн навряд чи є пункт про те, що робити, якщо президент втік.

- Як ви довели юристам своє право покласти на себе всі три вищі керівні посади в країні?

- Я взяв Конституцію. Думаю, ну не може Конституція не передбачати право захищати свою країну. Неправильно порушувати Конституцію. Я відкрив главу про повноваження парламенту і знайшов текст клятви народного депутата. Там є слова, процитую з пам'яті: всіма силами захищати Україну. Я кажу: "Ось бачите, а ви говорите, неконституційно. Ми ж зараз усіма силами і можливостями захищаємо нашу країну. Суто конституційний підхід. Тому виносьте постанову в зал". І як наслідок знову величезною кількістю голосів повноваження президента були покладені на мене.

- Ви взяли на себе повноваження, які в жодних папірцях не написані.

- А іншого вибору не було. Альтернатива була - розпад країни. Прихована фаза агресії, окупація Криму, почалася 20-го, коли на Майдані лилася кров, а вже 27-го вони перейшли до відкритої фази окупації і спецпризначенці захопили парламент і кабмін АРК. А в нас 27 лютого ще не було навіть сформовано коаліційний уряд! Тому що в нас уряд формується довго, з дискусіями і розподілом квот. А Росія не чекала, вони відразу завдали зрадницький удар.

- Тоді ж, 23 числа парламент проголосував за скасування мовного закону Ківалова-Колесніченка. На голосування його поставив заступник спікера Руслан Кошулинський, тоді, коли ви відлучилися. І це російська пропаганда використовувала як страшилку на Півдні і Сході країни. Як вийшло це голосування?

- Так, я на годину відлучився, щоб провести нараду з працівниками Кабміну про своєчасну виплату пенсій. А коли повернувся, то мені повідомили, що скасували Ківалівський закон. Це все на емоціях було зроблено. Я дуже поважаю Кошулинського, ми з ним багато пройшли на Майдані, він і ті, хто голосував, діяли з найкращих мотивів. Але це голосування ні на що не впливало. Якби не цей закон, російська пропаганда знайшла б інший привід. Росія почала війну, вона почалася ще на Майдані, і їм було байдуже, що проти нас використовувати, якими фейками прикривати свою агресію.

Якби парламент не ухвалив рішення 22 лютого, Янукович міг би втриматися в Харкові, очоливши проросійські сили за цілковитої підтримки Москви, - Олександр Турчинов 11

АГРЕСІЯ РФ: НАЙСТРАШНІШИЙ ВАРІАНТ - ЯКБИ ЯНУКОВИЧ У ХАРКОВІ ЗАЯВИВ, ЩО ВІН - ЗАКОННИЙ ПРЕЗИДЕНТ

- Чому Янукович тоді не виступив у Харкові 22 лютого, як очікувалося? Він же міг сказати: я легітимний президент.

- Це був би найнебезпечніший сценарій, який загрожував цілісності всієї країни. Такий сценарій відкрив би прямий шлях танкам Путіна на Київ. І Путін би заявив, що на прохання Януковича вони заходять, щоб врятувати українців від хаосу і безвладдя.

Але навіть після втечі Януковича в РФ небезпека силового відновлення Росією "легітимного президента", за його офіційним проханням, залишалася до моменту інавгурації Порошенка.

- Янукович міг би сказати військам: я ваш Верховний Головнокомандувач. Тим більше, що всіх командирів ЗСУ, ВВ, СБУ, командирів частин і всіх спецпідрозділів він особисто призначав. Як ви пояснюєте те, що армія, чи її частина, не пішла за ним?

- Думаю, спрацювало чотири чинники. По-перше, за нами стояв революційний Майдан, і загибель наших товаришів була в нас перед очима, ми не мали права програти, і були готові боротися за свою країну. По-друге, ми швидко ліквідували безвладдя, перезавантаживши систему. По-третє - Янукович залишив Київ і цим показав свою слабкість і неготовність контролювати ситуацію. По-четверте - Путін, не отримав бліц-криг у Криму і загруз практично на місяць на півострові. Він не ввів війська, як було заплановано, 1 березня, сподіваючись, що ми не зможемо утримати ситуацію і швидко розвалимося. Росіяни недооцінили силу Майдану і переоцінили свій вплив і вплив підкуплених ними силовиків. Якби ми забарилися, сталася б катастрофа, а так ми показали, що здатні діяти в екстремальних умовах.

- Коли ви зрозуміли, що Росія почала війну проти нашої країни?

- Захоплення 27 лютого російськими спецпризначенцями парламенту і кабміну АРК було доказом, що проти нашої країни РФ проводить військову операцію.

1 березня російський парламент дає дозвіл Путіну на введення військ в Україну. А в нас системно впродовж багатьох років повністю руйнувалася система оборони і безпеки країни.

Фактично небоєздатна, деморалізована армія. Військове керівництво доповідає мені, що для захисту країни можуть зібрати всього лише кілька батальйонно-тактичних груп, десь близько п'яти тисяч осіб.

У Криму перебуває до 30 тисяч російських військових, які пройшли відповідну підготовку, а більшість наших силовиків перейшла на сторону агресора. Уздовж усього україно-російського кордону сконцентроване найпотужніше угруповання російських військ із резервами, що налічує до 200 тисяч осіб.

Для організації наступу в Криму треба мати значну перевагу в силах і засобах над противником. А в нас нікому не те що країну захистити, Київ немає сил прикрити від вторгнення. Тоді я прийняв важке, але єдино можливе рішення. Я наказав солдатам і офіцерам, які не зрадили нас у Криму, тримати оборону своїх частин. І ці невеликі острівці опору завдяки героїзму наших військовослужбовців практично на місяць зв'язали дії ворога. Цього часу нам вистачило, щоб організувати і провести мобілізацію, озброїти і підготувати наші Збройні сили, провести масштабне перекидання військ із заходу на північ і схід, створити рубежі оборони.

Якби парламент не ухвалив рішення 22 лютого, Янукович міг би втриматися в Харкові, очоливши проросійські сили за цілковитої підтримки Москви, - Олександр Турчинов 12

- Як думаєте, чому Путін відразу не напав прямо з півночі, а тільки через деякий час атакував на Донбасі?

- Путін не думав, що український народ може так швидко самоорганізуватися. Він не думав, що в тих умовах - 100 тис. грн на рахунку, повна деморалізація силових органів - ми так швидко зможемо відновити силову складову. Тобто, в Росії були переконані, що вся силова вертикаль призначалася Януковичем і поміняти її за день неможливо. Навіть за місяць неможливо. Згадайте, як на Сході міліція підтримувала сепаратистів ... І наслідком буде хаос, будуть масові заворушення. Почнуться внутрішні конфлікти, сепаратисти в багатьох регіонах захоплять владу і під оплески Путін зможе зайти до Києва, доставивши сюди в армійському обозі маріонетку Януковича.

Вони думали, ще один-два тижні – і в нас все розвалиться. Вичікували, готувалися і прорахувалися. Крим став для них капканом, який дав нам виграти час, відновити владу і силовий блок, підготуватися до їхньої військової агресії. Провал їхнього наступу на Донбасі став цьому підтвердженням.

- Так, Путін думав, що Крим стане поштовхом до розпаду України, але Крим у результаті став поштовхом до мобілізації.

- Ситуація була неймовірно небезпечною, але Україна вистояла. Вони не змогли повторити трагедію окупації України столітньої давності. Мало хто відчуває навіть сьогодні, наскільки ми були тоді на грані катастрофи. І ті, хто тримався на Майдані, ті, хто тримався в Криму і не зрадили свою Батьківщину, ті, хто пішов добровольцем захищати країну, ті волонтери, які допомагали всім, чим можна, - врятували Україну. Путін все розрахував, але він не передбачив лише одного, що головна сила України, це не гроші і не влада, головна сила - це український народ.

 Юрій Бутусов, Ольга Скороход, "Цензор.НЕТ"

Фото: Наталія Шаромова, "Цензор. НЕТ"

Дивитися коментарі → ← Назад до рубрики