Цензор.НЕТ

05.03.19 09:32

Заступник міністра юстиції Іван Ліщина: "Нам потрібно від Європейського суду юридичне підтвердження того, що Росія отримала ефективний контроль над Кримом з лютого 2014 року"

Автор: Т.Бодня

Європейський суд з прав людини переніс на невизначений термін розгляд позову України проти Росії щодо Криму. Але, можливо, вже цього року розпочне розгляд ще одного, не менш важливого документа – стосовно Донбасу.

В інтерв'ю "Цензор.НЕТ" заступник міністра юстиції - уповноважений у справах Європейського суду з прав людини Іван Ліщина розповів про аргументи обох країн, свідків, яких приховує російська сторона, а також про реакцію Страсбурга на заяви щодо захоплених у Керченській протоці моряків і політичних в’язнів, зокрема Павла Гриба, здоров’я якого у критичному стані.

Окрім того, поговорили про позови, які подають до держави українці, про те, на якій стадії розгляд справи люстрованих чиновників, а також як Державне бюро розслідувань може змінити ситуацію щодо скарг на правоохоронців.

Заступник міністра юстиції Іван Ліщина: Нам потрібно від Європейського суду юридичне підтвердження того, що Росія отримала ефективний контроль над Кримом з лютого 2014 року 01

"РОСІЇ ПОТРІБНО БУЛО СКАЗАТИ, ЩО ЯКИЙСЬ АДМІРАЛ ВІДДАВ НЕЗАКОННИЙ НАКАЗ І ЩО ЙОГО ПОКАРАЛИ. І ВІДПУСТИТИ МОРЯКІВ, ПОВЕРНУВШИ КОРАБЛІ"

– Коли росіяни захопили у Керченській протоці наших моряків, серед яких були поранені, Мін’юст невідкладно звернувся до Європейського суду. Суд у свою чергу дав час Російській Федерації на те, щоб вона надала відомості щодо умов їхнього утримання. Та відтоді більше нічого не відбувається. Ще щось робите?

– Ми подали додаткові матеріали щодо їхнього утримання в "Лефортово", зазначаючи, що це не відповідає зобов’язанням Російської Федерації щодо належного медичного обслуговування. Там просто немає медичної частини. Суд переслав цю інформацію до РФ. Але додатково до вже існуючих заходів по Правилу 39 не призначив. Тобто, вимагаючи від Росії коментарів, безпосередньої вимоги перевести хлопців у лікарню вони не зробили, вважаючи, що рішення від 4 грудня 2018 року про застосування заходів попереднього характеру, яким Росію було зобов’язано "забезпечити належне медичне лікування тим ув’язненим українським військово-морським службовцям, хто потребує цього, у тому числі тих, хто був поранений" охоплює цю заяву. З іншого боку, знаю з новин, що наших моряків планують направити до лікарень. Це означає, що наше звернення до ЄСПЛ посприяло.

– Як Ви думаєте, чому суд не вказав, що їх потрібно перевести до лікарень?

– Не знаю. Наскільки я розумію, Суд нині дуже обережний зі своєю владою. Він же теж не хоче виносити рішення, які потім будуть проігноровані.

Коли вони вперше запитали інформацію за нашою скаргою, Російська Федерація три тижні ігнорувала цю вимогу. Хоч знаю від адвокатів, які захищають наших хлопців, що інформацію для Європейського суду було зібрано вчасно. Проте це також певний тиск і вплив. Якби ми не звернулися, взагалі невідомо, чи лікували б їх і в яких умовах.

Безперечно хотілося б, щоб вона була демократичною країною, яка виконує свої міжнародні зобов’язання, але це ж Росія.

– Моряки визнали себе військовополоненими. Тобто вони підпадають під дію Женевської конвенції. Як Росія повинна її виконувати в рамках ситуації, що склалася?

– Ми вважаємо, що наші моряки підпадають під дію так званої Третьої Женевської конвенції. І Росія мала б із самого початку визнати їх військовополоненими, утримувати у відповідних умовах. Як приклад можна навести ситуацію, коли, якщо пам’ятаєте, в 2014 році була така тактика у підрозділах "ЛДНР", що вони виштовхували наших військових на бік РФ. Росіяни формально їх не визнавали військовополоненими, але поводилися з ними саме як із такими. Їх не переводили до СІЗО, а тримали у спеціальних таборах. Відразу починалися перемовини з Україною, і їх повертали. Так, це тривало недовго, але до них ставилися так, як мали б поставитися до наших моряків у цій ситуації. Росіяни не повинні тримати їх у СІЗО. А, скажімо, поселити їх у якийсь гуртожиток і вести з Україною переговори щодо їхнього повернення. При цьому поранених мали б повернути ще після надання медичної допомоги в Криму.

Заступник міністра юстиції Іван Ліщина: Нам потрібно від Європейського суду юридичне підтвердження того, що Росія отримала ефективний контроль над Кримом з лютого 2014 року 02

– Зробили навпаки, відправивши їх у слідчий ізолятор. І повертати, судячи з усього, не планують…

– Мені важко зрозуміти психологію цих людей. Здається, що це був такий собі експромт із самого початку, а потім кожний наступний крок визначав, що робити далі. Тобто зробили крок, підняли градус – далі або відкочуватись назад, або робити наступний і ще піднімати. Вони завжди йдуть тільки вперед, піднімаючи градус.

Сама ситуація, що сталася у Керченській протоці, – це нонсенс з погляду міжнародного права. Загалом нападати на військові кораблі не можна! Цього просто не можна робити. Єдине, що ти можеш, це виштовхати кораблі зі своєї прибережної смуги. А вони їх фактично утримували у своїй зоні і фактично почали стріляти, коли вони з неї вийшли.

Росії потрібно було сказати у цій ситуації, що якийсь адмірал віддав незаконний наказ і що його покарали. І відпустити моряків, повернувши кораблі.

– Ще щось можна зробити, окрім звернення до ЄСПЛ?

– Я не бачу такої змоги. У рамках власне міжнародних процедур Європейський суд єдиний, що має хоч якусь юрисдикцію займатися такими питаннями. Це безпосередньо не його тема, він не має завдання захищати Женевську конвенцію. До того ж сама конвенція не передбачає прямої можливості звертатися до будь-яких судів. Та ми знайшли шлях, як поставити питання щодо ситуації з нашими моряками перед Європейським судом.

– Тобто немає інституції, до якої можна звернутися і яка може виступити арбітром?

– У конвенції є посилання на Червоний Хрест, але ж ця організація не виконує ні судову, ні правоохоронну функцію. І ніхто не може змусити Росію підключати її до цієї ситуації.

– І що залишається, покладатися на добру волю?

– Слухайте, міжнародне право – це загалом про добру волю. І немає якось надсуду, який би вирішив усі питання. І немає надполіції, яка б змусила виконувати рішення такого суду. Є певні елементи у вигляді Радбезу ООН, в якому Росія має постійне представництво та право вето.

Європейський суд з прав людини може діяти у межах своєї компетенції, і я переконаний, що рано чи пізно, але ми отримаємо від нього рішення. Чи ви що, пропонуєте сидіти, склавши руки і нічого не робити?

Рішення ЄСПЛ має вагу саме в тому, що якщо воно є, то будь-яке розв’язання проблеми можливе лише в рамках виконання цього рішення. Росія не може сказати: давайте забудемо про це рішення і будемо робити, як нам подобається. Наскільки Туреччина могутніша за Кіпр, але вони визнали рішення ЄСПЛ, сплачують гроші. І загалом мирне врегулювання, яке хоч і повільно, та все ж там відбувається, також завдяки відповідним рішенням суду.

Тому для нас дуже важливе рішення Європейського суду щодо ситуації з нашими моряками, але це не панацея. Не потрібно очікувати, що його завтра приймуть – і їх одразу звільнять. Не завтра і не одразу.

– Міждержавні скарги розглядаються дуже довго. Скарга проти Туреччини щодо окупації Кіпру розглядалася 40 років. На який реальний термін може розраховувати Україна?

– Спрогнозувати це неможливо. Два великих позови проти Російської Федерації Європейський суд уже готовий розглядати у слуханнях. Це по Криму і по Донбасу.

Заступник міністра юстиції Іван Ліщина: Нам потрібно від Європейського суду юридичне підтвердження того, що Росія отримала ефективний контроль над Кримом з лютого 2014 року 03

"У СВОЄМУ ПОЗОВІ МИ ВКАЗУЄМО НА ТЕ, ЩО РОСІЯ ОТРИМАЛА КОНТРОЛЬ НАД КРИМОМ В НІЧ З 26 НА 27 ЛЮТОГО 2014 РОКУ, КОЛИ ВІДБУЛОСЯ ЗАХОПЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТУ АРК"

– Ви заявляли, що Україна повністю готова до проведення публічних слухань у справі "Україна проти Росії (Крим)". Слухання попередньо було призначено на 27 лютого, проте потім стало відомо про перенесення і про те, що відклали на невизначений термін. Як суд це пояснив?

– Нам цього ніяк не пояснили. Ми поставили додаткове питання, теж чітко не відповіли, на коли саме призначено нове засідання, лише сказали, що взяли до уваги наше прохання, щоб це було найближчим часом. Та переглянути рішення відмовилися, ми ж просили все-таки провести засідання у раніше встановлені строки. І зазначили, що сторони подали досить об’ємні матеріали.

– А є якість обмеження чи можна подавати скільки завгодно?

– Вони просили подавати на слухання лише те, що там буде безпосередньо розглядатися. Встановили розмір – 30 сторінок з можливістю збільшення, якщо є ґрунтовне summary (узагальнення, – ред.). І не вказали обсягу додаткових матеріалів.

Ми майже вклалися у вказаний розмір основного тексту, вийшло трохи менше п’ятдесяти сторінок, але ми зробили ґрунтовне summary. І подали досить велику кількість додаткових матеріалів. У росіян подання на сто сторінок і дуже невиразне summary. Обсяг додаткових даних також великий.

З моменту подачі до дати призначеного розгляду відводилося два місяці. Можливо, судді не встигли, не знаю.

– Ви бачили те, що подала Росія?

– Так. Там немає нічого несподіваного. Усе зводиться до того, що Європейський суд неправильно застосовує міжнародне право. Насправді це була не анексія, а повернення "в родную гавань", демократичне волевиявлення народу Криму. Так вони коментують.

– У цьому позові йдеться про конкретні випадки порушень прав людей, так? Чим росіяни аргументують свої дії?

– Ми чітко зосереджуємося на компетенції Європейського суду, вказуючи, хто винен у порушенні прав людей і чому. Наводимо, скажімо, один із випадків, що стався 9 березня 2014 року, коли було закрито усі можливості в’їзду-виїзду на півострів, російською системою ПВО контролювався повітряний простір над Кримом, а флотом – підходи морем. У населених пунктах російські військові патрулювали вулиці і блокували військові частини і частини внутрішніх військ.

Тобто, саме РФ контролювала територію, де відбувалися порушення прав людини. Наприклад, місцева міліція захопила українських активістів, передала їх так званій самообороні Криму, а ті, в свою чергу, російським військовим, і людина незаконно утримується на гауптвахті в Севастополі. Ми вважаємо, що це порушення з боку РФ, тому що, по-перше, вона контролює територію, по-друге, це робили безпосередньо їхні агенти. Росії теоретично треба було сказати: "ми не контролюємо територію півострова" або "це були не наші агенти". А вони замість цього пропонують поговорити про міжнародну політику, про те, що народ Криму хотів позбавитись ярма українських націоналістів, "Правого сектору" тощо. А російські військові там просто ходили і з усіма ввічливо розмовляли.

Заступник міністра юстиції Іван Ліщина: Нам потрібно від Європейського суду юридичне підтвердження того, що Росія отримала ефективний контроль над Кримом з лютого 2014 року 04

– Скільки конкретних випадків описує українська сторона?

Багато. Там же було два основних місця, де утримувалися наші військові й активісти. Це Військовий комісаріат у Сімферополі і гауптвахта у Севастополі. І ми зібрали свідчення тих, хто безпосередньо там перебував. Не всіх, бо всіх не знаємо, а дехто залишився у Криму, і ми не мали змоги поспілкуватися з цими людьми.

Були випадки, коли людей спеціально утримували, щоб змусити служити російській владі. Серед свідчень є історія про військового лікаря, якого кілька разів возили на обмін, але по дорозі автобус зупиняли, до нього заходили якісь люди і пропонували йому співпрацю.

Ми наводимо випадки катувань, викрадення і вбивства активістів. Є приклади по журналістах, військових. Інформація по незаконному позбавленню майна.

Зараз буде розглядатися лише питання прийнятності, а не випадки порушень по суті. Росія каже, що Україна подала необґрунтовані заяви і що має насамперед політичний інтерес, хоч скарга подавалася про права людини. Але матеріали, які ми надали, доводять, що ми говоримо саме про права людини, маючи достовірні докази порушень.

Крім того, росіяни кажуть, що не мали ефективного контролю за цією територією до визнання цього факту в їхній Конституції. А практика Європейського суду показує, що визнання в документах – це додаткова інформація. Передусім оцінюється наявність такого контролю з точки зору фактів. Якщо твої військові знаходяться на території і її контролюють, то тут усе зрозуміло. Обійти їм це буде дуже важко. Особливо після того, як Путін в інтерв’ю визнав, що у Криму були російські військові ще до внесення змін у Конституцію.

У своєму позові ми вказуємо на те, що Росія отримала контроль над Кримом в ніч з 26 на 27 лютого 2014 року, коли відбулося захоплення парламенту АРК. Відповідно вона несе відповідальність за усі порушення прав людини, які відбувалися з того часу.

Тому я не знаю, чому суд відклав слухання, але впевнений, що ми подали достатньо матеріалів, щоб він визнав свою компетенцію і розглянув справу по суті.

– Дату так і не призначили?

– Поки що такої інформації немає.

– Що конкретно Україна хоче отримати за результатами розгляду?

– Нам потрібно від Європейського суду юридичне підтвердження того, що Росія отримала ефективний контроль над Кримом з лютого 2014 року, що вкаже на іноземну агресію.

– Росія напевно й там стверджуватиме, що люди самі захотіли провести референдум, а вони просто поряд там стояли.

– Цілком імовірно. Тому ми й про референдум багато пишемо. Те, як його було проведено, – це порушення статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (свобода вираження поглядів) і статті 11 (свобода зібрань та об’єднання). На жаль, конвенція не передбачає права на референдум, а право на вибори обмежено тільки парламентом країни. Через це ми не можемо сказати, що було безпосереднє порушення в цій частині, тому пишемо: те, як він був оформлений, свідчить, що РФ підмінила волевиявлення народу своїм власним рішенням. Для нас важливо довести, що відбулося військове захоплення півострова. Ми показуємо у позові проти РФ, що в Криму встановлено окупаційний режим із власними характерними особливостями, який автоматично масово порушує права людини.

Заступник міністра юстиції Іван Ліщина: Нам потрібно від Європейського суду юридичне підтвердження того, що Росія отримала ефективний контроль над Кримом з лютого 2014 року 05

"РОСІЙСЬКА ФЕДЕРАЦІЯ ЗАЯВЛЯЄ, ЩО НЕ ХОЧЕ ВЕЗТИ СВІДКІВ У СТРАСБУРГ, НАПОЛЯГАЮТЬ, ЩОБ ЇХ ДОПИТУВАЛИ НА МІСЦІ, НАГОЛОШУЮЧИ, ЩО ВОНИ МАЮТЬ ОСОБЛИВИЙ СТАТУС"

– Другий позов, який планує розглянути ЄСПЛ, стосується порушень прав людини на окремих територіях Донецької та Луганської областей. Україна отримала час до червня цього року, щоб надати додаткові матеріали. Як думаєте, за яким позовом рішення буде швидше?

– Можливо, навіть на цим. Не знаю, треба подивитися, як піде. Не дуже зрозуміло, як усе відбуватиметься. Якщо це розгляд по суті, то суд має допитати хоч частину свідків. Ми подали майже сто свідків. Напевно, судді мають визначитися, кого з них вони хочуть почути, і якимось чином їх допитати.

– Повезете свідків у Страсбург?

– Це, знову ж, вирішує лише суд. Можливо, приїдуть, щоб допитати тут. Російська сторона поки що свідків не подала. Тому скільки саме їх буде, поки що незрозуміло. При цьому Російська Федерація заявляє, що не хоче везти свідків у Страсбург, наполягають, щоб їх допитували на місці, наголошуючи, що вони мають особливий статус.

– І що це за статус?

– Не знаю. Може, вони під санкціями чи розшукуються Інтерполом. Можливо, Гіркін вийде й скаже: "Я не русский, не служил в ФСБ". Йому це буде дуже важко зробити, бо ми всі його інтерв’ю підібрали і направили до Європейського суду.

– Якщо допити відбуватимуться на території Росії, представники від України зможуть там бути присутні? Ви, наприклад, зможете поїхати чи потрапили до санкційного списку?

– Ні, я не в списку, не допрацьовую. Будемо думати, як усе організувати, якщо суд піде назустріч Росії.

Заступник міністра юстиції Іван Ліщина: Нам потрібно від Європейського суду юридичне підтвердження того, що Росія отримала ефективний контроль над Кримом з лютого 2014 року 06

– Відеоматеріали передаєте як докази?

– Передаємо. Питання в тому, чи будуть їх вивчати. Я не пам’ятаю, щоб Європейський суд десь використовував відеоматеріали  як докази. Хоч нам відео дуже важливі. Ми долучили їх опис до свідчень людей, які знімали.

– Є ще позов "Україна проти Росії" щодо порушення прав українських політичних в’язнів – це той позов, доля якого дуже тривожить наше суспільство, адже час минає, і далеко не всі, кого зараз РФ утримує у своїх застінках, зможуть дожити навіть до початку його розгляду. Що Україна ще може зробити, щоб допомогти нашим людям?

– Суд передав подані матеріали до РФ, вони їх вивчають. Термін на відповідь не встановлено. Ми готуємо з цього приводу окремого листа, де попросимо це зробити.

– Здоров’я одного з в’язнів – Павла Гриба – у критичному стані. Про це неодноразово заявляли його рідні. Адекватне лікування йому не надається. Мін’юст може якось вплинути на ситуацію?

– Ми подавали заяву про застосування 39 правила регламенту ЄСПЛ, але суд її чомусь відклав. Загалом логічніше, щоб у таких справах зверталися адвокати. У кожного політв’язня своя ситуація.

– Тобто не хочете цим більше займатися?

– Ні, ми ще раз подамо. Та не переконаний, що спрацює.

– У рамках позову по Донбасу Україна вимагає грошової компенсації від Росії?

– Зараз це передчасно. Бо ми навіть не знаємо, які порушення Європейський суд встановить.

Не буду детально розповідати про процедуру, вона складна, але суть у тому, що суд сам повинен запитати про розмір компенсації. Самим її заявляти безглуздо, таку інформацію не візьмуть до уваги.

– Відомо також, що в ЄСПЛ майже тисяча скарг від українських військових, які побували у ворожому полоні і тепер скаржаться водночас і на РФ (на незаконне утримання й тортури), і на Україну (на те, що недостатньо зусиль докладала для їхнього звільнення). Які пояснення надаєте судові?

– Вони вимагають ефективного розслідування обставин, через які вони потрапили у полон. Ми пояснюємо, що розслідуємо, як можемо у нинішніх умовах. І що докладали максимум зусиль для звільнення заручників.

– Хто виграє?

– Там же головний відповідач Росія. Тому якщо рішення буде прийнято на користь людини, що була у полоні, я особисто з цього приводу не буду дуже сумувати. Бо найважливіше – це визнання, що порушення прав людини відбувалося з боку РФ.

Поки що рішень немає. На цьому етапі суд комунікує по цих справах з урядами обох держав, сторонами надаються коментарі. Суд визначився, що спершу буде прийнято рішення по міждержавній заяві, а потім уже в цих справах.

– Ще 3 тисячі українців теж подали скарги до ЄСПЛ проти України, і, за інформацією з відкритих джерел, наших громадян змушували це робити представники РФ. Можете прокоментувати?

– Ці заяви необґрунтовані. Прикладом є справа "Цезар та інші". Заявники взагалі не зверталися в українські суди, одразу подалися до Європейського суду. Він на цій підставі їм і відмовив. Дуже схожа в нас є справа щодо зруйнованого майна. Заявниця, яка живе в Донецьку, стверджує, що в неї був будинок поблизу аеропорту і його було зруйновано. В неї зовсім немає доказів ні того, що будинок був, ні того, що його зруйновано, ні того, що влучив саме український снаряд. Окрім того, вона теж не зверталася до українських судів.

– Ті, хто організовував усі ці позови, не додумалися?

– Це ж державна політика, вона буває кострубатою. Дали команду організувати позови, всі й пішли її виконувати буквально. Кому потрібні національні суди?

– А заявниця якось пояснює, чому не зверталася?

– Пояснює тим, що боялася їздити на підконтрольну Україні територію, що тут дикі націоналісти. А ми почали перевіряти написане, підняли усі матеріали і з’ясували, що вона майже щомісяця їздить на цей бік отримувати пенсію.

Заступник міністра юстиції Іван Ліщина: Нам потрібно від Європейського суду юридичне підтвердження того, що Росія отримала ефективний контроль над Кримом з лютого 2014 року 07

"КІЛЬКІСТЬ ПОДАНИХ ЗАЯВ ПРО ТОРТУРИ В ПОЛІЦІЇ ЗНАЧНО ЗМЕНШИЛАСЬ"

– Яка ситуація по заявах щодо люстрації? Яке очікувати рішення?

– Не готовий прогнозувати, справа складна. Будемо відверті: є сильна позиція з обох сторін. Як Європейський суд це збалансує? Не знаю.

Там є ще один важливий момент. Більшість справ, які наразі нам комуніковано, з тих, що було зупинено в очікуванні рішення Конституційного суду. Ми ж показуємо, що таке призупинення можна скасувати і розглянути справу по суті. Тобто, що заявники ще не пройшли повністю національні суди.

– А якщо прийме все ж таки на користь заявників, як бути з люстрацією і люстрованими?

– Не думаю, що там буде бланкетне рішення про те, що взагалі українське законодавство повністю не відповідає Конвенції.

До речі, ці справи дуже швидко комунікували. Для мене це було досить несподівано. Це ж не кримінальні справи. Цивільні можуть зазвичай лежати від 5 до 10 років. Не знаю, чому Європейський суд вважав за необхідне порушити саме це питання за прискореною процедурою.

– Цього року рішення буде?

– Не знаю, можливо, й буде. Ми свою позицію подали, пояснили чому і як, далі чекаємо.

– Скільки таких позовів?

– Одинадцять.

– На сьогодні Україна не є лідером за кількістю позовних заяв, які подають громадяни проти держави. Кількість звернень у принципі істотно зменшилася з 2014 року. А яка ситуація з виконанням рішень ЄСПЛ? Восени минулого року керівник відділу департаменту виконання рішень Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) Павло Пушкар заявив, що репутація України під загрозою, оскільки рішення ЄСПЛ практично не виконуються.

– Що ми розуміємо під словом "не виконуються"? Якщо йдеться про сплату грошей, то все виплачується вчасно. Бувають ситуації, що особа невчасно подає інформацію щодо свого рахунку. Тоді гроші можуть прийти на тиждень-два пізніше. Але насправді усе відбувається дуже швидко і в автоматичному режимі. Приходить рішення, його перекладають, заявнику повідомляють. Він має лише дати реквізити свого банківського рахунку. Після цього відкривається виконавче провадження і сплачуються гроші.

Щодо ситуації по виконанню рішень у рамках загального характеру, коли потрібна зміна законодавства, то вона дійсно складна. Дуже повільно у нас відбуваються будь-які зміни, особливо якщо вони не спрямовані на політично-гарячі цілі. Наприклад, справа "Веніамін Тимошенко та інші проти України". Так склалося, що в Україні є два законодавчих акти, які регулюють право на страйк. Один з них – Закон "Про транспорт" – забороняє працівникам авіації страйкувати, інший – "Про порядок вирішення колективних трудових спорів" – не містить такої заборони. Вітчизняні судді скористалися тим, що забороняє. А по рішенню Європейського суду працівники українських авіакомпаній отримали змогу страйкувати. Тепер потрібно узгодити норму одного закону з іншим. Подали відповідний законопроект. Його кілька разів включали до порядку денного, але так і не проголосували.

– Немає кому пролобіювати?

– Скоріш є прихований лобізм транспортної галузі, яка не хоче ухвалення цього законопроекту.

Ще один законопроект ми підготували разом з депутатами після рішення ЄСПЛ у справі "Бурмач проти України", де було задоволено заяви понад 12 тисяч українських заявників, а державу було визнано винною у невиконанні рішень національних судів. Цей документ дозволяє ширшому колу осіб звертатися до спеціальної казначейської програми на виконання рішень національних судів, дещо змінює порядок нарахування компенсацій за тривале невиконання і встановлює термін на звернення до цієї програми. Його ухвалення зняло б соціальну напругу і дозволило показати Страсбургу, що ми робимо кроки для розв’язання проблеми і утворення ефективного механізму захисту права на виконання судового рішення. Законопроект п’ять разів вносили до порядку денного, але щоразу він був наприкінці списку і до розгляду так і не дійшли.

Заступник міністра юстиції Іван Ліщина: Нам потрібно від Європейського суду юридичне підтвердження того, що Росія отримала ефективний контроль над Кримом з лютого 2014 року 08

– На дії правоохоронців часто скаржаться до Європейського суду?

– Зараз кількість поданих заяв про тортури в поліції значно зменшилась порівняно з тим часом, коли мене призначили на посаду, тобто з 2016 роком. Хоч ті практично всі стосувалися періоду роботи ще міліції до 2014 року.

Я не можу сказати, що нині усе добре. Але об’єктивно таких справ після 2014 року стало менше.

Сподіваюся, що ми налагодимо співпрацю з Державним бюро розслідувань. Для того, щоб ті справи щодо правоохоронців, які до нас надходять, і по яких все ще можна провести ефективне розслідування, передавати їм і вони ними займалися. Якщо ми добіжимо до вироку стосовно особи, що катувала людину, раніше, ніж Європейський суд винесе рішення, це буде суттєво.

Загалом наразі з обережним оптимізмом дивлюсь на утворення ДБР та його кроки на шляху боротьби із зловживаннями в правоохоронних органах. Зараз відбувається доволі плідне спілкування з керівництвом ДБР, зокрема Романом Трубою та Ольгою Варченко. Я не завжди таке розуміння відчував у прокуратурі.. Дуже сподіваюся, що наша співпраця буде результативною. Раніше спайка прокуратури і поліції чи міліції – це була найбільша проблема. Не по всіх справах Європейський суд дійшов висновку, що відбувалося катування, але у всіх знайдено порушення щодо ефективності розслідування. Якщо ДБР розслідуватиме справді ефективно, це буде важливим кроком уперед і безперечно покаже державу з іншого боку.

Тетяна Бодня, для "Цензор.НЕТ"

Фото: Наталія Шаромова, "Цензор.НЕТ"

Дивитися коментарі → ← Назад до рубрики