Цензор.НЕТ

11.03.19 09:45

Туман війни. Російські танки під Дебальцевим

Автор: Д.Путята

Участь російських військ у війні на Донбасі досі вкрита великою таємницею під грифом "Таємно". Російські спецслужби щосили намагаються приховати участь своїх регулярних збройних сил у війні з Україною.

Туман війни. Російські танки під Дебальцевим 01

Якщо сили та засоби ЗС РФ у літній кампанії вдалося відносно точно встановити - де, коли і якими силами вони діяли, то зимова кампанія вкрита ранковим січневим туманом війни. У цій статті буде спроба розглянути участь російських танків як основної сили прориву у боях за Дебальцеве.

РОСІЙСЬКА ПРИСУТНІСТЬ. ЧИ ТАК ВОНА НЕОБХІДНА?

Ще з початку літа на непідконтрольних територіях почали свою діяльність російські офіцери, котрі координували дії великої кількості загонів бойовиків задля їхньої кращої активної оборони. Та велика кількість формувань, служба тилу, координації, виставлення лінії оборони тощо просто не могла сама по собі чи за ініціативою військових пенсіонерів місцевого розливу існувати. У цього всього повинно було бути єдине військове командування. І воно було. І складалося як з кадрових чинних російських офіцерів вищої ланки, так і з відставних офіцерів чи офіцерів запасу, котрим пропонувалося очолити той чи інший підрозділ для виконання певного завдання. Але, відверто кажучи, в цьому немає нічого дивного.

Великі країни мають за звичку розв’язувати та підтримувати конфлікти всередині інших держав посилаючи туди своїх військових спеціалістів (офіцерів-радників, управлінців, тиловиків, груп спеціального призначення), техніку та озброєння. Збройний конфлікт з іррегулярною армією сприймається зовсім інакше, як всередині країни, де ведуться бої, так і на міжнародній арені, але коли на поле бою виходить обмежена кількість з обмеженими можливостями військових іншої країни, то конфлікт перестає бути "внутрішнім" та розгорається з іще більшою силою. Але чи настільки патовою була ситуація, якщо РФ довелося застосувати приблизно 8 тисяч своїх військових у межах двох областей України?

Українська армія ще до появи російської армії у значних масштабах мала поразки і перемоги. Стиснувши зуби, ЗС України просувалися вперед і відтісняли, і оточували (збиралися це зробити) окремі міста-"фортеці", в котрих перебували ворожі гарнізони, виходили на стратегічно важливі траси, перекривали кисень НЗФ. Поразка проекту "Республіка" (власна назва автора) була питанням часу. Чим довше військово-політичне керівництво Росії зволікало б з рішенням, тим довше б їм довелося відновлювати (хоча б на базовому рівні) інфраструктуру, поповнювати знекровлені боями угруповання сепаратистів, формувати з них дисципліновану армію та готувати населення (декілька мільйонів) до зими.

Тому так, втручання регулярної армії РФ було життєво необхідним для геополітичних планів Росії. І вона втрутилася. В першій декаді серпня. 12-13 серпня на території України вже діяло декілька БТГр ЗС РФ, не 23-24 серпня, як в офіційній версії ГШ, а ще задовго до Іловайська. Але це тема окремої статті.

Чи означало насичення, формування і підготовка 1 та 2 АК до ведення бойових дій, що російські війська "груп підтримки" у вигляді декількох РТГр/БТГр більше не братимуть участі в широкомасштабних бойових діях?

ТАНКОВІ ВІЙСЬКА 1 ТА 2 АК

У період червня-серпня Росія передала незаконним збройним формуванням близько 130-140 танків (якась частина була втрачена під час боїв з ЗСУ) різної модифікації. Велика частина танків потребувала ремонту, якась частина танків брала участь у боях за ДАП. Разом з цим відбувалося накопичення танків (та іншої техніки) і формування двох армійських корпусів. Зараз чітко можна прослідкувати, що російське командування зробило ставку саме на танки та артилерію. У 85% військових частин АК були сформовані навіть протитанкові дивізіони на МТ-12 "Рапіра" з обслугою до них. І це в той момент, коли їм не вистачало звичайної піхоти для штурмів, у майбутньому, оборонних позицій навколо плацдарму.

Було прийнято рішення створити два окремих танкових батальйони для кожної з двох областей. У Луганській області він найменувався "Августом", Донецькій – "Дизелем". Окрім того, в 9 полках і бригадах (на два АК) також були свої танкові батальйони. Десь вони були краще укомплектовані, десь були більш досвідчені танкісти, комусь попалися кваліфіковані російські офіцери-радники. Виділити якийсь окремий танковий батальйон серед усіх представлених і заявити, що він був зразковим – складно. Близьким до цього поняття за мірками зими 15-го був хіба що "Дизель". Я не буду намагатися порахувати приблизну кількість усіх танків, котрі тоді були у ворожій армії сепаратистів (це вже зроблено, але знову ж таки, тема для іншої статті), натомість спробую дати приблизну оцінку тієї кількості, котра так чи інакше розташувалася в районі плацдарму перед початком зимової кампанії.

Отже, в різні періоди різні військові частини у своєму розпорядженні мали приблизно таку кількість танків біля Дебальцівського плацдарму:

- ОТБ "Август" - 24 танки;

- ОТБ "Дизель" - 17 танків;

- 1 ОМСБр (задіяла свої танки лише з початку лютого) – 8-10 танків;

- 2 ОМСБр – 15 танків (частина їхніх танків була біля 31 БП, Станиці Луганської тощо. Тому не могли повною мірою реалізувати свій ТБ);

- 3 ОМСБр – 12-15 танків;

- 4 ОМСБр – 13 танків (інша частина танків охороняла Перевальськ, Алчевськ);

- 5 ОМСБр – 3 танки (більшість танків розміщувалися навколо Донецька);

- 6 ОМСП – 2-3 танки;

- 7 ОМСБр – 15-17 танків;

- 9 ОМСП – 6-7 танків (танки почали діяти на плацдармі на початку лютого);

- 11 ОМСП – вели бойові дії біля Донецька, участі в боях за плацдарм не брали (як і "Сомалі" зі своїми танками).

Сумарно – 116 танків. І це мінімальна сума. Видається доволі серйозно та небезпечно. Але тут потрібно розуміти ось що:

- неякісне паливо. Я недарма вище згадував такий фактор вдачі, як хороший спеціаліст з РФ у вигляді офіцера-радника. У розумінні людей, це обов’язково спеціаліст з мінно-підривної справи, хороший танкіст, снайпер чи на крайній випадок той, хто малює стрілочки на карті. В першу чергу, ворожа новостворена армія потребувала грамотних і не байдужих тиловиків. Якщо розглядати ситуацію, котра мала місце в ТБ "Август", то саме через паливо багато танків ламалися і не доходили або доходили з великим запізненням від точки "А" до точки "Б". Одним з факторів, котрі не сприяли танковому прориву противника на східному фланзі, якраз і стали проблеми з технікою;

- незадовільний стан техніки. Якщо танк їде – це ще не означає, що він здатен виконувати бойові завдання. Навіть за умови, що танкістам противника вдавалося подолати проблеми з паливом (на що пішло декілька дорогоцінних днів), то ніхто не скасував проблеми з механізмом заряджання та оптикою. Перед ворожими командирами запросто міг бути поставлений такий факт: в наявності 5 танків, в одного не крутиться башта, але може стріляти, в іншому проблеми з механізмом заряджання, в третього проблеми з двигуном, решта (два) цілком боєздатні. Але залишається ще один фактор;

- людський фактор. Якщо на початку зимової кампанії у противника була якась кількість боєздатних танків, готових виконувати завдання, то з першими втратами і з натяком на затяжні бої ряди тих танкістів, котрі могли і хотіли йти в бій, значно порідшали. Нерідко через відсутність ознак чоловіка в танкістів, ворожа піхота розбивалася під шквальним вогнем українських піхотинців. Деякі екіпажі міняли не один танк і йшли знову в атаку. Можна сміливо заявити, що, наприклад, серед 24 танків ОТБ "Августа" станом на кінець січня боєздатних залишилося не більше 8. Тобто 1/3. Схожа ситуація була і в інших підрозділах. Причиною тому стали названі вище чинники та втрати.

Туман війни. Російські танки під Дебальцевим 02

Танки 7 ОМСБр (мабуть не єдині, котрі вели бойові дії з усього їхнього танкового батальйону) на навчаннях

На жаль, аналогічна ситуація (окрім, мабуть, палива) була і в наших захисників. Тому, на мою думку, обидві армії були практично в однакових умовах. Єдиним великим плюсом було те, що ЗСУ мали вдосталь часу на побудову міцної лінії оборони, а противник атакував, тому нав’язував свій розв’язок подій і міг концентрувати на одній ділянці достатню для прориву кількість бійців та техніки. У цілому, попри великі проблеми в техніці і серед особового складу НЗФ, техніки, танків, та артилерії у них було доволі багато. Якщо до цього додати помилки українського командування та повну імпотенцію зі сторони штабу сектору "С", то 1 та 2 АК мали шанси самотужки добитися якихось успіхів у кривавій зимовій кампанії. Але наскільки ті успіхи могли б відповідати амбіціям керівництва РФ і чи б вистачило сил і духу бойовикам їх реалізувати?

Туман війни. Російські танки під Дебальцевим 03

Танки "Августа" в січні 15-го

КОЛИ ЩОСЬ ІДЕ НЕ ТАК – БРАТ ПРИЙДЕ І ПОКАЖЕ ЯК

Від самого початку наступу для російського командування стало зрозуміло, що вони аж ніяк не вкладуться у визначені перед початком атаки терміни. 21 січня провалилася атака на ВОП "Джига" силами 2 ОМСБр, 22 січня – на ВОП "Олексій" силами 4 ОМСБр, 22 січня – на Рідкодуб силами 7 ОМСБр. Скоріш за все, російське командування з самого початку планувало прорвати оборону на східному фасі (Луганська область) і вийти до Миронівського. 25 січня провалилася атака на ВОП "Валера" силами ОТБ "Август", котра сильно деморалізувала особовий склад танкістів. Ситуація складалася не на користь росіян, тому було вирішено задіяти елітний підрозділ (особисто важко сказати, до кого їх віднести – МО РФ чи АК бойовиків) ПВК "Вагнер". Якщо влітку 14-го бійці даного підрозділу діяли як елітна штурмова піхота, у вигляді диверсійних груп, чи вели обстріли зі своїх мінометів та приданих гаубиць Д-30, то взимку компанія була оснащена БМП, МТ-ЛБ, БПМ-97 ("Выстрел") та танками Т-72Б/Б1. Що робило її доволі серйозним аргументом на шахівниці. Хоч вони і не є штатним підрозділом ЗС РФ, але через їхню особливість я вирішив їх додати до статті. З наявних мені даних, а саме трофейної флешки, котра належала бійцю компанії, можу впевнено заявити, що разом з піхотинцями зайшло 10 танків Т-72Б та Т-72Б1 (інша техніка нас не цікавить) в білому камуфляжі.

28 січня 2015 року відбувається штурм ВОП "Сергій", котрий обороняла 128 ОГПБр, 17 ОТБр та 92 ОМБр. В бою нашими танкістами було знищено два танки Т-72Б, ще один підбитий зумів відступити. Як вдалося з часом встановити, танки належали ПВК "Вагнера".

Після відчутніх втрат у цьому бою використання "Вагнером" техніки свого підрозділу було мінімізовано. Лише 8 лютого Уткін керував атакою на ВОП ЗСУ біля Новогригорівки, де в бою брали участь 6 ОМСП та 2 ОМСБр. В результаті бою було втрачено 5 танків.

Звісно, піхота "Вагнера" брала участь у більшій кількості боїв. Зокрема, на мою думку, саме вони знайшли "вікно" в українській обороні в районі населеного пункту 8 Березня, куди зайшли 6 лютого, а 8 лютого звідти активно почали нападати бойовики. На цьому події 8 лютого не закінчилися. Саме 8 лютого було вперше застосовано (принаймі з того, що вдалося дізнатися) підрозділ регулярної російської армії – 6 ОТБр, яка вже брала участь у боях з ЗСУ в серпні 14-го навколо Іловайська (Червоносільське, Новодвірське, Многопілля). У серпні вони були представлені цілим танковим батальйоном (31 танк). Що ж стосується зимової кампанії, то особисто мені доволі складно дати оцінку, скільки ж їх було насправді. Одне сказати можна точно – значно менше, ніж влітку. З моїх джерел мені відомо, що, скоріш за все, їх було не більше 10, а то і взагалі 6 (два танкових взводи).За такої малої кількості застосованих танків, вони мали великі втрати в техніці.

Але перш за все, потрібно зрозуміти, яку техніку вони використовували і як їх можна було відрізнити серед танків бойовиків. В 6 ОТБр на озброєнні відносно нові танки – Т-72Б3 з французьким тепловізором, датчиком вітру та динамічним захистом "Контакт-5". Такі танки не перебувають на озброєнні ЗСУ і не поставлялися бойовикам, оскільки машини пройшли модернізацію в 2012 році і навіть не у всіх частинах ЗС РФ (на той момент) вони були. Тому керували  танками виключно російські контрактники. За розпізнавальний знак використовували малі в діаметрі білі кола, котрі наносили фарбою на ВЛД (спереду танка), на бортах та на башті, де зеленою фарбою замальовували як маскування бортові номери та ТЗ бригади.

Туман війни. Російські танки під Дебальцевим 04

Т-72Б3 6 ОТБр в Ростові. Видно невеликі білі кола на борту танка та на динамічному захисті

Як зазначалося вище, ситуація була складною. Єдиними позитивними змінами на користь противника стали захоплення Вуглегірська, Нікішиного та Рідкодуба. Що вже було не мало, але недостатньо. Потрібно розуміти, що ця війна не є клачисною і в ній керують не військові, а політики. З обидвох сторін. Тому час піджимав росіян, і було прийнято рішення застосувати регулярні підрозділи. 8 лютого, за моїми даними, 3 Т-72Б3 пішли в атаку зі сторони Комісарівки та Вергулівки в напрямку населеного пункту 8 Березня. Два танки підірвалося на мінах, а інший був повністю знищений українськими військами. Відверто кажучи, особисто я не можу сказати, котрої версії я притримуюся: чи це був ПТРК, чи все-таки артилерійський снаряд. Але Ігор Лук’янов дав інтерв’ю Юрію Бутусову, де розповів свою версію знищення цього танка.


У танку загинуло двоє російських військових: Михайлов Віктор Валерійович та старший лейтенант (командир взводу. З огляду на те, що в атаці брало участь 3 танки, взвод, це логічно) Сунгатулін Мунір Мансурович. Підірвані на мінах танки евакуйовували через Луганськ на Ростов. Внаслідок багаторічного OSINT дослідження вдалося відшукати один з тих двох танків на тимчасовій рембазі в Ростові.

Туман війни. Російські танки під Дебальцевим 05

Російський солдат з ремонтного батальйону сидить на підірваному 8 лютого 2015 року Т-72Б3 6 ОТБр. Ростов, березень 15-го

Туман війни. Російські танки під Дебальцевим 06

Т-72Б3 6 ОТБр в пункті постійної дислокації з білим колом на ВЛД

Ці танки біля Комісарівки зняв і російський пропагандист Грем Філіпс. У його кадр потрапили танки регулярної російської армії. На їхньому фоні сфотографувалися і бойовики. Тобто танки засвітили по максимуму. Питання лише в тому чи це було зроблено спеціально чи випадково. Тим не менше, в інтернеті є предостатньо кадрів з того місця.

Репортаж Філіпса з Комісарівки

Туман війни. Російські танки під Дебальцевим 07

Скріншот з відео, на котрому чітко видно "Сосну-У", датчик вітру та "Контакт-5"

Туман війни. Російські танки під Дебальцевим 08
Туман війни. Російські танки під Дебальцевим 09

Бойовики на фоні танків Т-72Б3

Туман війни. Російські танки під Дебальцевим 10

Ті ж самі танки в об’єктиві західного журналіста

Відео і фотографії були зроблені 15 лютого 2015 року. По суті вже тоді, коли було зрозуміло, що плацдарм не вистояв. Цього дня три танки Т-72Б3 рухалися Перевальськом в сторону Луганська, а з Луганська вже на Ростов. Тобто 15 лютого 6 ОТБр завершила свою участь у бойових діях на плацдармі, втративши 3 танки з 6 або 10. Скоріш за все, танків було 10, адже, особисто я не до кінця розумію сенс перекидати лише два танкових взводи (6 танків). Але такий варіант виключати також не буду. Таким чином, втрата 3 танків з 6 – 50%, з 10 – 33%. У будь-якому випадку, втрати відчутні. 6 ОТБр в Луганську 15 лютого 2015 року.

Туман війни. Російські танки під Дебальцевим 11

Три Т-72Б3 6 ОТБр в Перевальську. 15 лютого 2015 року

8 лютого в конфлікт вступає і 5 ОТБр з 37 ОМСБр ЗС РФ. БТГр 5 ОТБр (31 танк, 10 БМП-1, 3 МТ-ЛБ, АТ) з РТГр 37 ОМСБр (10 танків, 10 БМП-2, АТ) заходять на територію України. Саме завдяки інтерв’ю бурятського танкіста, чий танк підбили, ми і знаємо точну кількість і склад БТГр 5 ОТБр. Цитата: "Получается, 31 танк в батальоне. Мы заходили поротно. Десять танков в каждой роте. К каждым 10 танкам прибавлялось по три БМП, мотолыга медицинская и пять "Уралов" с боеприпасами. Вот это численный состав тактической группы ротной. Танковый батальон составляет около 120 человек — три танковые роты, взвод обеспечения, взвод связи. Плюс пехота, конечно. Примерно 300 человек нас зашло. Все с Улан-Удэ. В основном, большая часть — буряты". В штаті 5-ї бригади в механізованому батальйоні є 31 БМП-1, в штаті 37 ОМСБр – БМП-2. Це нам допоможе в майбутньому довести їхню участь в боях. Як знак розпізнавання використовували білий квадрат на тих самих місцях, що і танки 6 ОТБр використовували кола.

9 лютого противник захоплює Логвинове. 10 лютого відбувається перша невдала спроба ЗСУ відбити село. 12 лютого – фінальний штурм силами 92 ОМБр, 30 ОМБр, 79 ОАЕМБр, батальйону "Донбас" (також брали участь танкісти 1 ОТБр). Танкістам 92 ОМБр вдалося підбити танк Т-72Б зразка 89-го року, ще один танк Т-72Б поруч підірвався на своїх же мінах.

Туман війни. Російські танки під Дебальцевим 12
Туман війни. Російські танки під Дебальцевим 13

Підбитий і підірваний танки 5 ОТБр в селі Логвинове. Чітко видно, як танк Т-72Б роззувся на мінах

В Логвиновому також засвітилися БМП-1 з механізованого батальйону 5 ОТБр з характерним білим квадратом, нанесеним на десантне відділення:

Туман війни. Російські танки під Дебальцевим 14
Туман війни. Російські танки під Дебальцевим 15

БМП 5 ОТБр в Логвиновому

У районі Логвинового також підірвалося мінімум два танки з цієї бригади. Один з них вдалося розгледіти, переглядаючи репортаж "Комсомольської правди", і там, буквально на секунду, російська БРЕМ-1 евакуює пошкоджений Т-72Б з білим квадратом. Ще один танк сфотографували безпосередньо самі російські військові, але вже в Ростові (там, де і був Т-72Б3):

Туман війни. Російські танки під Дебальцевим 16

Евакуація пошкодженого Т-72Б 5 ОТБр в районі Логвинового

Туман війни. Російські танки під Дебальцевим 17
Туман війни. Російські танки під Дебальцевим 18
Туман війни. Російські танки під Дебальцевим 19

Фотографії російських солдатів зроблені в Ростові. Березнь 15-го

Що ж стосується 37 ОМСБр, то вони перебували у Вуглегірську і, згідно з деякими даними, проводили демонстраційні дії в напрямку самого міста Дебальцевого. На мою думку, як я і вище зазначав, в них була танкова рота, котра участі в боях не брала та механізована рота на БМП-2. Існує також імовірність, що вони взагалі могли бути без танків, лише піхота на БМП. Яка з цих версій правдива – дізнатися поки що неможливо. Але точно можна сказати, що втрати 5 ОТБр становили мінімум 4 танки з 31 (безповоротні – два). Думаю, це цілком очевидно, що втрата декількох танків ні на що не вплинула.

Туман війни. Російські танки під Дебальцевим 20

БМП-2 37 ОМСБр у Вуглегірську

Почали повертатися додому підрозділи 5 та 37 бригади 21 лютого 2015 року. На відео видно від 7 до 8 БМП-2, що дає нам право стверджувати про участь механізованої роти (10 БМП-2) зі сторони 37 ОМСБр у боях.

Якщо ж 6 ОТБр відійшла 15 лютого, а 5 ОТБр після 12 лютого участі в боях, як таких, не брала і відійшла 21-го, то танки ПВК "Вагнера", на мою думку, встигли ще засвітитися в останніх днях боїв за Дебальцеве в районі Чорнухиного. Характерні Т-72Б в білому камуфляжі світилися саме там. Щоправда, давати гарантію складно, адже це всього лише мої здогадки, котрі, як не крути, але все таки ґрунтуються на деяких джерелах. Тобто географія застосування танкових підрозділів ЗС РФ така: Вуглегірськ, Логвинове, Комісарівка, 8 Березня, Чорнухине, ВОП "Сергій".

Туман війни. Російські танки під Дебальцевим 21

Туман війни. Російські танки під Дебальцевим 22

Можливо, танки "Вагнера" в кінці січня- лютому в районі Чорнухиного

Туман війни. Російські танки під Дебальцевим 23

Російські танки на плацдармі

Безумовно, дослідити всю інформацію, щонайменше найближчими роками, мені не вдасться. Але маю надію, що моє дослідження дасть до цього поштовх, і майбутнім дослідникам буде вже на що опиратися.

Що ж стосується вогневої потужності, то зі сторони ЗС РФ і ПВК "Вагнер" було задіяно від 50 до 60 танків, що є повноцінними двома танковими батальйонами. Це лише те, про кого точно відомо. Цілком можливо, що були ще якісь мотострілецькі чи танкові бригади, котрі грали роль пожежної команди або стояли там на випадок прориву з боку ЗСУ. Але поки що маємо те, що маємо.

Ширше ознайомитися з темою танків ЗС РФ на Донбасі можна за цими посиланнями:

Стаття Inform Napalm про 6 ОТБр
Стаття Inform Napalm про 5 ОТБр
 Стаття Аская про 5 ОТБр та 37 ОМСБр
 Інтерв’ю російського танкіста, котрий зазнав поранення під Дебальцевим

 Дмитро Путята, для "Цензор.НЕТ"

Дивитися коментарі → ← Назад до рубрики