Цензор.НЕТ

04.06.19 08:43

Конфлікт навколо Інститутської та Меморіалу Небесної Сотні: де закінчуються тверезі зауваження і починаються маніпуляції

Автор: Ольга Скороход

І Музей Майдану, і управління спецрозслідувань ГПУ в унісон заявляють: однаковою мірою важливо як розслідувати розстріли на Майдані, так і увічнити пам’ять героїв, а жодного конфлікту між ними немає. У такому разі, чому в публічному просторі знову озвучено дилему: або меморіал Небесній Сотні, або розслідування розстрілів на Інститутській?

Позаминулого тижня відбулася зустріч усіх сторін конфлікту (чи непорозуміння) довкола спорудження меморіалу на честь Небесної сотні. Її ініціаторами виступили народні депутати Ігор Луценко та Наталя Новак, члени міжфракційного об’єднання "За Київ". Присутні почули, що і начальник управління спеціальних розслідувань ГПУ Сергій Горбатюк, і представники Музею Майдану заявляють: однаковою мірою важливо як розслідувати розстріли на Майдані, так і увічнити пам’ять героїв, а жодного конфлікту між ними немає. Якщо так, то чому ось вже півроку суспільство спостерігає дві протилежні позиції? Перша – що Музей та Інститут нацпам’яті заважають слідству, починаючи будівництво меморіалу на Інститутській. Друга – що управління спецрозслідувань ГПУ завалило слідство, а нині чинить перешкоди для побудови меморіалу.

Для початку варто підкреслити: нинішній конфлікт стосується тієї частини Інститутської (а нині Алеї Героїв Небесної Сотні), на якій має постати меморіал на честь героїв. Він не поширюється на споруду музею, яку мають збудувати на ділянці, де не проводяться слідчі дії. На практиці у дискусіях плутають, часто говорячи, що каменем спотикання є будівництво саме музею.

Конфлікт навколо Інститутської та Меморіалу Небесної Сотні: де закінчуються тверезі зауваження і починаються маніпуляції 01

Нагадаємо, 13 травня стартували підготовчі роботи зі спорудження меморіалу Небесній сотні. Він має постати на місці кривавих подій лютого 2014 року на вулиці Інститутській. Санкції на проведення робіт музею дала заступник генпрокурора Анжела Стрижевська. Того ж дня виявилося, що слідчі дії ще не завершені, активісти змусили припинити підготовчі роботи, а слідчий департамент ГПУ видав припис про те, що на ділянці ще лишилося провести кілька експериментів. Музей погодився відкласти роботи. За кілька днів активісти зруйнували будівельний паркан, який був у січні встановлений Музеєм.

ПРАВОВА КОЛІЗІЯ ЧЕРЕЗ НЕДОСВІДЧЕНІСТЬ?

Історія проблеми сягає лютого і червня минулого року. Тоді стали відомі результати відкритого міжнародного конкурсу на проекти меморіалу та музею. Через кілька днів після завершення конкурсу, 4 липня, тимчасово, прокурор видав заборону на зміну ландшафту вулиці до завершення слідчих експериментів.Тоді він передбачав закінчення слідчих дій на алеї до вересня-жовтня.

Тим часом Музей Майдану, який є замовником будівництва, провів тендер і обрав генпідрядника спорудження меморіалу. Держава виділила 150 мільйонів на його спорудження. Восени музей був готовий до робіт, однак від ГПУ знову прийшло прохання про відстрочку. І так кілька разів. Зрештою термін спливав у грудні.

Музей стверджує, що від грудня генпідрядник був готовий будувати, однак ГПУ не давала чіткого розуміння за строками. Відтоді Управління Горбатюка регулярно писало про додаткові тижні або дні, потрібні для слідчих експериментів.

Натомість сам Горбатюк заперечує, що давав музею певні строки щодо можливості початку будівництва: "Перш за все, я завжди додавав щодо строків, що якщо не буде потреби у проведенні додаткових слідчих експериментів. Така потреба виникала, у тому числі, за зверненням представників потерпілих".

Своєю чергою Музей на знак доказу надає листи прокуратури, з яких випливає, що прокуратура самостійно не інформувала музей про перенесення строків. Музей сам звертався до Горбатюка, а відповідь отримував зі значним запізненням.

До прикладу, на звернення Музею від 13 жовтня ГПУ відповіла усередині грудня. У відповіді сказано, що проведення слідчих експериментів завершене.

Водночас листи свідчать про те, що Музей та ГПУ намагалися знайти спільну мову щодо проведення ексериментів та початку підготовчих робіт. Закликаючи прибрати паркан, у слідчому управлінні писали, що прагнутимуть орієнтовно до 20 березня завершити екпсерименти у нижній частині Алеї, де мають початися роботи. Лист від 4 лютого.

Не отримавши чергової відповіді, у січні 2019-го Музей встановив паркан. Горбатюк заявляє про його незаконність, оскільки встановлення не було погоджене з ГПУ. Музей же зазначає, що його встановлення передбачене законодавством перед початком будівельних робіт, до яких музей приступив, оскільки від ГПУ не було прохання про нове перенесення строків.

Ділянка двічі перебувала під арештом за позовом ГПУ, що робило неможливим будівництво. Потім арешт було знято, причому Горбатюк заявляє, що не без тиску на суд з боку прихильників будівництва: "Двічі відбувалися нехороші історії з боку суддів, які прокурорів не запрошували або повідомляли про те, що засідання не буде, тоді як воно проводилося. Не хочу нікого підозрювати, але не повинно такого бути". Нині слідчі оскаржують зняття арешту в апеляції.

Конфлікт навколо Інститутської та Меморіалу Небесної Сотні: де закінчуються тверезі зауваження і починаються маніпуляції 02

Після зняття арешту у березні Музей стверджував, що не мав юридичних підстав не будувати. Як переконують там, вони свідомо зволікали з початком через громадянську позицію, щоб переконатися, що всі експерименти завершені. У травні отримали припис за підписом замгенпрокурора Анжели Стрижевської про те, що ділянка відкрита для будівництва.

ІНСТИТУТСЬКУ НЕ МІНЯТИМУТЬ ДО ПЕРШОГО СУДОВОГО ВИРОКУ?

Отже, щодо однієї і тієї самої території є суперечності. ГПУ пропонує заборонити проводити там будь-які дії, які можуть змінити ділянку. Причому, говорячи про мораторій на будівництво і зміну ділянки, мають на увазі довгий строк, наводячи приклад Литви, де тільки нещодавно відбувся остаточний вирок над радянським керівництвом щодо штурму телецентру у Вільнюсі 13 січня 1991 року. Місце подій за 28 років не міняли.

Прокуратура не зацікавлена у тому, щоб ділянка змінювалася хоча б до одного вироку суду, яким був би встановлений юридичний факт, що слідчі експерименти, зафіксована протоколами обстановка використані як докази під час ухвалення судового рішення. Адже при доведенні адекватності доказів важливий кожен нюанс, зокрема кожен сантиметр висоти сходинки чи бруківки.

1 лютого генпрокурор Юрій Луценко відзвітував про завершення досудового слідства. Чому тоді маємо таку колізію і чому його заступник дала припис на можливість робіт? Нині проводяться експерименти додаткові, і скільки їх ще буде – невідомо. Окрім того, є епізоди, які перебувають на стадії досудового розслідування. Також у майбутньому можливе проведення експериментів за клопотанням сторони захисту. Щоб вирок був цілком обґрунтований і надалі не виникало жодних нарікань:

"Лише за подіями 20 лютого розслідуються факти 48 загиблих і 80 вогнепальних поранень. Практично за кожним цим випадком було проведено слідчий експеримент до направлення обвинувального акту до суду. Те, що відбувається зараз, - це переважно додаткові слідчі експерименти. Вони проводяться, тому що отримані додаткові відеозаписи, фото, свідчення".

Конфлікт навколо Інститутської та Меморіалу Небесної Сотні: де закінчуються тверезі зауваження і починаються маніпуляції 03

Адвокати родичів Ганна Закревська та Марина Лілюченко (представниця сестри Героя Небесної Сотні Олександра Плеханова, місце загибелі якого було втрачене після початку робіт).

"Слідство має тривати, має значення кожен епізод і кожен доказ, який ми знаходимо навіть через 25 років. Якщо ми говоримо про правильність отримання доказів і про повноту доказування в суді, то маємо говорити про те, що ці докази не мають бути знищені… Якщо знімається бруківка, то це заважає чистоті експерименту. Це має значення для висоти польоту кулі, траєкторії кулі… ".

ЗАРУЧНИКИ КОЛІЗІЇ ТА ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ

Однак у такому разі необхідно вирішити, як бути з тим, що музей вже заплатив генпідряднику аванс, а той своєю чергою вже провів певні роботи, у тому числі, допомагаючи слідчим проводити експерименти шляхом будівництва макетів (як нарікають адвокати, ГПУ практично не фінансувала проведення експериментів).

Ініціатор проведення обговорень нардеп Ігор Луценко вбачає проблему у тому, що музей прагне освоїти виділені 150 мільйонів, незважаючи на те, що слідству для завершення роботи потрібна незмінена ділянка. Окрім того, він звернув увагу на те, що тендер виграла сумнозвісна "Укрреставрація" так званого "завгоспа" Януковича Андрія Кравця.

"Тендери відбувалися через "Прозорро". При чому, тендер відбувся лише з другого разу. Тому якщо є претензії – це до процедури тендеру", - зазначив директор Музею Майдану Ігор Пошивайло.

Своєю чергою ті, кому здається, що Музей хочуть зробити цапом-відбувайлом, ставлять питання, чому слідчий департамент ГПУ не заявив про заборону будувати на Інститутській ще на етапі проведення конкурсів чи бодай перед тим, коли обирали підрядника. Власне, сам Горбатюк назвав такі дії ГПУ помилкою:

"Ми на початковому етапі не висловлювали категорично свою позицію. Це, напевне, також є наша вина. Ні в кого не виникає сумнівів, що пам’ять загиблих має бути увічнена".

"Якби у липні 2018, коли відбувся брифінг за участі керівника Управління спеціальних розслідувань ГПУ, ним було озвучено нинішню позицію про недоцільність спорудження меморіалу на Алеї через відсутність чіткого розуміння кінцевих термінів закінчення слідчих дій, а натомість обіцялося провести слідчі експерименти найближчим часом, то музей не проводив би торги на вибір генерального підрядника. А відповідно і не виконувалась би закупівля всіх зазначених матеріалів", - додав Пошивайло, закликаючи не робити винним у нинішній ситуації Музей.

Необґрунтованою атакою на Музей нинішню ситуацію називають і в Інституті національної пам’яті. Перша заступниця директора Аліна Шпак нагадує, що саме зусиллями співробітників музею Інститутську було врятовано від забудови у 2014 році. Тоді, одразу після революції, почали зникати нерухомі об'єкти, які могли б стати доказами, зокрема дерева та стовпи. Частково їх демонтували комунальники, частково - розібрали невідомі. Нині ж, на її думку, є загроза того, що меморіал Небесній сотні не з’явиться.

"Ми вже мали багато історичних подій в Україні, які свого часу не були пошановані і пам’ять про які зникла. Дуже не хотілося б, щоб ми дали можливість зникнути пам’яті про Майдан як такий, у тому числі, не даючи музею здійснювати свою роботу", - говорить Шпак.

Конфлікт навколо Інститутської та Меморіалу Небесної Сотні: де закінчуються тверезі зауваження і починаються маніпуляції 04

Нині за умови консенсусу, що ділянка на Інститутській потрібна слідству недоторканою, необхідно вирішити питання, як музей може компенсувати генпідряднику вже витрачені кошти та вирішити решту фінансових питань.

"Попередньо обрахунків наша служба замовлення ще не робила. Але відповідно до звітності генерального підрядника вже закуплені всі основні найвитратніші матеріали, які мають довготривалі строки поставки в тому числі проплачені дерева, які зараз знаходяться в розпліднику в Нідерландах. За домовленістю там за липами мають доглядати не пізніше ніж до листопада, після чого генпідрядник зобов’язаний їх забрати та висадити на алеї", - пояснив ситуацію директор музею.

Голова парламентського комітету з питань культури і духовності Микола Княжицький зізнався, що відбувається театр абсурду, адже сторони, які мали б спільно виступити за фаховість розслідування та вшанування пам’яті героїв, у реальності ворогують.

"Є дуже багато політичних сил, країн і людей, які хочуть, щоб і пам’яті про Майдан не було, і слідство не було завершене. І в мене таке враження, що ми зараз спільно допомагаємо цим людям. Тому що очевидно, що якби Генеральна прокуратура сказала б чітко, що не можна в цьому місці будувати меморіал, то не починали б його там будувати. Якщо це не можна зробити зараз, бо важливо довести слідство, то треба шукати спосіб скасування тендерів, відшкодування від імені держави коштів, які були витрачені, і можливо надання якогось іншого місця для будівництва, якщо держава вважає це потрібним. Бо може за кимось хтось стоїть, хто хоче, щоб взагалі меморіалізація не відбулася. А може за тим стоїть хтось, хто через місяць після припинення будівництва меморіалу захоче там збудувати ТРЦ, і йому ніхто не зможе чогось протиставити… А буде інша влада, яка можливо сприятиме, щоб той самий підрядник там будував вже торговий центр".

На основі сказаного депутати зафіксували позицію про винесення на розгляд Кабінету міністрів рішення щодо збереження ділянки до завершення слідства та винесення бодай першого судового вироку винним у загибелі людей 20 лютого, а також вирішення фінансових питань щодо спорудження меморіалу.

ПРОЕКТ МЕМОРІАЛУ ЗМІНЯТЬ?

Незважаючи на декларований консенсус між музеєм та слідством щодо відстрочення будівництва, конфлікт глибший – у частині проекту самого меморіалу. Ряд активістів та 30 сімей Героїв Небесної Сотні заявляють про намір знищити місце кривавих подій, а з ним і пам’ять про Героїв. Зокрема обраним на конкурсі проектом передбачається, що частково буде зрізано схил Інститутської, будуть змінені лінії вулиці задля прокладення кривої алеї з лип, яка символізує тернистий шлях до свободи українців, а бруківку буде перекладено вище. Противники такого меморіалу стверджують, що цього категорично не можна робити. Окрім того, як аргумент використовують негативний висновок Музейної ради при Мінкультури щодо проекту меморіалу.

Є зауваження і з боку ДСНС – вони просять передбачити доступ рятувальної техніки до тих будівель, які вже існують на Алеї Героїв Небесної Сотні.

Своєю чергою у Музеї нагадують, що ідею спорудження меморіалу обговорювали ще у 2014 році. У 2017-му оголосили міжнародний конкурс, усі проекти-фіналісти були виставлені на обговорення, а у лютому 2018 року обрано проект-переможець. Після цього ряд архітекторів, активістів та сімей Героїв висловили зауваження до проекту. Музей заявляє, що їх максимально врахували.

Пошивайло говорить, що нині в нього викликає здивування висловлення зауважень. Адже після маси обговорень було обрано найоптимальніший варіант: "Півроку публічних обговорень. Десяток презентацій мали позитивний висновок щодо проекту меморіалу. В тому числі його підтримали родичі Героїв Небесної Сотні. Як і на інших обговореннях, на Музейній раді було багато пропозицій, зокрема взаємосуперечливих: щодо товщини і висоти гранітних стел, щодо конфесійної приналежності каплиці, пропозиція заміни каплички (бо не становить архітектурної та естетичної цінності), оголосити ще один конкурс – на капличку, взагалі демонтувати каплицю і хрест. Меморіалізувати майдан Незалежності замість алеї, розширити меморіальну частину до будівлі КМДА, не вказувати прізвищ взагалі на меморіалі, вказувати прізвище не на гранітних стелах, а на маркуваннях місць загибелі, висадити інші сорти дерев, пропозиція щодо проведення нового конкурсу і пошукати кращого проекту, пропозиція не робити нічого на алеї.

Врешті, рішення – не підтримати цей проект в тому вигляді, у якому він є, а врахувати зауваги, висловлені на Музейній раді. Тобто, якщо коротко: ми не отримали позитивного висновку, на який сподівались, але й негативного теж не було. Ключове: слід врахувати зауваження, що прозвучали, без конкретизації і підсумку всіх зауважень. Та і рішення Музейної ради мають дорадчу силу для Міністерства культури, яке створює цю раду і вочевидь як організатор конкурсу мало б ухвалити рішення щодо її рекомендацій".

Член Музейної ради при Мінкульті Євген Дмитрук, повноваження якого завершилися у квітні, тому він висловлює власну позицію, наполягає на різниці між музефікацією і меморіалізацією: "Суспільству чітко не було пояснено, що таке меморіалізація і що цей меморіал знищить історичну ппам’ятку… Це те саме, що знищити колізей, а потім написати: "Тут був колізей". Історичні пам’ятки – це "Аушвіц". Меморіал – це ЯдВашем. І якби ЯдВашем збудували на місці Аушвіцу, то це означало б знищення пам’ятки".

Конфлікт навколо Інститутської та Меморіалу Небесної Сотні: де закінчуються тверезі зауваження і починаються маніпуляції 05

У 2015 році місцю кривавого протистояння на Інститутській надано статус пам’ятки історії місцевого значення - "Місце бойових дій та масової загибелі громадян у районі вулиці Інститутської в місті Києві під час акцій протесту в лютому 2014 року".Складовими пам’ятки визначені місця загибелі, а не місце битви. У державному реєстрі пам’ятка. Це і становить наріжний камінь непорозуміння, вважає Георгій Духовничий, віце-президент київської організації Національної спілки архітекторів.

"Корінь проблеми у документі, якого поки ніхто не бачив. Це первинний документ, який отримала німецька фірма як завдання на проведення конкурсу. Там не було прописано жодних обмежень, які говорили б про те, що вулиця Інститутська є місцем злочину, де скоєно навмисне масове вбивство.

Є дуже ретельно і правильно зроблена облікова документація. Там позначене кожне місце, яке запропоноване як предмет охорони пам’ятки, що за законом про охорону культурної спадщини не підлягає будь-яким змінам і перенесенням. Але експертизу не пройшла головна частина проекту – розрізи та проект вертикального планування, що повністю змінює вулицю".

Він висловив прохання від імені Спілки архітекторів до уряду зупинити зміну Інститутської. А також вимагає провести новий конкурс.

Тамара Швець, дружина загиблого Героя Віктора Швеця, висловлює думку, що знищення є запланованим:"Я вже говорила панові Горбатюкові про те, що мали бути визначені прокуратурою (місця загибелі), музей мав би ними опікуватися і мали би бути (встановлені) таблички, що все це є речовими доказами. Але цього немає. Я двічі ставила Горбатюку запитання: наскільки є фаховими слідчі та прокурори? Що ви мені відповіли? "Ми вчимося на справах Майдану".

Наталя Новак вважає, що після подій Майдану вулиця Інститутська стала ще ціннішою в історичному плані. "Уявіть собі, що ми зідрали бруківку, зробили там сквер, декорації. А що ми будемо показувати нашим нащадкам? Ми всі бачили кадри, коли наші хлопці йшли в атаку і замертво падали на цій вулиці. Так ми будемо показувати їм кіно чи вулицю, якою вона була під час подій?.."

У Музеї заявляють, що згідно з проектом автентичну бруківку та інші об’єкти буде збережено, але перекладено. Тему бруківки там називають спекуляцією. Оскільки її все одно будуть змушені знімати комунальники для зміни чи ремонту комунікацій та облаштування вулиці для людей на візках (такий запит вже є). А поширену інформацію про те, що бруківка, буцімто, списана, називають фейком.

"Проектом передбачається демонтаж існуючого покриття бруківки зі зміною профіля вулиці в один рівень. Алея буде пішохідною, існуюча бруківка буде викладена в один рівень (не буде тротуару, буде пішохідна зона з бруківки в один рівень). Так як процес передачі майна з комунальної власності до державної є складним і довготривалим, Департамент комунальної власності прийняв рішення виконати списання бруківки, яку після її демонтажу та повторного монтажу згідно проектних рішень, музей має взяти собі на баланс", - пояснив Пошивайло.

Конфлікт навколо Інститутської та Меморіалу Небесної Сотні: де закінчуються тверезі зауваження і починаються маніпуляції 06

Новак не сприймає ідею лишити нижню частину Інститутської пішохідною та фактично звинувачує владу у використанні теми Майдану задля власної безпеки.

"Крім того, я розумію, чому вулицю треба було закрити. Бо нею можна легко проїхати до Адміністрації президента. І боялися, чи не з’явиться інший бронєвічок під АП. Цю вулицю треба зберегти як нагадування того, що не дай Бог хтось буде посягати на права людей".

Це може бути поясненням того, чому лише зараз, через рік після відкритого конкурсу, усі етапи якого висвітлювали ЗМІ, суперечливе питання набуло суспільного розголосу. Адже вже у лютому 2018 року з виставлених на огляд макетів було зрозуміло, що зміни стосуватимуться щонайменше змін ліній та покриття вулиці.

Конфлікт навколо Інститутської та Меморіалу Небесної Сотні: де закінчуються тверезі зауваження і починаються маніпуляції 07

Макет запланованого меморіалу.

Дмитрук на запитання, чому він виносить питання у широку публічну площину лише зараз, хоча про деякі зміни вулиці було відомо ще рік тому, відповів: "Я говорив про це давно. Я не музейник і єдиний у Музейній раді не бюджетник. Вперше почув на засіданні ради 30 березня 2018. Тоді Музейна рада прийняв рішення не підтримувати цей проект. Пізніше музей проводив інші наради, але за їх результатами немає жодного протоколу. Тобто рішення Музейної ради – єдине з протоколом".

Пані Новак заявила, що проект необхідно міняти, зокрема тому що "змінилася ситуація в державі".

Отже, сьогодні довкола проекту меморіалу лунають дві основні пропозиції. Перша - вивчити умови конкурсу, обставини проведення тендеру та проаналізувати меморіал на можливість внесення змін. Друга – збудувати меморіал в іншому місці. Щодо конкретних альтернатив пропозицій не лунало.

МУЗЕЙ СЛІДСТВУ НЕ ЗАВАЖАЄ. АЛЕ ЗАВАЖАЄ ІНШИМ ЧИ ЗНОВУ НЕПОРОЗУМІННЯ?

Нижческазане, здавалося б, не має стосуватися будівлі музею Героїв Небесної Сотні, який заплановано збудувати за Жовтневим палацом. Ця ділянка не є в полі уваги слідства, отже дорога до втілення цього проекту відкрита. Те, яким має бути Музей Майдану, також визначали на міжнародному конкурсі. У червні 2018-го стало відомо, що переміг проект "Штурм пагорба" архітектурного бюро з Берліна.

Конфлікт навколо Інститутської та Меморіалу Небесної Сотні: де закінчуються тверезі зауваження і починаються маніпуляції 08

Проект будівлі музею.

На запитання, чи можна перейти до етапу спорудження будівлі музею, Пошивайло зазначив:

"Теоретично - можливо, адже це два паралельні процеси. Проектування і спорудження меморіалу є відносно простішим порівняно із музеєм. У першому випадку – це реконструкція алеї із облаштуванням пішохідної зони, благоустроєм та озелененням, які планувалося здійснити за 9 місяців. У другому – будівництво на 3-5 років, яке має вирішити ще й дорожню проблему під’їздів до Міжнародного центру культури і мистецтв та самого музею. Минулого року держава виділила кошти лише на проектування і спорудження меморіалу. Цьогоріч – на проектування музею".

Натомість на вже згаданій зустрічі у групі "За Київ" пролунала пропозиція відмовитися і від проекту музею. Пан Духовичний висловив претензію, що конкурс провели у міжнародному форматі. З українських архітекторів були допущені лише ті, які мають професійний сертифікат, що визнається в ЄС, або групи архітекторів, в яких бодай один має такий сертифікат. Думка "не потрібні нам німці, ми самі визначимо, яким буде музей" - пролунала під оплески неодноразово.

Наталя Новак своєю чергою внесла пропозицію, від якої схопилися за голови ті діячі історичних установ, які прийшли підтримати музей. Нині у штаті Музею Революції Гідності працює 43 особи. На думку пані Новак, це забагато:

"Ви не берете участь у будівництві. Можливо, ви збираєте факти разом з прокуратурою. Ми музей створили не заради працевлаштування працівників музею. І нам не треба поспішати. Ми хочемо, щоб музей виник тоді, коли будуть знайдені всі факти. Сьогодні нам треба призупинити якусь діяльність, можливо, скоротити чисельність працівників. Чи, можливо, ви працюйте, але в певному напрямку. Але ми повинні зберегти вулицю Інститутську".

Ця пропозиція супроводжувала питтання до музею, чому він не орендує приміщення для експозицій, натомість вимагає побудови нового приміщення. З іншого боку, - лунають припущення, що великий комплекс, який пропонують збудувати, музею не потрібен, адже це буде непосильне навантаження на бюджет. За проектом будівля музею передбачатиме як чатсину для виставки і зберігання фондів, так і освітній громадський простір, а також ресторан.

Нині музей має тимчасове адміністративне приміщення. Його фонди, які почали поповнювати ще в часи Майдану, розпорошені по кількох інших музеях. У листопаді 2018 року у будівлі Федерації профспілок відкрили Інформаційно-виставковий центр Музею Майдану, де не лише проводять міні-експозицію, але й освітні програми.

Коментуючи слова Новак, Пошивайло їй заперечив, оскільки 43 особи -  це включно з технічними працівниками та службою замовника (відділ будівництва), яка безпосередньо займається питаннями проектування і будівництва:

"У червні 2018 року наш заклад визначено замовником проектування та будівництва меморіального комплексу, відтак Кабінет міністрів дозволив збільшити штат, аби вкомплектувати команду фахівцями відповідних профілів і створити службу замовника. Тепер у нас такі "музейні" працівники як інженери, будівельники, кошторисники й ін. Ще рік тому команда музею, включаючи, як ви кажете, технічних працівників, становила менше 30 осіб".

За заявою скорочення штату з одного боку, а з іншого – закидами, що музей працює не на повну, вочевидь стоїть традиційна репресивна практика влади, вважає Пошивайло.

"Проект створення Музею Майдану три роки існував без зарплат і штату, навіть у перший рік його офіційного заснування. Коли ж постав суспільний запит на якісно нову інституцію, визначилися задачі і обрії перед нею, то і розпочалося фінансування на створення з нуля матеріально-технічної бази закладу, на проектування і будівництво.

А можливо, за цією ініціативою стоїть бажання деяких поодиноких крикунів і авантюристів, які вбачають у музеї конкурента, які закидають нам, що музей існує "на папері", мовляв не спромігся навіть приміщення взяти в оренду. Насправді, після того, як не вдалися спроби у 2014-2016 роках передати під музей приміщення Жовтневого палацу (був такий проект у ВРУ, підтриманий усіма фракціями), ані Українського дому (після багатьох спроб і протистоянь), ані жодного іншого приміщення, ми набули в оренду три приміщення – у Жовтневому, на Липській і на Хрещатику. Подібні ініціативи, яким муляє ідея постання в центрі Києва не бізнес-центру, готелю чи шопінг-молу, а сучасного культурно-освітнього і громадського простору, і дивне нерозуміння його ролі в утвердженні української ідентичності, зміні країни та її громадян, притаманні, на жаль, багатьом можновладцям усіх гілок влади".

ЗАУВАГИ ДЛЯ СУСПІЛЬСТВА

Вочевидь на нас чекають нові обговорення і можливі зміни проекту меморіалу. Водночас надто емоційний тон дискусій має спонукати суспільство пильніше стежити за ситуацією:

- Якщо буде вирішене питання повернення Музеєм Майдану коштів генпідряднику, яка доля чекатиме на меморіал? Чи буде він збудований і де?

- Чи буде відповідним чином оформлено частину Інститутської, на якій тривають слідчі дії, щоб не допустити її знищення у майбутньому? Наразі там встановлені тоненькі аматорські таблички з написом "Місце злочину".

- Що означає пропозиція частково відкриття Алеї Героїв Небесної Сотні для автомобільного руху? Чи не призведе це до того, що алею знову відкриють для повноцінного руху транспорту?

- Наскільки резонна пропозиція будувати меморіал і музей в іншому місці – далеко від основних подій? Чи погоджуються українці не будувати нове приміщення музею взагалі, а зробити музей у якомусь з наявних приміщень? При цьому буде втрачено можливість концептуально використати простір музею для побудови експозиції. Зокрема постає питання - як експонуватимуть злощасну йолку Януковича, висоту якої бере до уваги обраний на конкурсі проект;

- Суспільству й інтелектуалам необхідно визначитися щодо пропозиції не допускати іноземних архітекторів до конкурсів в Україні. Чи є така позиція прийнятною для України у 21 столітті? І чи не означатиме це страх конкуренції та ізоляцію від світових провідних тенденцій в архітектурі?

- Що стоїть за пропозицією зменшити штат Музею Майдану, який у 2015 році фактично створили з нуля, та зменшити їм зарплатню? При цьому лунають претензії, чому музей (за відсутності виставкового приміщення), проводить мало експозицій.

Ольга Скороход, "Цензор. НЕТ"

Дивитися коментарі → ← Назад до рубрики