Цензор.НЕТ

18.07.19 17:01

Коли я побачила, що реформи завалюються, то запитала: де цей мільйон людей, який виходив на Майдан і хотів змінювати країну? - Олена Стефурак

Автор: Ольга Скороход

Вулиці київської Троєщини кілька тижнів вітають гостя – рожевого однорога, який агітує за кандидатку в нардепи Олену Стефурак. Таку емблему вона обрала, щоб сказати: можна не вірити в існування міфічних істот, але чесні політики існують. Такою називає і себе.

Учасниця Майдану, волонтер, ексспівробітниця МінТОТ та Апарату Верховної Ради. Щодня Олена зі своєю групою підтримки проходить кілометри по 213-му округу. Як боролися за відкриті списки, як з обмеженим ресурсом кинутись у політику, як вигадати однорога та який вибір буде у виборців на цих парламентських перегонах - вона розповіла Цензор.НЕТ . Поговорили і про упередження щодо Троєщини, на яких больових точках масиву спекулюють інші кандидати і яким бачить рідний район вона. А також про нечесну конкуренцію, зневіру людей, політику щодо окупованих територій.

Коли я побачила, що реформи завалюються, то запитала: де цей мільйон людей, який виходив на Майдан і хотів змінювати країну? - Олена Стефурак 01

МИ НЕ ДЛЯ ТОГО КІЛЬКА РОКІВ БУДУВАЛИ ПАРТІЮ НОВОГО ЗРАЗКА, ЩОБ ЗАРАЗ ЇЇ ЛІКВІДУВАТИ, ПРИЄДНАВШИСЬ ДО КОГОСЬ

- Ви обрали шлях агітації - просто йдете пішки і спілкуєтеся з людьми. Як реакція?

- Якби було більше часу, то ходили б поквартирно. Мій друг, представник ліберальної партії Ірландії, під час балотування обійшов 15 000 дверей та списав 5 блокнотів проблемами людей. На таку роботу потрібно пів року часу.

Ми агітуємо людей приєднуватися до спротиву системі. Я пояснюю, що як кандидат матиму змогу працювати з 30 помічниками - кожен з цих людей може представляти окрему частину Троєщини та працювати спільно з громадянами. Мені дуже потрібні активні люди, які готові працювати разом і після виборів.

На нас реагують дуже прикольно. Усі питають: "Кандидат сам агітує за себе? Ви справді кандидат?" Є свій шарм. Говорять: "Так вы наша! Без этого пафоса и противных морд".

Коли я побачила, що реформи завалюються, то запитала: де цей мільйон людей, який виходив на Майдан і хотів змінювати країну? - Олена Стефурак 02

- Як так вийшло, що на одному з мітингів вас підтримав Міхеїл Саакашвілі?

- Ми з їхніми активістами перетинаємося у боротьбі з незаконними забудовами. На цих виборах у РНС немає свого кандидата по округу, тому вони підтримали мене.

- Чому не відбулося об'єднання нових партій задля гарантії проходження у парламент?

- Ми підписали так званий акт про ненапад з "Демократичною сокирою" і Українською галицькою партією. Загалом демократичним силам досить важко об'єднатися. Кажуть, що політика – це мистецтво компромісів, але активісти, які прийшли в політику, не можуть дійти компромісу.

Один представник поганих хлопців казав мені: "Поки ви один в одного вимагаєте аналізи крові та калу, щоб довіритися, нам легко працювати - ми просто вираховуємо все грошима".

Те, що прийнятне для одних, не прийнятне для інших. Я, наприклад, вимагала, щоб "Сила Людей" не підтримувала жодного кандидата у другому турі президентських виборів. Для мене це було принциповим питанням, щоб ми не були олігархічним проектом.

- Вакарчук був готовий відкрити двері для тих, хто не був депутатом, а частині депутатів – дати можливість іти за мажоритаркою?

- "Голос" просив лідера політради Олександра Солонтая піти з ними в прохідну частину списку та взяти пару наших членів партії, але поставив умову, щоб "Сила Людей" самоліквідувалася. Це нас не влаштовує.

Ми кілька років планомірно розбудовуємо партію нового зразка. Ми пропонували себе як платформу для об'єднання всіх молодих політиків – і "Демсокирі", і "Голосу", і Найєму, Заліщук, Гопко. "Сила Людей" має в Раді двох народних депутатів – Остапа Єднака та Наталю Веселову, вони увійшли до списку 25 найдоброчесніших нардепів. І коли "Голос" виставляє вимогу, що жоден з них не буде присутнім у списку, бо "усі старі політики заплямували себе"…

- Не розглядали варіант чинним депутатам іти від "Голосу" по мажоритарці?

- Ми б напевно вважали б їх зрадниками. Є три тисячі людей, які працюють над розбудовою "Сили Людей", щомісяця платять внески. "Сила Людей" – це довготривалий проект. І ми знову підемо на вибори за 5 років. Основна ідея, що наша партія будує свою репутацію на десятки років.

- Яка ідеологія партії?

- Ми увійшли в Альянс лібералів та демократів Європи. Вони брали участь у виборах до Європарламенту і, об'єднавшись з Макроном, взяли понад сто місць в Європарламенті.

- Тобто правоцентризм, говорячи в загальних рисах?

- Ліберальні цінності: зменшення ролі держави, зменшення тиску на малий та середній бізнес. Наша мрія – це Україна як держава власників. У кожного з 40 мільйонів людей має бути своя маленька справа. Відповідно, коли ти несеш відповідальність за своє підприємство, ти розумієш як важливо, щоб депутати представляли інтереси бізнесу, а не олігархату. "Сила Людей" відстоює позицію - якщо депутат відкриває парк, то там має бути напис "Парк відкрито за кошти платників податків". Інше питання, чим депутат може допомогти бізнесу.

Мене наприклад підтримують два моїх друга-підприємці. Це Денис Кепітуров, він займається зовнішньою рекламою в Дніпрі, та Євген Лебедєв, що виробляє каву. Євген давно мріє зробити своє підприємство відкритим та водити туди екскурсії дітей, але боїться, що чим більше буде розголосу про його фірму, тим більше всілякі служби проситимуть хабарі. Інший підприємець, айтішник, давно слідкує за моєю діяльністю, він вже знає про "Силу Людей" і признався, що вже давно шукає альтернативу олігархічним партіям.

Зараз маємо випадок на Троєщині. Один підприємець три роки тому взяв в оренду приміщення, вклав гроші – зробив ремонт та обладнав популярну танцювальну студію. Сьогодні йому відмовляють у продовженні оренди. Кажуть брати інше приміщення, де знову треба зробити ремонт. А обладнане ним приміщення можна дати комусь зі "своїх". І це законно, але так не має бути. І підприємці в першу чергу відчувають, як політика впливає на їхнє життя. Суспільство має бути дружнім.

Коли я побачила, що реформи завалюються, то запитала: де цей мільйон людей, який виходив на Майдан і хотів змінювати країну? - Олена Стефурак 03

ЛЮДИ З НАДІЄЮ ПИТАЮТЬ, ЧИ НЕ СТОЇТЬ ЗА МНОЮ ЯКИЙСЬ ОЛІГАРХ. ДОСІ ПЕРЕКОНАНІ, ЩО БЕЗ ОЛІГАРХІВ НІКУДИ НЕ ПОТРАПИШ

- Ваша сім'я зіткнулася з війною безпосередньо – ви втратили родичів. Також ви волонтерили, були помічницею народного депутата і всі ці роки контактували з людьми в сірій зоні. Що стало поштовхом іти самій у політику? Адже висловлені політичні ідеї – це зрозуміло. Але далеко не всі волонтери чи журналісти показали себе в парламенті ефективними. І звідки впевненість, що в ролі депутата ви будете ефективнішою, ніж у ролі громадського діяча?

- Коли я повернулася вперше з АТО у Київ і побачила, що реформи завалюються, то запитала: де цей мільйон людей, який виходив на Майдан і хотів змінювати країну? Я це вже бачила, коли у 2004-му всі розійшлися, сказавши Ющенку: "А далі ти сам". Тоді щось змогли: з'явилися відкриті ЗМІ, ми стали більш проєвропейськими, з'явилося ЗНО та ряд інших здобутків. Але загалом держава не була реформована, тому виникло відчуття розчарування та приреченості. На цьому тлі до влади прийшов Янукович. Нині також є розчарування. Я вже писала раніше, що часом зустрічаю людей, з яких, здається, усю радість висмоктали дементори - як у "Гаррі Поттері" – настільки сильна зневіра.

У мене навпаки під час виборів знову виникає почуття єдності. Я боялася цієї кампанії, а зараз вже отримую задоволення саме через можливість єднатися з людьми.

Брата мого чоловіка Степана Стефурака вбили на фронті у день народження чоловіка, 22 вересня. Під час цієї кампанії підходять жінки. Кажуть, що читали про це і починають плакати. Пам'ятаю таке ж відчуття було під час Майдану, коли ми втримали Михайлівський Золотоверхий. Ми закликали зранку всіх прийти. Тоді підходили жінки та сходу починали плакати. Це був великий емоційний момент довіри і співпереживання. Так само відбувається і під час кампанії, якщо ведеш її особисто. Плакати чи сміятися разом з людьми – це дуже інтимно.

- Чому ви боялися йти на вибори? Тому що невідомість?

- Сама, без грошей, без підтримки. Є ситуації, коли люди мене прямо питають: "Скажіть, хто за вами стоїть?" Питають з надією, бо я їм подобаюсь. Вони хочуть упевнитися, що за мною стоїть хоч якийсь олігарх, який мені допоможе. Я показую людей, які біля мене: "За мною от Женя і Віка стоять. Ми це робимо самі". А люди все ще вірять, що без олігарха – нікуди. Ще мені казали: "Нема гіршого пана, як з Івана".

- Це із серії "він вже накрався і більше не крастиме"?

- Я намагаюся пояснити, що ми йдемо з іншою ідеологією. Нам треба зрозуміти, що поки люди не вкладають власні гроші і час у вуличні акції, поки самі не йдуть агітувати, то до влади приходитимуть ставленики олігархів. Поки не платять за контент у ЗМІ, то всі телеканали будуть олігархічними. Люди мають самі фінансувати політиків і ЗМІ.

Коли я побачила, що реформи завалюються, то запитала: де цей мільйон людей, який виходив на Майдан і хотів змінювати країну? - Олена Стефурак 04

- Чому все-таки обрали мажоритарку? "Сила людей" зняла життєствердну рекламу із закликом проголосувати за партію саме зараз, тому що якщо вона набере 2%, то отримає державне фінансування. Тобто складається враження, що ви як команда більше націлюєтеся на наступні вибори.

- Дійсно ніхто не був готовий до літньої кампанії, і я ставлю під сумнів, що влада взагалі чесно проводить ці дострокові вибори. Ми думали, як позиціонувати партію на виборах. "Сила Людей" іде під 5-тим номером. Наприклад, Остап Єднак йде за списком. Наталія Веселова балотується мажоритарником на сході – Майорськ і Зайцеве. Там багато проблем – коли надовго вимикають світло. Або коли взяли під контроль село Травневе, однак уряд забув його внести до списку підконтрольних населених пунктів. Відповідно, люди не можуть отримати пенсію.

У мене сформувалася команда, і я змогла піти за мажоритарним списком. Але це не принципове питання, бо "Сила Людей" виступає за скасування мажоритарки і за відкриті списки. Дуже прикро, що це відбудеться з 2023 року, а не зараз.

- Маю на увазі, що вам як мажоритарниці легше потрапити в парламент, ніж якби йшли за списком "Сили Людей".

- Ні, не легше. Складніше. Нас в бюлетені буде 30! У нас на окрузі є представники ще з 90-х, яких підозрюють у тому, що вони возили тітушок на Майдан. Я би сказала, там гасло "Повернемо країну в 90-ті". Є ті, хто розповідають, що 9 травня для них свято. Це робиться під сучасною обгорткою, ми їх трохи змусили класти квіти на Алею Героїв Небесної Сотні. Але перефарбуватися під вибори - не значить правда розділити наш біль.

Інші кандидати з шаленим ресурсом, якому протистояти важко. Те, що Зеленський виграв кампанію через фейсбук – це міф. Був центральний канал, який надавав йому шалену підтримку. І нині цей ресурс також працює. Інший кандидат найперше, що зробив - це завісив усю Троєщину своїми бордами. А в кандидата з Київради є адмінресурс.

- Наскільки кампанія по вашому 213-му округу є чесною і конкурентною?

- Я не думаю, що будуть грубі порушення. А те, що мені розповідали спостерігачі на минулих парламентських виборах у Донецькій області, то це суцільний жах. Відвернутися не можна було, бо тієї ж миті докладуть пачку у 800 нових бюлетенів. При цьому цілеспрямовано шукають людей, які точно не будуть голосувати, за них розписуються і докидують бюлетені.

У Києві я бачу неспівмірність ресурсів. За офіційними даними, партії вкидають по 100 мільйонів гривень. Я підозрюю, що суми значно більші. З того, що на Троєщину приїжджає "Ляпіс", роблю висновок, що суми більші. Тобто прямих порушень я не фіксую, але конкуренція несправедлива.

Законом кожному виділено 20 хвилин для виступу на Суспільному, але мажоритарників багато, тому нам скоротили час до 4 хвилин. І ці 4 хвилини ніде не анонсують. Та звісно я пішла і зробила максимальне, щоб донести до людей своє існування. Але я за заборону політичної реклами на телебаченні та бордах - це має бути чітко прописано в законі про вибори. Рівні умови для агітаційної діяльності - чітко визначити місце і формат розміщення.

Коли я побачила, що реформи завалюються, то запитала: де цей мільйон людей, який виходив на Майдан і хотів змінювати країну? - Олена Стефурак 05

СЬОГОДНІ ТРОЄЩИНА – ЦЕ РАЙОН ДЛЯ СІМЕЙ З ДІТЬМИ І СЮДИ ТРЕБА ЗАЛУЧАТИ ІНВЕСТИЦІЇ

- Якщо говорити про Троєщину. Усі кандидати мусолять однакові питання: нова лікарня (гроші на будівництво якої до слова вже й так закладені в бюджет), пологовий будинок і убезпечення від будівництва сміттєпереробного заводу. Яке ваше бачення?

- Основна проблема Троєщини – це погана іміджева картинка. При чому цей імідж підтримується навіть деякими кандидатами в депутати. Неприпустимо, коли кандидат говорить, що він балотується від Троєщини, бо є стоматологом, і мовляв його послуги тут знадобляться, бо тут постійно б'ються (кандидат від "Слуги народу" Артем Дубнов. – Ред).

Або кілька років тому один з міжнародних журналів назвав Троєщину одним з найнебезпечніших районів світу. Слухайте, це абсурдно! Троєщина сьогодні - це район для молодих сімей з дітьми, бо тут відносно доступне житло. Маємо провідні гімназії Києва, студентські гуртожитки, діють знакові підприємства. Мій друг з Троєщини брав золото на міжнародних олімпіадах з програмування, обходячи Китай та США.

- Я вас розумію, бо сама з Борщагівки, все життя чую, який це небезпечний район, а не бачу нічого подібного.

- Троєщина, Борщагівка, ДВРЗ, Виноградар… Ми несемо ці іміджеві втрати. Але 90-ті минули. І треба міняти переконання, що Троєщина є неблагонадійним районом. Навіть будівництво мостів, які ніяк не можуть звести, не вирішить проблем Троєщини. Мають бути точки тяжіння у самому районі, людям повинно бути цікаво залишатися тут. Для цього треба, щоб бізнес заходив на Троєщину і розвивався. А я бачу, що через тиск зараз закриваються креативні кафе та підприємства. Мусить бути підтримка бізнесу, рівні правила для всіх, прозорі правила будівництва.

На Троєщині великі проблеми із забудовниками. Такі випадки треба розбирати конкретно, щоб не скотитися у голий популізм і не обіцяти, що держава покриє всі видатки людям, які були обмануті забудовником. Водночас громадяни мають почуватися захищеними і знати, що кожен злочинець сяде в тюрму, якщо пограбує людей.

Є проблема з ігровими автоматами. Вона повсюдна, але на Троєщині вони на кожному кроці. При цьому начебто проводиться політика реконструкції ринків. Відбулося знесення цих шанхаєподібних ринків, де люди продавали свою продукцію. Їх треба було приводити до норм. Натомість замість нормального ринку виникли кіоски, де відкриваються ломбард-лотерея-аптека. Так не може бути.

Існування ігрових автоматів узаконене у діючому законодавстві, тому те, що вони заборонені, – це неправда. Те, що роблять інші кандидати – це піар, роздмухування проблеми і нищення бізнесу. Не може бути такого, що депутат збирає пацанів і йде громити ігрові автомати, при цьому веде стрім у фейсбук і селфиться на цьому фоні. А потім їде в Європу, співає гімн і доводить, що Україна – це європейська держава.

Має бути зрозуміло кожному - отут автомати не можна, он там, за містом, є вулиця - де можна. Сплатив податки - молодець. Міліціонер та депутат, які спробують втрутитись та кришувати цей бізнес, - сядуть у в’язницю.

- Ви зараз говорите про чинного депутата від округу Борислава Березу?

- Я пропоную визнати проблему і обговорити, де мають розміщуватися ігрові автомати: у місті чи за містом. Я за те, щоб винести за місто, подалі від місць, де грають діти. Проблему треба вирішувати законодавчо: вносити закон і збирати 226 голосів.

- Береза - один з авторів законопроекту про регулювання грального бізнесу. У вас із ним є комунікація з цього приводу?

- Я не бачила депутатів по округу усі ці 5 років. Я вважаю, що в нас не було мажоритарника.

Риторика не допустити реваншу проросійських сил також недоречна. Я не бачу такої сильної загрози. Київ ніколи не був проросійським. Або будувати свою кампанію на неіснуючому сміттєвому заводі – також нечесно.

- Щодо сміттєвого заводу. КМДА заявила про намір збудувати його на Троєщині. Багато хто проти. Яка ваша позиція?

- Поки я не бачу підстав перейматися, що на Троєщині буде сміттєвий завод. Це передвиборча маніпуляція. Знову-таки, якщо ми говоримо про будівництво заводу, то треба, щоб громада ухвалювала рішення самостійно – так, як це працює в Європі. Не можна ставити питання, що ніде ніколи не будуть будувати сміттєпереробні заводи, бо планета вже тоне у смітті. Ми пам'ятаємо трагедію у Львові, коли люди загинули на сміттєзвалищі. Мають бути довгострокові плани розвитку міста й районів, де має чітко бути прописано створення подібних підприємств. Всі мери і депутати не з нуля мають починати створення такого заводу, а реалізовувати існуючу стратегію.

Тому варто у стратегії розвитку міста обговорити, як ми перероблятимемо сміття, де буде цей завод і за якими технологіями. Можливо, справді його доцільніше будувати за містом. На зустрічах чинні депутати говорять громаді: "Ви ж знаєте, як в Україні все робиться. Перше, що "вони" зроблять, - це викинуть з заводу фільтри, а нових закупати не будуть. І вийде ледь не ракоутворююча хмара. Всі одразу помруть і буде геноцид нації".

Депутати наперед розписуються у власній безпорадності. Слухайте, а може треба створити умови, за яких не буде можливості "викидати фільтри?". Зробити так, щоб вигідніше було "фільтрувати", аніж "не фільтрувати"? Тобто сміттєпереробні заводи потрібні, але громада має вирішувати, де, коли і за якою технологією їх будувати. І так в усьому.

Однак зараз найбільша проблема, що немає довіри до влади. Люди не вірять, що хтось насправді представлятиме і захищатиме їхні інтереси. Тому легше говорити, що ніяких заводів будувати не потрібно. Так ми скотимось до того, щоб заборонити авто, бо боятимемося, що всі порушуватимуть ПДД. Звідси моя ідея йти в люди й агітувати їх особисто - щоб була довіра і розуміння між людьм та їхнім представником у парламенті. Депутат - це ж довірена особа людей.

- Київ досі позбавлений самоврядування, немає районних рад. Якою ви бачите модель самоуправління у столиці?

- Так, Янукович колись скасував районні ради. Зробили це, щоб убити найменші паростки місцевого самоврядування. Це призвело до того, що владі стало легше брати з людей хабарі централізовано, а підприємцям було легше платити хабарі централізовано. І сьогодні Київрада вирішує всі питання, навіть місце розташування смітників та пунктів збору недопалків, колір талончиків. Якщо ми говоримо про децентралізацію і розвиток місцевого самоврядування, то варто подумати, як це робити: через районні ради чи краще через об'єднання громадян (ОСН). Деснянський район охоплює Лісовий масив і Троєщину, які дуже різні. У них є метро, в нас - немає, у них є ліс, у нас – річка. Місцеве самоврядування - це коли люди з логічно поділених мікрорайонів голосують та обирають свого представника у владі. Ми повинні досягти того, щоб люди самі вирішували свої локальні питання.

Коли я побачила, що реформи завалюються, то запитала: де цей мільйон людей, який виходив на Майдан і хотів змінювати країну? - Олена Стефурак 06

МІНТОТ НЕ ПРАЦЮЄ ЯК ЗЛАГОДЖЕНА СИСТЕМА. ХАЙ ПОКАЖУТЬ РЕЗУЛЬТАТИ СВОЄЇ РОБОТИ

- Ви працювали кілька місяців у Міністерстві з питань окупованих територій. Мене цікавить питання кореляції того, що ви або інші волонтери робите в громадському секторі і в державних органах. Є волонтери, що досягли певного успіху в цих структурах, є ті, що розчарувалися, є ті, що самі не потягнули бюрократичну роботу. Ви говорите, що розчаровані роботою в МІнТОТ. З іншого боку, у міністерстві вас називають не здатною до командної роботи. То де правда, чи треба шукати золоту середину?

- Те, як МінТОТ уявляє командну роботу, яскраво проявилося при створенні громадської ради. Два роки не робили громраду, аж раптом міністерство підписало меморандум про співпрацю з Борисичевим, який потім і очолив громраду. Установчі збори очолила Наталія Целовальниченко .

Мене висунув Благодійний фонд допомоги батальйону "Донбас". Ще подавалися люди з 11 організацій, про роботу яких я знаю. І подалися ще 30 осіб, яких ніхто не знав. Целовальниченко обрали главою Установчих Зборів. Прийшли 27-30 людей, які з усіх питань голосували одноголосно, ритмічно піднімаючи руки. Звідки ці люди? Хто всі ці люди? Це командна робота? А коли Донбас-SOS висував свою кандидатуру, за неї 15 осіб. Ну такого бути не може.

Цікаво, що Європейський суд з прав людини потім оприлюднив заяву, в який відмовився вести подальшу роботу з Целовальниченко через неякісні позови від імені внутрішньо переміщених осіб.

Знову ж таки, ми сказали: давайте всі увійдемо в громраду. Але у підсумку 27 людей проголосували, щоб рекомендовану законом кількість 35 членів громради скоротити до 25.

- Минулої весни була ситуація. Тоді організація "Мій дім UA" поширила інфографіку про незадовільну роботу МінТОТ. Потім МінТОТ заперечив усю інформацію, зокрема про відсторонення Туки та інших заступників міністра.

- Йдеться про те, що вони не приймають рішення. Там є міністр Вадим Черниш, який поставив Вороніну своїм замом. При тому є ж чудові розслідування ЗМІ, що "за рік мати жінки змогла стати мультимільйонеркою, а чоловік був влаштований на вигідну посаду при МінТОТ".

Тука, Гримчак і решта – просто спікери. Але до рішень вони не дотичні. Міністерство не працює, як злагоджена система. Я не знаю, чи перед ними не ставили такого завдання, чи вони просто не здатні організувати роботу.

- Там було доволі цікаве звинувачення про те, що міністерство купило кодовий замок, при тому, що для нової структури, яка не має власного приміщення, це було логічним. Також звучала інформація щодо невитрати коштів міжнародних донорів. Після того представники Світового банку і представники посольств заперечували це і заявили, що задоволені співпрацею з міністерством.

- Кодовий замок стоїть не на вході в Міністерство. Кодовий замок поставили всередині Міністерства на кабінеті Міністра, щоб ніхто не міг потрапити до Міністра.

Чоловік Вороніної консультант Світового банку при МінТОТ на контракті в 50 тисяч доларів. Ми намагалися розмовляти зі Світовим банком про це. Однак там нам відповіли, що оскільки між Вороніною та її чоловіком немає прямого підпорядкування, то корупційної схеми немає. Якщо це командна гра, то я не хочу бути частиної такої "команди".

- Тоді МінТОТ звинуватив в атаці на себе Наталю Веселову і надав документально інформацію, яка спростовувала пракично всі звинувачення. Ви були помічницею Веселової, щось знаєте про підготовку тієї інфографіки та емоційного супроводу до неї?

- Ми підтримали цю інфографіку. Тому що там все правда. Річ у тім, що Веселова спершу підтримувала Черниша, підтримувала його призначення. Очікувалося, що прифронтову українську зону розбудують, щоб показати контраст між окупованими територіями та підконтрольними. А міністр стане голосом усіх внутрішньо переміщених осіб та яро відстоюватиме їхні права.

Однак я знаю, що населення прифронтової зони не знає прізвища міністра. Коли зупиняють виплату пенсій, переселенці дзвонять Веселовій. А вона в свою чергу телефонує до Пенсійного фонду. Бо все це людські трагедії. Людина їздить, наприклад, перевірити свою квартиру в Донецьку. Дуже часто на свій страх і ризик. Там були випадки, коли людей заарештовували. Якраз у Фейсбуці недавно бачила: так одну дівчину заарештували і забрали на підвал. І таких випадків тисячі. Повертається людина на підконтрольну територію, а держава чомусь цього не фіксує. Фіксує, коли вона виїжджає, але, чомусь не фіксує, що повертається. І таким людям просто скасовують виплати. Або наприклад, історику Козловському припинили виплату пенсії, поки він їздив розказувати про полон і окупацію до Європи.

Коли я побачила, що реформи завалюються, то запитала: де цей мільйон людей, який виходив на Майдан і хотів змінювати країну? - Олена Стефурак 07

УКРАЇНА МАЄ ВИПЛАЧУВАТИ ПЕНСІЇ ЛЮДЯМ НА ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ, ЩОБ ПОТІМ ВОНИ ЗУСТРІЧАЛИ УКРАЇНСЬКУ АРМІЮ З КВІТАМИ

- Загалом які першочергові завдання з деокупації, реінтеграції окупованих територій та допомоги населенню пропонуєте робити?

- Є велика проблема. Внутрішні трудові мігранти та внутрішньо переміщені особи не голосують за мажоритарними списками. Половина людей, які проживають на Троєщині, не мають тут реєстрації. Вони рокам або й десятиліттями живуть тут, але не голосують на місцевих виборах та за мажоритарних кандидатів. Відповідно вони позбавлені свого конституційного права обирати владу в тому регіоні, де вони живуть. А є ті, хто не має реєстрації взагалі, і не голосує зовсім. Це абсурдна ситуація. Ми відстоювали законопроект 6240, щоб повернути людям гарантоване Конституцією право голосу.

- Люди, які проживають на окупованих територіях, позбавлені української пенсії. На цьому питанні перед виборами знову почали спекулювати. Яка ваша думка з цього приводу?

- Якщо ти не зареєстрованій в Україні як внутрішньо переміщена особа, то не отримуєш пенсію. Відповідно до законодавства такого бути не може. Але постановою Кабміну це було зроблене саме так. Пенсія – це не соціальна виплата. Пенсія – це зароблені кошти, за які людина свого часу вже робила виплати до пенсійного фонду.

Коли я побачила, що реформи завалюються, то запитала: де цей мільйон людей, який виходив на Майдан і хотів змінювати країну? - Олена Стефурак 08

- Основний аргумент проти того, щоб платити цим людям пенсію, у тому, що ці гроші мають братися з українського бюджету, у платників податків, які живуть на підконтрольній території, а люди з окупованих територій коштів до українського бюджету не платять.

- Це дуже складне питання. Проблема в тому, що я все-таки вважаю, що Україна відповідальна за ці території, бо це частина нашої держави. Наші війська повинні були стримати окупанта на кордоні. Ми розуміємо, що проти нас воює 140-мільйонна Росія, але те, що провладні еліти працювали не на Україну, а на російську розвідку - це провина кожного з нас, бо ми допустили таку ситуацію в країні.

І те, що ми там не можемо стягувати податки, це наша проблема. Тобто те, що люди живуть в окупації – це наша відповідальність, наше завдання. Україна має звільняти ці території. Я хочу, щоб коли українська армія заходитиме в Донецьк, її там вітали з квітами. Для цього Україна мусить все зробити, щоб українці на окупованих територіях відчували, що держава дбає про них. Українці можуть завжди, скрізь у будь-яких умовах розраховувати на Україну. Ми для цього об’єдналися в державу.

- Тезу, яку часто наводять, що за міжнародними договорами повністю забезпечення окупованих територій бере на себе окупант, ви не приймаєте?

- Росія не визнала свою присутність на Донбасі. Як на мене, це добре. Для потенційного звільнення територій. Зараз Росія несе шалені витрати за окупацію: міжнародний тиск, санкції. Я вважаю, що з Росії треба витягати по максимуму. Тому хай населення окупованих територій бере все, що може, щоб Росії ця війна дуже дорого коштувала.

Наводять також як аргумент не платити пенсії рішення ЄСПЛ, який буцімто визнав, що Україна не має робити ці виплати. Але там ситуація полягала в тому, що позивники попросту неправильно оформили свої заяви у суд.

І я знаю людей, які принципово відмовилися від російських подачок. Відповідно вони не отримують українську пенсію, і від Росії не беруть кошти. Вони покинуті всіма. Плюс я колись спілкувалася з колишнім міністром діалогу в Косово, вона була дуже здивована нашою ситуацією. Вона сказала: "Сербія платила пенсію і говорила людям на спірних територіях: "Ви - серби", і Косово платило пенсії, заявляючи: "Люди – ви Косово"". Тобто тут питання в тому, що держава, ми, як українці, мусимо зробити все можливе, щоб кожен українець, де б він не був, завжди знав: що б не сталося, Україна буде про вас дбати.

- Певні сили вас назвуть сепаратисткою за такі пропозиції…

- Це питання довіри. Громадянин має знати і відчувати, що кожна моя дія продиктована виключно інтересами громадянина. Я за українську армію стоятиму до кінця. І я знаю, що Україна понад усе.

Я бачила, що війна – це найстрашніше, що може статися. І я робитиму все, щоб її припинити. Нам треба перемогти саму війну. Часу в нас обмаль. Мені колись ліберальний російський журналіст говорив: "Російсько-українська війна ще не набула таких рис, як війна у Чечні – там, де людям відрізали голови". Я пояснюю, що це питання часу. Бо коли людей ставиш в нелюдські умови, то вони поступово починають втрачати людське обличчя. Ми знову вертаємося в Середньовіччя. Поки цивілізовані країни летять у космос, відкривають нові технології, лікують онкохворих, ми повернулися в часи, коли воюємо з Російською імперією. Але в наших силах все змінити. Я ж тому і йду до Верховної Ради, бо вірю, що ми все можемо зробити.

 Ольга Скороход, "Цензор.НЕТ"

 Фото: Наталія Шаромова, "Цензор.НЕТ"

Дивитися коментарі → ← Назад до рубрики