Цензор.НЕТ

22.08.19 13:07

"Під командуванням ротного Силівакіна в Авдіївці знищили близько десяти ворожих ВОПів": У Рівному нагородили Народних героїв України

Автор: Віолетта Кіртока

Церемонія нагородження званням "Народний герой України" відбулася у Рівному. Срібні ордени отримали танкіст, доброволець, троє піхотинцві, лікар та гуманітарний проект "ЕВАКУАЦІЯ 200". Також дві родини отримали нагороди за своїх загиблих рідних.

 Під командуванням ротного Силівакіна в Авдіївці знищили близько десяти ворожих ВОПів: У Рівному нагородили Народних героїв України 01
Під командуванням ротного Силівакіна в Авдіївці знищили близько десяти ворожих ВОПів: У Рівному нагородили Народних героїв України 02

Фото: Олександр Савченко, офіцер пресслужби 24-ої бригади

"Як бачу в місті хлопця у формі, то думаю, що це моя дитина і декілька кроків іду за ним", - мама загиблого розвідника 24-ої бригади Степана Воробця, ледь стримуючи сльози, звернулася до всіх присутніх на церемонії нагородження зі сцени. А в парку, де на літній естраді відбувалося нагородження минулої суботи, та й, здається, у місті, замовкли птахи, не шелестіло листя, зупинився рух… Всі віддавали шану загиблим Героям.

Під командуванням ротного Силівакіна в Авдіївці знищили близько десяти ворожих ВОПів: У Рівному нагородили Народних героїв України 03

Фото: Олександр Савченко, офіцер пресслужби 24-ої бригади

Нагородження посмертно – завжди болючий та важкий момент для всіх присутніх. Цього разу отримати ордени загиблих Степана Воробця та Ігоря Ляшенка приїхали їх родини практично у повному складі: батьки, дружини, діти. Обидва бійці 24 бригади загинули в один день, 19 червня 2014 року. "Ці хлопці продовжують жити поряд зі мною, - сказав командувач військоперативного командування "Захід" генерал-лейтенант Олександр Павлюк, в 14 році він був комбригом 24-ої бригади. - Це були найкращі мої командири підрозділів, Офіцери з великої букви. Вони з честю йшли вперед і вели за собою людей. П’ять років тому, 19 червня, вони захопили плацдарм неподалік Ямполя Донецької області. І вирушивши на чергове завдання, потрапили у засідку. Обидва офіцери у тому бою робили все, щоб насамперед захистити своїх бійців. І пожертвували собою. Вони загинули як Герої. Все, що я можу, - низько вклонитися батькам за таких синів".

Вже після церемонії дружина Ігоря Ляшенка Олена сказала, що вони з мамою чоловіка просто не змогли знайти в собі сили, щоб сказати хоча б слово, сльози душили. А мама Степана Воробця згадала такий момент: "Коли син закінчив сухопутну академію, йому подарували книгу, в якій заступник начальника з виховної роботи зробив такий запис: "Бажаю вам мирного неба над головою". Тоді я навіть здивувалася: так просто написав, ніяких особистих побажань. Лише тепер я думаю: як же він гарно написав. І якби добре було, щоб так воно і було"…

Під командуванням ротного Силівакіна в Авдіївці знищили близько десяти ворожих ВОПів: У Рівному нагородили Народних героїв України 04

Родина загиблого Ігоря Ляшенка з командувачем військ Олександром Павлюком

Хвилина мовчання тривала значно більше, ніж 60 секунд. У цей час на екранах змінювалися один за одним портрети загиблих Народних героїв України. Тепер серед них є і обличчя Степана та Ігоря…

Під командуванням ротного Силівакіна в Авдіївці знищили близько десяти ворожих ВОПів: У Рівному нагородили Народних героїв України 05

Фото: Олександр Савченко

На церемоніях нагородження ордени вручають різні люди з числа тих, хто отримав це почесне звання раніше. Цього разу це був один з лідерів кримськотатарського народу Ахтем Чийгоз. Але для нього присутність на цій події також стала своєрідним нагородженням. Він єдиний, хто отримав орден не прилюдно, не під час урочистого вшанування, а перебуваючи за ґратами. І вперше свій орден він побачив під час суду в Криму – на засідання його принесла дружина. Два роки після цього Ахтем відсидів у в’язниці… І саме це звання морально підтримувало його і не дозволяло зневіритися. "Я ще не знав про нагородження, а мої охоронці сказали: "Тебя там Украина героем называет". У них все, що пов’язано з Україною, викликає ненависть. А я відповів: "Якщо народ України мене вважає героєм, для мене це велика честь". І вони аж знітилися". Головна мета окупантів і терористів – зламати людину, яка думає інакше. Але з нами їм це не вдається. Зараз понад сто наших громадян перебувають у таборах та тюрмах. І вони поводяться гідно. Якщо хтось думає, що ми втомимося боротися за свою незалежність, що ми вибачимо нашим ворогам і проміняємо свободу на холопство, - повірте, цього не буде. Ми своє життя віддамо за вільну країну".

Під командуванням ротного Силівакіна в Авдіївці знищили близько десяти ворожих ВОПів: У Рівному нагородили Народних героїв України 06

Разом з Ахтемом Чийгозом ордени вручала рівнянка, парамедик добровольчого медичного батальйону "Госпітальєри" Лариса Кирикович. Це також єдиний випадок в історії існування ордену, коли його отримала відразу ціла родина: мама, тато та син. Вони всі втрьох рятували поранених на передовій.

Під командуванням ротного Силівакіна в Авдіївці знищили близько десяти ворожих ВОПів: У Рівному нагородили Народних героїв України 07

Цього дня, як і завжди, вся родина була разом. Але вона збільшилася на двох чудових дівчат: Ярослав одружився і в його родині вже росте блакитноока донечка, яка страшенно схожа на свою героїчну бабусю.

Під командуванням ротного Силівакіна в Авдіївці знищили близько десяти ворожих ВОПів: У Рівному нагородили Народних героїв України 08

У відкритому залі літньої естради парку імені Тараса Шевченка були й інші родини хлопців, які приїхали отримати нагороди. Їм було приємно і важливо почути про своїх синів ті слова, які були сказані. Хоча, мені здається, деякі подробиці служби і вчинків, які ті здійснюють на війні, рідні вперше дізнаються саме під час таких нагороджень. Одразу зауважу, що поряд із своїми 25-, 26-річними синами мами здаються сестрами.

Під командуванням ротного Силівакіна в Авдіївці знищили близько десяти ворожих ВОПів: У Рівному нагородили Народних героїв України 09

Фото: Олександр Савченко

"Коли я познайомився з цим командиром роти, першою у мене виникла думка – хто посилає на війну таких дітей? – представляючи бійця 93-ої бригади Ростислава Силівакіна, позивний Крот, сказав відомий по всій лінії фронту волонтер Юрій Москаленко. – Але коли побачив, як вони себе поводять, як ухвалюють рішення, як воюють, зрадів, що такі люди є в нашій державі. І я вдячний долі, що познайомився з такими чудовими хлопцями".

Під командуванням ротного Силівакіна в Авдіївці знищили близько десяти ворожих ВОПів: У Рівному нагородили Народних героїв України 10

"Ростик – мій друг, навіть більше – брат, - додав Володимир Шипка, який також служить в тій самій бригаді, яка декілька тижнів тому вийшла з позицій поблизу Авдіївки. – Він завжди вміє мене мотивувати і підтримати. "Не сци, Степаничу, прорвемося, щось придумаємо", - чую від нього у відповідь на будь-яку проблему. А як його питають про спалений ворожий бліндаж, який горить-палає: "Крот, що горить", він моментально відповідає: "Це не я, це сигарету хтось неправильно скурив". Саме завдяки грамотному командуванню цього ротного під час ротації в Авдіївці було знищено близько десяти ворожих ВОПів. Серед заслуг бійця також відновлені позиції "Орла" та значне укріплення цієї ділянки фронту.

Під командуванням ротного Силівакіна в Авдіївці знищили близько десяти ворожих ВОПів: У Рівному нагородили Народних героїв України 11

Після церемонії нагородження Ростилав Силівакін познайомив свою маму (вона друга праворуч) із друзями

"Для мене велика честь приєднатися до когорти Народних героїв, - отримавши нагороду, сказав Ростислав Силівакін. – Але також я пишаюся тим, що на війні познайомився з такими людьми, як доброволець Да Вінчі, волонтер Юра Москаленко. Поки в нашій країні є такі люди, у нас все вийде!"

Нагородження орденом "Народний герой України", мабуть, єдина церемонія, де в залі пліч-о-пліч сидять представники різних родів військ, генерали та звичайні бійці, де добровольці можуть представляти до нагороди офіцерів Збройних сил України, з якими разом були в боях, а ті своєю чергою – дякувати непрофесійним воякам за мотивацію та мужність, роблячи на них подання та радіючи, що вони можуть отримати народну нагороду, тому що державні до цих пір їх обходять стороною.

Під командуванням ротного Силівакіна в Авдіївці знищили близько десяти ворожих ВОПів: У Рівному нагородили Народних героїв України 12

Фото: Олександр Савченко, офіцер пресслужби 24-ої бригади

"Із заступником командира 2-го батальйону 24-ої бригади Юрою Капустяком я познайомився у Зайцевому, - представив наступного героя командир 1-ої штурмової роти Дмитро Коцюбайло, друг Да Вінчі. – Там щодня крила ворожа артилерія, постійно були бої. Але Юрко влучно завдавав ворогу значних втрат і при цьому під час тієї ротації не допустив втрат власного особового складу. Незважаючи на те, що він зараз замкомбата, і це не його обов’язок, він стає поряд з бійцями, укріплює позиції… Юра не ховається в штабі, а завжди там, де гаряче, де потрібна підтримка бійцям. Його головний пріоритет – збереження особового складу. За п’ять років війни я, як доброволець, бачив різних офіцерів. Таких, як Юра Капустяк, можна перелічити на пальцях рук. І саме за такими – майбутнє нашої армії".

Під командуванням ротного Силівакіна в Авдіївці знищили близько десяти ворожих ВОПів: У Рівному нагородили Народних героїв України 13

Фото: Олександр Савченко

"Прийшовши випускником академії в бригаду, Юра відразу прийняв роту, в якій були дядьки по 50-60 років, - додає командир 2-го батальйону 24-ої бригади капітан Сергій Мазорчук. – Але його авторитет відразу був безперечний. За  порядність, безстрашність, справедливість, розум його надзвичайно поважають не лише в батальйоні, а й у бригаді".

Під командуванням ротного Силівакіна в Авдіївці знищили близько десяти ворожих ВОПів: У Рівному нагородили Народних героїв України 14

"Дякую за довіру", - коротко привітав усіх Юрій. Невдовзі він стане батьком – його вагітна дружина була в залі і щиро раділа за коханого. Так само, як і мама з молодшим братом. Всі вони пишаються своїм чоловіком, сином та братом і з радістю знайомилися та фотографувалися з його друзями.

Юрій Капустяк, так само як і танкіст Сергій Корсун, приїхали на нагородження безпосередньо із зони бойових дій. Командир танкового батальйону 14-ої бригади брав участь у боях за Савур-Могилу, Дебальцеве… "Він мій тил і мій фланг", - сказав про Сергія Корсуна підполковник Андрій Якімков.

"У 2014-2015 роках, найважчий, напевне, період цієї війни, Сергій особисто брав участь у визволенні Мар’їнки, Красногорівки, Оленівки, - додав капітан Роман Багаєв. – І попри те, що людей не вистачало, а бої були запеклими, всі бійці Сергія Петровича поверталися живими і здоровими". "Ця людина вміє тримати удар у будь-якій ситуації, - сказала старший лейтенант Надія Замрига. – У 2013 році танковий взвод Корсуна був визнаний кращим в Україні. Наступного року, 2014, він мав їхати на подібні змагання на рівні СНД, а поїхав на схід країни... Дякуємо людям, які пишаються нашими солдатами. І я точно знаю, що мир настане, але після нашої перемоги!"

Під командуванням ротного Силівакіна в Авдіївці знищили близько десяти ворожих ВОПів: У Рівному нагородили Народних героїв України 15

Фото: Олександр Савченко

"Дякую за привітання, - сказав Сергій Корсун. – Для мене це найвища нагорода, тому що вона народна, бо я ж присягав саме народу України. А ще це показник того, що ми правильно виконуємо свою роботу".

Під командуванням ротного Силівакіна в Авдіївці знищили близько десяти ворожих ВОПів: У Рівному нагородили Народних героїв України 16
Під командуванням ротного Силівакіна в Авдіївці знищили близько десяти ворожих ВОПів: У Рівному нагородили Народних героїв України 17

Танкісти передали нагородній раді ордена неймовірно цінний подарунок – прапор України з намальованим на ньому танком від батальйону, чий командир отримав високе звання. Ще одну відзнаку прийняв член ради, який час від часу стає ведучим церемоній нагородження, пілот Василь Мулік. Її місії Народний герой України привезли учасники гуманітарного проекту "ЕВАКУАЦІЯ 200", які за свою нелегку роботу отримали визнання.

З якими відчуттями з 2014 року жила родина Сергія Кононка, який загинув на Донбасі ще в 2014 році? Його тіло всі ці роки не могли знайти і повернути для поховання рідним. Якби не ретельні пошукові роботи проекту "ЕВАКУАЦІЯ 200", досі було б невідомо, де залишилося тіло українського захисника. Брат та сестра знайденого і похованого дякували людям, які, постійно ризикуючи життям, повертають загиблих додому.

Під командуванням ротного Силівакіна в Авдіївці знищили близько десяти ворожих ВОПів: У Рівному нагородили Народних героїв України 18
Під командуванням ротного Силівакіна в Авдіївці знищили близько десяти ворожих ВОПів: У Рівному нагородили Народних героїв України 19

"У 2014 році після Іловайська виникло питання, хто буде забирати тіла загиблих український бійців, - сказав керівник гуманітарного проекту "ЕВАКУАЦІЯ 200" Олексій Ноздрачов. – Так було створено цей проект. Тоді, у 2014 році, не змогли поховати 575 наших захисників. Зараз залишилося – 70… І поки останній боєць не повернеться додому, не буде похований, ми не припинимо свою роботу. На жаль, з нами співпрацюють всі підрозділи, які існують в Україні". Отримувати нагороду на сцену піднялися відразу 17 представників проєкту.

Під командуванням ротного Силівакіна в Авдіївці знищили близько десяти ворожих ВОПів: У Рівному нагородили Народних героїв України 20

Футляр із орденом по черзі переходив від одного до іншого. Всі роздивлялися його, а потім керівник проєкту, передбачаючи запитання, у кого буде зберігатися нагорода, зробив об’яву: "Ми передамо орден в Національний музей історії України, де його зможе побачити кожний – і представники нашого проєкту, і родини, з якими ми співпрацюємо, і пересічні громадяни. Це навіть почесно".

Під командуванням ротного Силівакіна в Авдіївці знищили близько десяти ворожих ВОПів: У Рівному нагородили Народних героїв України 21

Фото: Олександр Савченко

Молдаванин Станіслав Гібадулін, позивний Хітмен, воює за Україну з 2014 року. Три роки тому він підписав контракт з 25-им батальйоном "Київська Русь". Причому для нього було важливим зробити це саме 24 серпня, в День Незалежності України. Він тричі був поранений. І щоразу повертався на війну. В травні цього року він втратив ліву ногу… І вже ходить на протезі. Декілька тижнів тому він отримав українське громадянство.

Під командуванням ротного Силівакіна в Авдіївці знищили близько десяти ворожих ВОПів: У Рівному нагородили Народних героїв України 22

"Я тішуся, що Стас нагороджений, - сказав його побратим Анатолій Адамовський. – Рани загояться, але спогади про те, що кращі роки свого життя він провів на війні, що тут втратив свого найкращого друга, залишаться назавжди, вони нікуди не дінуться. Я можу сказати, що Стас – справжній патріот, може, навіть більший, ніж деякі українці, які так себе називають".

"Я знаю, що кожний з вас має свою історію про війну, - Станіслав звернувся до всіх українською. Після загибелі свого друга він перейшов виключно на мову країни, яку захищає. – Про себе я можу сказати, що саме тут, у вас, познайомився з найкращими людьми. І я дуже хочу, щоб не забували нікого з тих, хто загинув на цій війні".

Під командуванням ротного Силівакіна в Авдіївці знищили близько десяти ворожих ВОПів: У Рівному нагородили Народних героїв України 23

Фото: Олександр Савченко

Більшість присутніх на нагородженні прекрасно зрозуміли слова нейрохірурга Юрія Скребця, який у свою власну відпустку у 2014 році обрав не Канари з Мальдівами, а… Авдіївку.

Під командуванням ротного Силівакіна в Авдіївці знищили близько десяти ворожих ВОПів: У Рівному нагородили Народних героїв України 24

Фото: Олександр Савченко

Лікаря з дніпровської лікарні імені Мечникова, який допомагає пораненим як за прямими своїми обов’язками, так і за покликом душі, ставши медиком добровольчого медичного батальйону "Госпітальєри", представляла легендарна вже дівчина, яка, власне, і створила цей підрозділ, Яна Зінкевич. "Ця людина поряд зі мною вже чотири роки, - сказала Яна. – Він постійно віддає своє здоров’я, час, життя українським бійцям". "Кадри з війни дуже героїчні, а насправді там страшно. І там не працюють ордени і звання, там працює зброя".

Під командуванням ротного Силівакіна в Авдіївці знищили близько десяти ворожих ВОПів: У Рівному нагородили Народних героїв України 25

Коли організатори церемонії шукали відео про добровольця Дениса Гайду, друга Росомаху, виявилося, що кадри з його участю з Донецького аеропорту, де він восени 2014 року провів сорок(!) діб, в його архіві не збереглися. А з промки, яку часом доброволець тримав, можна сказати, один, - взагалі немає.

Але завдяки воєнній тележурналістці Ірині Баглай, Народній героїні Україні, відео з аеропорту вдалося знайти. І це стало справжнім сюрпризом для друга Росомахи. Більше того, на цих кадрах є і сумчанин Сергій Табала, друг Сєвер, загиблий 18-річний Народний герой України, Герой України… Живий, веселий, проводжає хлопців на чергування…

Під командуванням ротного Силівакіна в Авдіївці знищили близько десяти ворожих ВОПів: У Рівному нагородили Народних героїв України 26

"Друг Росомаха завжди там, де гаряче, - представив добровольця його командир Дмитро Коцюбайло, друг Да Вінчі. – На Майдані він потрапив у бійку з "Беркутом". І його щит був залитий кров’ю. Коли почалися бойові дії, у нього навіть сумнівів не було, що він буде захищати Україну".

"Побільше б таких людей було в нашій країні, - додав побратим і друг героя Олег Бончинський, друг Боня. – Тоді ми б вже вибудували сильну і незалежну державу".

Під командуванням ротного Силівакіна в Авдіївці знищили близько десяти ворожих ВОПів: У Рівному нагородили Народних героїв України 27

Олег Бончинський, друг Боня, (третій праворуч) був важко поранений в око, але після лікування повернувся на війну і ефективно завдавав удари противнику. За п’ять років на війні він здружився з багатьма представниками Збройних сил України. І на церемонії представляв свого побратима Росомаху і офіцера Юрія Капустяка. Після нагородження він з друзями залюбки фотографувався з відомою на війні та шпиталях співачкою, рівнянкою Христиною Панасюк. Фото: Олександр Савченко

"Служу українській нації, - тримаючи нагороду в руках, сказав Денис Гайда. – Дякую за велику честь стояти в лавах з такими людьми".

Родина Народних героїв України після нагородження в Рівному стала ще більшою. Звичайні рівняни, які прийшли на церемонію, говорили: шкода, що про цих хлопців мало говорять, що з ними не роблять великих інтерв’ю, не знімають спеціальних програм для центральних телеканалів. Та й взагалі, що про війну чутно все менше, хоча там бійці продовжують гинути і діставати поранення. Війна дуже близько – вона за вісім, десять, дванадцать годин від нас. І тільки завдяки цим героям ми маємо мир на більшій території країни.

Щоб не забували про них, щоб бачили їхні обличчя і чули голоси, місія "Народний герой України" продовжує влаштовувати різні заходи. І вже готова анонсувати зустріч родин загиблих Народних героїв, Народних героїв та Героїв України у Національному музеї історії України у Другій світовій війні 13 жовтня цього року, у суботу. Планується згадування загиблих у мартиролозі, перегляд нових експозицій, підйом на оглядовий майданчик та великий цікавий концерт, якщо дозволить погода, на вулиці біля входу в музей. Ну і, звичайно, найголовніше – спілкування родин та героїв.

Ми маємо шанувати тих, хто любить свою країну і готовий заради неї віддати своє здоров’я та життя.

 Віолетта Кіртока, "Цензор.НЕТ"

Дивитися коментарі → ← Назад до рубрики