Цензор.НЕТ

25.09.19 10:42

Секретар Великої палати ВС Всеволод Князєв: "Якщо кількість суддів Верховного Суду скоротять удвічі, людям доведеться чекати рішень років п’ять-шість"

Автор: Тетяна Бодня

Перезавантаження судової системи має розпочатися з перезапуску Верховного Суду, який відпрацював лише півтора року. Водночас кількість суддів планують скоротити майже вдвічі. Залишитися зможуть ті, хто пройде повторний конкурс.

Хоч це й суперечить європейським стандартам, як зазначають представники міжнародних організацій і самі судді, депутати підтримали у першому читанні законопроєкт, поданий президентом. До того ж, ще одним законопроєктом, який прийнято за основу, пропонується обмежити право громадян звертатися до Великої палати Верховного Суду.

Як новації, прописані в цих документах, вплинуть на діяльність касаційної інстанції та доступ громадян до правосуддя і що буде зі справами, які вже розглядаються, під час реформування, в інтерв’ю "Цензор.НЕТ" розповів Секретар Великої палати Верховного Суду Всеволод Князєв.

Секретар Великої палати ВС Всеволод Князєв: Якщо кількість суддів Верховного Суду скоротять удвічі, людям доведеться чекати рішень років п’ять-шість 01

- Судова реформа, яку проводила попередня влада, почалася зі зміни законодавства і створення нового Верховного Суду. Цей процес був цілком зрозумілим, адже суспільство хотіло повного перезавантаження судової системи. А навіщо потрібно перезапускати Верховний Суд знову?

- У 2014-2015 роках справді був величезний запит суспільства на перезавантаження судової системи. І це зрозуміло, бо всі ми бачили судові рішення, які тоді ухвалювалися. Деякі були дуже далекими від справедливості й законності. Я не кажу про всіх суддів, бо серед них було немало й тих, хто добросовісно виконував свої обов’язки. Вони діяли відповідно до Конституції і процесуальних кодексів. Проте, на жаль, траплялися й прикрі приклади, які поставили під сумнів довіру до судової системи. Тому в 2016 році почалося перезавантаження судової системи і створено новий Верховний Суд.

Нині, як на мене, Верховний Суд справляється зі своїми функціями, і результати нашої роботи досить позитивні. Ми постійно на зворотному зв'язку із юридичною спільнотою, звичайними громадянами, які виказують нам велику підтримку. Непорозуміння теж бувають, та ми враховуємо зауваження, які висловлюються, намагаємося виправити неточності, якщо вони трапляються у наших рішеннях.

- Позитивно робота оцінюється лише самими суддями?

- Натякаєте, що ми самі себе хвалимо? Кажучи про позитивну оцінку, я маю на увазі дані незалежних зовнішніх експертів. Наприклад, Агентство США з міжнародного розвитку у грудні 2018 року провело дослідження щодо рівня довіри до Верховного Суду і судової системи. Якщо у 2014 році цей показник становив 5%, то на момент проведення опитування він уже коливався від 16 до 20%. Тобто зростання майже у чотири рази. Це серед людей, які ніколи не відвідували суд. А у людей, які його відвідували, рівень довіри становив 75%. Ця цифра наближається до рівня довіри, який мають верховні суди у європейських країнах. Тому я вважаю, що на сьогодні новий Верховний Суд відбувся, і якихось підстав, аби зруйнувати все те успішне, чого ми досягли, немає. Як би пафосно це не прозвучало, але весь цей час ми дійсно працювали з відданістю, мали шалений запал і хотіли всюди встановити справедливість. Працюємо зазвичай до опівночі, а іноді й до другої години ночі, тому що розуміємо, що потрібно максимально швидко розглянути справи, які отримали.

- Вдома майже не буваєте?

- Родину практично не бачу, а друзі певно думають, що зазнався, бо ніколи спілкуватися через постійну зайнятість.

- Суд розпочав роботу у 2017 році. Скільки справ розглянуто за цей час?

- Нам надійшло близько 150 тисяч справ. Ще 75 тисяч справ отримали від попередніх касаційних інстанцій – вищих спеціалізованих судів і Верховного Суду. За півтора року вже розглянули 158 тисяч справ по суті. Наразі на розгляді перебуває понад 65 тисяч справ. Тобто, це свідчить про те, що й такої кількісті суддів, яка є зараз, для своєчасного розгляду замало.

Торік до нас надійшло 300 тисяч звернень від громадян, які просять розглянути їхні справи якомога швидше. Одна бабуся написала звернення з проханням розглянути справу з будь-яким результатом, аби вона лише дожила до отримання рішення. Зазвичай ми йдемо людям назустріч, тож цю справу ми підняли й розглянули в першу чергу, але обсяг справ, що продовжують надходити, дуже великий. Щодня Верховний Суд отримує 360 справ.

Секретар Великої палати ВС Всеволод Князєв: Якщо кількість суддів Верховного Суду скоротять удвічі, людям доведеться чекати рішень років п’ять-шість 02

- Які розглядаєте передусім?

- Це справи про захист прав громадян, про аліменти, питання, пов’язанні з пенсіями, сімейні правовідносини, відшкодування шкоди.

- А кримінальні справи? З ними не поспішаєте?

- Кримінальні справи розглядаються вчасно. Та кількість суддів, які сьогодні є в касаційному кримінальному суді, точно відповідає тій кількості справ, які надходять.

Але й тут є першочерговий розгляд. Йдеться про справи, у яких прийнято рішення не на користь України Європейським судом з прав людини. Ми відновлюємо права громадян, скасовуємо судове рішення національних судів, яке винесено раніше. Було таке, що навіть двох осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, звільнили в залі суду, тому що ЄСПЛ встановив численні порушення під час розгляду цієї справи.

- Рішення, за яким ці двоє вийшли на свободу, досить резонансне, адже їх звинувачували в розбійних нападах, замахах на вбивство і умисних вбивствах, якщо не помиляюся. Адвокат, який їх представляв, заявляв, що протягом судових засідань вони стверджували, що їх змусили відмовитися від захисників і зізнатися в злочинах, але їхні аргументи не змінили позиції національних судів. А ЄСПЛ у 2016 році визнав низку порушень статті 6 Європейської конвенції (право на справедливий суд). Велика палата спрямувала справу на новий розгляд?

- Так, спрямували. Повірте, для нас це було не просте питання. Ми у нарадчій кімнаті 6 годин обговорювали справу, перш ніж голосувати за рішення, бо люди дійсно звинувачувалися у вчиненні тяжких злочинів.

Але досудове розслідування проводилося, коли ще діяла попередня редакція Кримінального процесуального кодексу від 1960 року. Тоді органи слідства дуже часто порушували права людей: допитували підозрюваних без участі адвоката або загалом захисників не попускали до тих, хто був під слідством, застосовували тортури, тиск. Таких справ у нас зараз чимало. Якщо ЄСПЛ встановлює такі порушення під час досудового слідства, то всі докази, добуті слідством таким чином, не можуть бути взяті до уваги. Тому іншого варіанту, ніж скасовувати судові вироки, Велика Палата не має. Якщо минули терміни притягнення до кримінальної відповідальності, таких людей ми маємо відпускати з зали суду. Це визначено законодавством.

- Раніше на рішення касаційних інстанцій доводилося чекати по кілька років. Потім ситуація почала дещо виправлятися. Якщо кількість суддів Верховного Суду скоротять удвічі, як заплановано законопроєктом № 1008, розгляд справ знову затягуватиметься?

- Якщо кількість суддів Верховного Суду скоротять удвічі, людям доведеться чекати рішень років п’ять-шість. Не тому, що хтось буде саботувати процес чи штучно затягувати. Просто об’єктивно потрібен час, щоб вивчити усі обставини, розібратися, адже справи різні. Десь один том, а десь десятки чи й навіть сотні.

- Добір суддів здійснювався у два етапи. Ви зайшли під час першого конкурсного відбору. Яке було навантаження на одного суддю, коли суд почав працювати, і як воно змінилося?

- На кожного суддю касаційного цивільного суду було одразу розподіллено близько двох тисяч справ, а касаційного адміністративного – близько трьох тисяч. За перший рік приблизно 1,5 тисячі справ розглянув у середньому суддя цивільного суду і 2 тисячі – суддя адміністративного. Це шалене навантаження. У судах першої інстанції немає такого навантаження, хоч у Верховному Суді воно має бути в рази меншим, ніж там. Для того, щоб складним справам приділяти більше уваги.

- Скільки тоді було суддів?

- Тоді було 118 суддів, зараз уже 193.

- Якщо депутати проголосують у другому читанні за законопроєкт, що поданий президентом як невідкладний, буде 100 суддів. Як приклад наводяться верховні суди в інших країнах, де суддів ще менше. Що Ви про це думаєте?

- Так, як приклад наводиться Верховний суд у США, де є 9 суддів. Але чомусь ніхто не зважає на те, що він розглядає максимум 50 справ на рік. Адже там в кожному штаті є суди, які розглядають справи у касаційному порядку. Верховний суд Великобританії розглядає за рік у середньому теж десь 40-60 справ. У нас Велика Палата Верховного Суду, яка має приблизно такі ж функції, розглядає 50-60 справ на день. Ось різниця в навантаженні.

Секретар Великої палати ВС Всеволод Князєв: Якщо кількість суддів Верховного Суду скоротять удвічі, людям доведеться чекати рішень років п’ять-шість 03

"МИ НЕ ВИСТУПАЄМО ПРОТИ ПРОДОВЖЕННЯ СУДОВОЇ РЕФОРМИ. НАВПАКИ"

- Можливо, президент не має достатньо інформації про те, як працює суд? Загалом зараз є діалог між Офісом президента, профільним парламентським комітетом і керівництвом Верховного Суду?

- Ми неодноразово запрошували депутатів, щоб показати і розказати, як ми працюємо. Поки що вони не знайшли на це часу. Сподіваємося, що для них це теж важливо – і зустрічі відбудуться.

Наші представники, до речі, були на засіданні профільного комітету, висловили позицію щодо законопроєкту № 1008, але її не сприйняли. Хоч цей документ потребує суттєвого коригування не лише у частині кількості суддів.

- Як вважаєте, чому так відбувається, що депутати уникають обговорення?

- Ми бачили інтерв’ю, які давали депутати після того, як закон було прийнято у першому читанні. Вони говорили, що підтримують будь-які ініціативи президента. Але ж ми не виступаємо проти продовження судової реформи. Навпаки. Проте такі надважливі законопроєкти мають широко обговорюватися в експертному середовищі, а слушні зауваження – враховуватися.

- Які ще ризики, крім того, що збільшиться навантаження на суддів?

- Основний ризик – це люди. Бо за кожною справою стоїть конкретна людина, її доля. Ми розглядаємо справи від простих (наприклад, про розірвання шлюбу) до складних, де йдеться про сотні мільярдів, і одне рішення може швидко вплинути на всю економіку країни.

Ризик буде в тому, що судді не зможуть приділяти достатньо уваги кожній справі, якість розгляду погіршуватиметься.

- Чи не вийде так, що таке зменшення кількості суддів паралізує на якийсь час роботу загалом?

- Ми цього не допустимо, навіть якщо доведеться працювати вночі.

- Як будуть визначати тих, кого потрібно скоротити?

- У законопроєкті наразі чітко не прописано, як саме це відбуватиметься. Йдеться про те, що буде чи то новий конкурс, чи то процедура оцінювання. І скільки загалом суддів залишиться, теж невідомо. Прописано, що максимум 100, а значить, їх може бути й менше. Найкращих відбиратимуть за критеріями, які будуть встановлені пізніше. На питання, що це за критерії, законопроект відповіді теж не дає.

- Конкурс до Верховного Суду, який ви проходили, був досить тривалим за часом.

- Так, він тривав цілий рік, ми ним фактично жили. Це були тести на знання законодавства, написання практичного завдання, психологічні тести і тести на інтелект, перевірки Громадської ради доброчесності, НАБУ, НАЗК, численні співбесіди, які транслювалися онлайн.

Мені здається, що не дуже справедливо людей знову направляти на такий самий конкурс. Втім, впевнений, що більшість його знову пройде. Але, наприклад, 75 суддів було призначено в травні цього року, вони працюють лише чотири місяці. Їх теж через чотири місяці після проходження конкурсу відправляти на нього повторно? Це якось дивно.

- Суддів, які не пройдуть до Верховного Суду, хочуть переводити до апеляційних судів. Це як крок назад. Як вважаєте, судді підуть?

- Кожен вирішуватиме для себе сам, але питання в іншому. Для того, щоб усіх призначити, в апеляційних судах не вистачить місць. Відповідно, якусь кількість суддів Верховного Суду буде звільнено. Але це не відповідає європейським стандартам.

До речі, Комітетом Верховної Ради з питань європейської інтеграції підготовлено висновок щодо законопроєкту № 1008, пропонується відхили цей документ. На це вплинули численні звернення міжнародних організацій, посольств різних країн, Ради Європи, які вбачають у цьому законопроєкті загрозу незалежності судової влади.

Секретар Великої палати ВС Всеволод Князєв: Якщо кількість суддів Верховного Суду скоротять удвічі, людям доведеться чекати рішень років п’ять-шість 04

"ПОТРІБНО ВВОДИТИ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ФІЛЬТРИ. НЕ ВСІ СПРАВИ ПОВИННІ ДОХОДИТИ ДО ВЕРХОВНОГО СУДУ, А ЛИШЕ НАЙВАЖЛИВІШІ"

- Попередню владу звинувачують у тому, що вона була не зацікавлена в незалежній судовій системі. Чи зацікавлена в незалежному суді чинна влада й чи може бути судова система повністю незалежна від влади, яка її формуватиме?

- Я прийшов до Верховного Суду з першої інстанції, тому мені важко оцінити різницю між тим, як зараз, і тим, як було в касаційній інстанції раніше. Але колеги, які давно працюють в касаційних інстанціях і прийшли до Верховного Суду, кажуть, що це "небо і земля". Що за останні 1,5 року ніхто на них не впливав і не просив приймати жодних рішень. Дехто з тих, хто працює в судах багато років, зізнається, що це вперше за їхню кар’єру, коли ні від кого не залежиш. Ніхто не телефонує і не вимагає певного рішення. Нині створено таку систему, що майже неможливо чинити тиск на суддю Верховного Суду. Її потрібно зберегти, не можна робити крок назад до законодавства 2010-2014 років, коли чинився значний тиск на судову систему.

Наприклад, у Великій Палаті я загалом не уявляю, як можна змусити 21 людину проголосувати за якесь рішення, хоч вона й розглядає найважливіші справи. Тиск тут виключений на 99%.

- В Європі невисокий відсоток справ, які переглядають суди касаційної інстанції. Як нам досягти ситуації, коли все вирішуватиметься на рівні місцевих судів і люди цим рішенням довірятимуть?

- По-перше, потрібно вводити процесуальні фільтри. Не всі справи повинні доходити до Верховного суду, а лише найважливіші. Зараз до нас доходять усі справи і це виправдано, тому що апеляційні суди перебувають у процесі реформування. В деяких апеляційних судах працюють по 5-6 суддів замість 50. Відповідно навантаження з перегляду справ частково покладене на Верховний Суд. Наразі немає змоги змінити щось кардинально.

Треба також враховувати, що люди насправді поки що не довіряють суддям настільки, щоб відмовитися від того, щоб їхні справи переглядалися у касаційній інстанції. Можливо, коли будуть відфільтровані всі недоброчесні судді, зросте довіра до судів, необхідність повної касації відпаде.

В європейських країнах це відбувається по-різному. Наприклад, в Італії й Німеччині приблизно так само побудовані судові системи, як у нас, і більшість справ надходить до касаційних інстанцій. Треба все зважити, провести обговорення з експертним середовищем і напрацювати той шлях, по якому йтиме українська судова система.

- Якими можуть бути такі фільтри? Як визначити, важлива справа чи ні?

- Це важко. Наприклад, справа на суму позову 100 гривень для однієї людини може бути незначною, для іншої – дуже важливою. В тих країнах, де верховні суди розглядають невелику кількість справ, це вирішується таким чином: суддя сам визначає, наскільки справа важлива і чи потрібно брати її до розгляду. Врахувати соціальний контекст справи може лише жива людина. Тут ніякі правила не допоможуть. Якщо це визначати за критерієм, скажімо, лише суми, то це буде невідповідно.

- Парламент ухвалив у першому читанні президентський законопроєкт № 1026 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підстав передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та щодо строків повернення адміністративних справ". Він зокрема пропонує розв’язати проблему завантаженості Великої палати і обмежити для громадян можливість до неї звертатися. Ви підтримуєте цю ініціативу?

- Зрозуміло, що розглядати 60 справ на день ненормально. У нас хороші рішення, я навіть можу сказати, що пишаюся ними, але усьому є межа. Зокрема й нашим можливостям.

Тому загалом ідея про те, що якщо аналогічна справа вже розглядалася Великою Палатою, то нову переглядати не потрібно, слушна. В цій частині я повністю підтримую законопроєкт № 1026. Але законодавці не врахували наших пропозицій, а ми ж бачимо зсередини, як воно має працювати. Пропонується повернутися до того підходу, який існував у 2010-2014 роках, коли суди касаційної інстанції (вищі спеціалізовані) самі вирішували чи передавати справу до Верховного Суду. Зараз вони мають вирішувати передавати чи ні справи до Великої палати. На мою думку, модель має бути такою. Справи повинні передаватися так само, як це відбувається зараз, і якщо немає необхідності повторно розглядати якесь питання, Велика Палата може справу повернути, вказавши, в якій постанові вже був викладений висновок з тієї чи іншої проблеми. І касаційний суд розгляне цю справу по суті. Це розвантажить Велику палату, тому що вона братиме лише ті справи, в яких ще не робила висновків.

- А в яких випадках зараз передаються справи?

- Ми розглядаємо різні категорії справ. Найбільша кількість – це справи, в яких порушується питання предметної чи суб’єктної юрисдикції. Тобто, коли однозначно не визначено: це адміністративні суди повинні розглядати чи цивільні або господарські чи цивільні і т.д. Якщо особа зазначає про таке в касаційній скарзі, то справа автоматично надходить до Великої палати. До початку роботи нового Верховного Суду, поки не було такого механізму, одна й та сама справа могла розглядатися у судах різних юрисдикцій. Частими були випадки, коли людина не отримувала рішення, яке хотіла, в адміністративному суді, трохи змінювала позовні вимоги і йшла до господарського. А в різних судах може бути різна практика розгляду спорів. Система, за якої люди вибирали, куди піти, створювала великі корупційні ризики.

Велика палата розглянула майже 2 тисячі справ, в яких визначила правила предметної чи суб’єктної юрисдикції.

Ми також займаємося розглядом справ з виключною правовою проблемою. Тобто, якщо відповідний касаційний суд у складі Верховного Суду вважає, що у справі є дуже серйозна правова проблема, яка має значення для розвитку права взагалі, для великої кількості людей, є прогалина у законодавстві – така справа передається до Великої Палати.

- Можете це пояснити на прикладі якогось кейсу?

- Наприклад, справи по нарахуваннях процентів і неустойки після закінчення строку кредитного договору. Раніше існувала різна практика щодо нарахування пені і неустойки після закінчення кредитного договору. Ми визначили, що після закінчення строку дії кредитного договору позичальник не повинен сплачувати банку неустойку й пеню. Це має для позичальників велике значення.

- Коли створювався Верховний Суд, дуже багато говорили, що ви маєте напрацювати єдину практику. Чи вдалося її напрацювати і як вона використовується судами?

- Ми виробили багато нових правових позицій. І я бачу по справах, які до нас надходять зараз, що суди першої й апеляційної інстанції керуються цими позиціями. На сьогоднішній день все менше трапляється скасувань судових рішень. Надходження справ до Великої палати навіть трошки зменшилось, бо суди почали правильно застосовувати правила юрисдикції.

Також у нас є окрема категорія справ – це зразкові справи. Коли в провадженні одного чи кількох судів перебуває велика кількість однотипних справ і виникають питання із застосуванням певних норм під час їхнього розгляду, суд першої інстанції може таку справу передати на розгляд Верховного Суду, як типову справу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду переглядає цю справу як суд першої інстанції. Якщо особа не згодна з рішенням Верховного Суду як суду першої інстанції, вона подає апеляційну скаргу. Судовою апеляційною інстанцією є Велика палата ВС. Після вирішення зразкової справи суди першої апеляційної інстанції розглядають усі ці справи за тим зразком, який надає Верховний Суд. На сьогоднішній день нами винесено рішення у 6 зразкових справах. Наприклад, ми своїм рішенням встановили можливість отримання пенсійного забезпечення громадянами, які перебувають на території проведення операції об’єднаних сил, бо це ставилось під сумнів.

- А якщо люди проживають на тимчасово непідконтрольних територіях і там їх усе влаштовує, а через КПВВ їздять лише для того, щоб отримати пенсію?

- Розумієте, в чому питання: важко встановити, де вони насправді проживають. Люди зареєструвалися на підконтрольній території, а потім з них ще вимагали додатково якісь відомості, про те, що вони дійсно там постійно проживають. Але це важко достеменно підтвердити. Тому ми вирішили, що цим особам необхідно виплачувати пенсію без додаткових довідок.

Ще одне питання стосувалося підприємств, які зареєстровані на непідконтрольних територіях. Вони звільнені від відповідальності за несвоєчасну сплату податку. Але така сама ситуація – податкові органи вимагали від них не передбачені законодавством документи, для того, щоб підтвердити, що для них існують форс-мажорні осбставини. Так само було вирішено на користь цих підприємств, а саме, що вони мають право на звільнення від відповідальності без будь-яких додаткових довідок.

Ще одна цікава справа щодо паспорта і ІD-картки. Частина громадян вважала, що вони мають право на отримання паспортів старого зразка у вигляді книжечки. І розглядаючи цю справу, ми виходили з того, що видача ID-картки без згоди особи, яка раніше мала право на отримання такого паспорта у вигляді книжечки, буде втручанням у її права, впливає на облік її персональних даних, чого без згоди цієї особи зробити неможливо. Тому ті особи, які бажають мати паспорт у вигляді паперової книжечки, як це було раніше, відповідно до нашого рішення, можуть звернутись і отримати такий паспорт. Але державними органами і досі це рішення не виконується. На жаль.

Є дуже велика кількість господарських справ, які ми розглянули. Наприклад, за касаційною скаргою НАБУ ми зруйнували своїм рішенням корупційну схему, яка існувала під час закупівлі нафти й газу у державі. Коли спочатку нафта й газ відвантажуються підприємству, яке створюється на один день, а потім усі чекають, що колись це підприємство чи заплатить, чи не заплатить. Тепер, за рішенням Великої палати, необхідно вносити за придбання нафти й газу передоплату.

Також у нас була цікава справа щодо реорганізації підприємств. Ми зруйнували таку прикру практику, коли під час реорганізації підприємства до нового підприємства виводяться всі активи, а пасиви залишаються на старому. Відповідно, всі кредитори, працівники, які мають заборгованість по зарплаті, ніколи нічого не отримували. Ми скасували це все. Тепер передаються і активи, і пасиви.

- Скільки загалом справ за півтора року розглянула Велика палата?

- Всього Велика палата розглянула 4 400 справ за період роботи Верховного  Суду. Я виділив лише кілька справ, але в кожній з них дійсно є серйозна правова проблема, яка торкається певної, достатньо великої кількості людей. Якісь більш важливі, якісь – менш, але ми намагаємося всім справам приділяти якомога більше уваги. Наведу вам ще кілька прикладів.

Ми зокрема вирішили таке проблемне питання, як надання згоди одному з подружжя на виїзд з дитиною за кордон. Раніше це було дуже складно: якщо мати розлучилася із батьком і батько не давав такої згоди, то було неможливо відвезти таку дитину на навчання, на відпочинок. Зараз можна звернутися до суду – і суд може дати дозвіл на те, щоб мати чи батько, тобто один з подружжя, міг вивозити дитину за кордон на певний період для певних цілей, якщо це відповідає інтересам дитини.

З огляду на інтереси дитини, тепер визначається і її місце проживання. Раніше існувала правова позиція Верховного Суду України про те, що місце проживання дитини повинно визначатись обов’язково із матір’ю. Але ж буває, що мати – алкоголічка або вживає наркотики, або веде асоціальний образ життя, а батько живе окремо. То не може бути такого правила, що дитина повинна завжди залишатися з матір’ю. Так, переважно, зрозуміло, що діти й надалі будуть залишатися з матерями. Але у тих випадках, коли їхнє проживання разом з батьком сприяє їхньому найкращому розвитку, ці обставини повинні враховуватись.

- Якщо судді першої інстанції не хочуть керуватися рішенням Верховного Суду, як реагуєте?

- Ми не маємо права в це втручатись, бо суддя бачить конкретну справу, вивчає всі обставини і несе відповідальність за ухвалене ним рішення. Можливо, в якійсь справі дійсно наш висновок і не було потреби застосовувати. І може, коли ця справа дійде до Верховного суду, ми її побачимо і змінимо навіть свою позицію. Таке може бути. Можна розглянути тисячу справ і бути впевненими в тому, що твій висновок є абсолютно правильним, а надійде 1001, в якій буде одна обставина, яка може зруйнувати всю нашу правову позицію і змусить нас подивитися з іншого боку на це життєве питання.

- Трапляється, що змінюєте позицію?

- Буває таке. Але дуже рідко, і за наявності підстав до того.

Секретар Великої палати ВС Всеволод Князєв: Якщо кількість суддів Верховного Суду скоротять удвічі, людям доведеться чекати рішень років п’ять-шість 05

"ЗА МОЄЮ ІНФОРМАЦІЄЮ, ЩОТИЖНЯ ЗВІЛЬНЯЮТЬ В СЕРЕДНЬОМУ 5 СУДДІВ – ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА"

- Як ви ставитесь до заяви президента про те, що він має щотижня звільняти суддів?

- Там навіть цифра прозвучала – 5 суддів щотижня. Я не політик і не можу оцінювати політичні заяви. Я можу оцінювати лише те, чи є в цьому потреба і як воно відбувається на сьогоднішній день. То за моєю інформацією, щотижня звільняють в середньому якраз 5 суддів – за порушення законодавства. Так що це вже відбувається.

- Звільняє Вища рада правосуддя?

- Так, ВРП. І ця кількість, про яку каже президент, у принципі відповідає тому процесу, який уже відбувається, а саме: самоочищення судової системи.

- Але ж не всі судді погоджуються з таким очищенням системи? Багато справ щодо звільнень розглядає Верховний Суд?

- Велика палата ВС переглядає справи, за скаргами суддів, які не згодні з притягненням їх до дисциплінарної відповідальності. Але в переважній більшості справ бачимо, що звільняють саме тих суддів, які дійсно заслужили, щоб їх звільнили.

- Багатьох повертаєте на посади?

- Приблизно 5%. Можливо, навіть і менше.

- У висновку Головного науково-експертного управління до законопроєкту №1008 зазначено, що його внесено з порушеннями. Як із цим бути?

- Відповідно до Конституції України законопроєкти щодо судоустрою повинні вноситись лише після консультацій з ВРП та за умови отримання висновку Верховного Суду з цього питання. Але цієї процедури, на жаль, не було дотримано. Тому зараз Вища рада правосуддя підготувала свій висновок щодо цього законопроєкту, який є негативним, і Верховний Суд України також на Пленумі затвердив висновок щодо того, що цей документ загалом не відповідає європейським стандартам.

Але в ньому є й позитив, який потрібно зазначити. Йдеться про те, що судді, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання, урівнюються в заробітній платі з суддями, які його пройшли. Безумовно, проведення кваліфоцінювання необхідне. Якщо повернутись до історії цього процесу, ми пам’ятаємо, в 2014-2015 роках суспільство вимагало звільнити всіх суддів. І ці пропозиції абсолютно серйозно розглядалися на рівні парламенту, на рівні президента. Потім було вирішено знайти певний компроміс, не звільняти всіх суддів і набирати нових, бо це призвело б до колапсу судової системи, а провести оцінювання суддів. І тим суддям, які підтвердили, що вони доброчесні і професійні, відповідають іншим вимогам, підвищували заробітну плату. Ті, які не підтвердили, звільнялися.

- Процедура кваліфоцінювання дуже розтягнулася в часі й багато хто з суддів досі його не пройшов. Тобто навантаження однакове, а суддівська винагорода – різна.

- Так, це створювало певну напругу серед суддів, у судових колективах. І ще торік розглядалося питання, наскільки мені відомо, щодо того, щоб урівняти суддів – оцінених і не оцінених – в заробітній платі. Але на це не було голосів у парламенті. Лунали такі думки, що ну можна не оціненим суддям платити високу заробітну плату. Тепер, з урахуванням того, що оцінювання затягнулось і судді в цьому не винні, це питання має бути переглянуто.

- Скільки може тривати судова реформа і коли ми вже прийдемо до ідеалу?

- Безкінечно проводити реформування судової системи точно неможливо. Судді, які працюють під час проведення реформ, постійно бояться, що під час наступного етапу їх звільнять без причини на те. А суддя, який боїться, не може бути незалежним. Якщо ж у нас не буде незалежного суду, то не буде й демократичної держави. Тому реформу можна продовжувати, до чого сьогодні й прагне президент, але не починати наново. Треба зберегти все позитивне у проведеній реформі. Не знаю, чи ми колись прийдемо до ідеалу, але потрібно якнайскоріше припинити стан перманентної судової реформи й дати суддям змогу спокійно працювати.

Тетяна Бодня, "Цензор.НЕТ",
Фото: Наталя Шаромова, "Цензор.НЕТ"

Дивитися коментарі → ← Назад до рубрики