Цензор.НЕТ

04.09.19 18:44

Сцена суду над Стусом без зазначення прізвища адвоката - це баланс того, що нам дозволив зробити закон, - режисер фільму "Заборонений". ВIДЕО

Завтра, 5 вересня, в прокат вийде фільм "Заборонений" про життя українського поета і дисидента Василя Стуса.

Як повідомляє Цензор.НЕТ, сьогодні відбувся передпоказ.

Задовго до виходу фільму піднявся ажіотаж через сцену суду над поетом, у якій фігурує Віктор Медведчук - тоді наданий радянським режимом адвокат Стуса. З'явилася інформація про те, що сцену суду нібито вирізали з фільму. Після резонансу і залучення Мінкульту і Держкіно цю сцену поставили у фільм.

Продюсер фільму Артем Денисов запевняє, що реакція Медведчука з'явилася лише після скандалу:

"Сцена суду з'явилася після того, як відчули громадянську потребу в ній. Ми її дозняли. З приводу тиску. Після скандалу ми отримали листа із Кабінету Міністрів про "необхідність відновлення історичної дійсності". Із ЗМІ ми отримали відповідь адвоката Медведчука про те, що він залишає за собою право, що якщо щось не відповідатиме історичній дійсності, то він реагуватиме".

"Проблема виникла на початку, - розповів режисер фільму Роман Бровко. - У нас була одна сцена в СІЗО, де Стус спілкувався з адвокатом Медведчуком. Звичайно, свідків розмови немає. Дисиденти переказували, про що там говорили, але було важко відновити. Тому ми не могли пустити цю сцену на екран. Єдине, на що ми могли спиратися, це показати сцену суду і показати її документальним чином. Просто взяти матеріали справи і передати їх за допомогою нашого юриста, який нам пояснював наші права і чого ми робити не можемо (зокрема виривати слова з контексту). Тому ми зробили сцену в документальній манері. У кіновиробництві Західної Європи і США існує правило: якщо на екрані буде відображено особу, яка ще жива, то потрібно від неї отримати дозвіл на використання імені та прізвища. Оскільки це було важко, то єдине, що нам дозволяв закон, це відтворити матеріали суду... Я як режисер сприймаю цю сцену як компроміс, який народився під час цього скандалу. Цей баланс між активною громадськістю, яка домагалася, щоб ця сцена була, і, як кажуть, "сильними світу цього". Бо якби ми дали емоційніше забарвлення, то був би суд, можливо, заборона фільму і його невихід на екрани. А якби сцени не було, то ми б отримали протести. Тобто, ця сцена - баланс того, що нам дозволив зробити закон".

Автори фільму зазначають, що поруч із біографічними моментами з життя поета на екрані є і художній вимисел, а також припущення, як могло б бути. Зокрема, це стосується ролі полковника КДБ Віри, яка спеціально приїхала в колонію до Стуса, щоб змусити його підписати листа з розкаянням і визнанням своїх помилок перед радянською владою.

"Ми знаємо від Левка Лук'яненка про те, що в останні дні життя Стуса приїжджав у Пермський табір "хтось із київського керівництва КДБ". І Стуса перевели в одиночну камеру. Мало хто знає, що там було. На допити його водили. Тобто Віра - це метафоричний образ радянської системи, яка змінюється. Можливо, вона його фізично не б'є... але мені це нагадує наш час. Сьогодні не вбивають фізично, але триває боротьба, насамперед, за розум - маніпуляції, спроби обдурити і змусити робити те, що потрібно ворогові", - зазначив Бровко.

Дивитися коментарі → ← Назад до рубрики