Цензор.НЕТ

05.07.19 15:10

Иловайск, Ил-76, Дебальцево: Военный прокурор Матиос назвал тех, кто давал приказ. ВИДЕО

Главный военный прокурор Украины Анатолий Матиос рассказал о причинах Иловайской трагедии в 2014 году, про роль начальника Генштаба ВСУ Виктора Муженко и Верховного Главнокомандующего Петра Порошенко в битве за Иловайск, кто принял решение вывести войска из Дебальцево, а также как расследуется дело о сбитом российскими террористами самолете Ил-76 под Луганском.

Об этом смотрите в новом видеоблоге Юрия Бутусова "Цензор Interview" на канале Цензор.НЕТ.

Подписывайтесь на youtube-канал "Цензор.НЕТ"

00:17 Дело по Иловайску
2:44 Причины гибели военнослужащих: были ли возможности у командования ВСУ спасти окруженные подразделения
3:50 Кто отдавал приказ захватить Иловайск. Роль начальника Генштаба ВСУ Виктора Муженко
7:20 Кто вел переговоры с руководством армии России про выход из окружения по "зеленым коридорам"
8:00 Роль Верховного главнокомандующего Петра Порошенко в Иловайской трагедии
15:14 Заявление бывшего командира добровольческого батальона "Шахтерск" Андрея Филоненко о "раздаче денег" добробатам на совещании у Геннадия Корбана перед штурмом Иловайска
17:00 Инсинуации вокруг дела по Иловайску
20:39 Дело генерала Виктора Назарова по сбитому под Луганском самолету Ил-76
24:23 Военная операция в Дебальцево. Генерал Геннадий Воробьёв
31:03 Будущее военной прокуратуры. Военная юстиция

- Доброго дня. Сьогодні на "Цензорі" інтерв’ю з головним військовим прокурором Анатолієм Матіосом. Доброго дня, Анатолію Васильовичу.

- Добрий день.

- Я хотів поставити вам як військовому прокурору основне запитання. Справа про Іловайську операцію, чи готова вона до передачі до суду чи ні?

- Вона готова до передачі до суду, однак наш український законодавець, Верховна Рада ввела певні новели в законодавство про створення ДБР, от восени цього року ми повинні справу передати до ДБР і вони так само будуть чекати, поки хтось відновить процедуру заочного засудження. Процедура заочного засудження закінчилася. І 18 вищих керівників збройних сил Російської Федерації – це міністр оборони Російської Федерації Шойгу, начальник генерального штабу Герасимов, Белавінцев – там список з 18 генералів, які мали пряму причетність до віддання наказів, висунення військ до цієї операції. Загальні втрати України становили понад 1100 осіб, це з пораненими, з захопленими у полон, зниклими без вісти і загиблими. Так от, їх треба судити заочно. А їх судити через недолугість і небажання законодавців внести зміни до законодавства неможливо. Справа готова. Питання суспільства полягає не в бажанні притягнення, я так передбачаю, військовослужбовців чи керівництва Російської Федерації, яке десь там знаходиться за поребриком.

- У тому числі.

- за поребриком. Їх сюди точно не привезеш. Може, дасть Бог, ті матеріали, які ми передали до міжнародного суду, колись міжнародні судові інституції, трибунали дадуть їм оцінку. Їх цікавить, чи винен хтось в Україні? Так от, я дам основну відповідь без деталізації, про винних в Україні. В експертизі написано, там 4 пункти, що незважаючи на певні прорахунки і порушення тих чи інших піднормативних актів, причинно-наслідковим зв’язком і наслідком поразки під Іловайськом і таких шалених втрат стало пряме вторгнення. Чому експерти, довго ламаючи списи і довго сперечаючись, дійшли до такого висновку? Я сам хотів розібраться, я не є фахівцем з військово-тактичних наук чи експертизи…Це можна було б оцінити, якби у нас була війна і були порушені конкретні норми військових – військових! – бойових операцій.

- Але, на мій погляд, суспільству потрібно передусім дізнатися причини загибелі такої великої кількості людей.

- Прямий розстріл.

- Тобто?

- Прямий розстріл.

- Майже 400 людей загинуло...

- 366.

- Так. Тобто людям потрібно знати, які причини загибелі цих людей і чи були можливості у українського командування їх врятувати.

- Ні.

- Тобто це потрібно, на мій погляд, з’ясувати в суді.

- Експертиза, докази, свідчення осіб (свідчення осіб – це локальне бачення конкретної ситуації перед собою, там по периметру того, що сягає зір), загальна картина, бойові розпорядження, документальне оформлення цих всіх подій, що відбувалися, свідчать про те, що, перше, в України не було резервів для будь-якого демаршу чи маршу по звільненню. Два підрозділи у незначній кількості з бійців, там 150 і трошки більше, які висунулися на прорив для звільнення оточених в Іловайську, були знищені одномоментно внаслідок відсутності військового зв’язку, через...

- Це ви вже кажете про події, які відбулися через 3 дня після оточення.

- Так.

- А в експертизі досліджувались і інші події. Передусім людям треба дізнатися, як було насправді, хто віддавав наказ на те, щоб наші війська йшли на Іловайськ. Хто ця особа?

- Вертаючись, просто ремарку. Я не конспіролог. Я оперую установленими слідством доказами і фактами. Це перше. Друге. Матеріали експертизи охопили всі дані слідства і описані в експертизі. Ви їх знаєте. Наступне. Допитані всі: Хомчак, Корбан. Коломойський не допитувався, бо був відсутній. Всі, кого де-небудь хто-небудь згадував соцмережах, у розмовах – всі допитані.

- Порошенко допитаний по Іловайську?

- По Іловайську Порошенко не допитувався. Ми довго намагалися допитати Віктора Миколайовича Муженка, який віддавав наказ і затверджував бойове розпорядження для сектора Б, яким командував Хомчак. Довго намагалися, ми все-таки це зробили. Але ми не є гестапо часів Другої світової, НКВС часів Другої світової війни, ми не є Сталін, ми не є трійка, яка змусить людей говорити так, як воно було. Кожен при процесуальному оформленні видає саме те, що він хоче сказати, що би йому не сказали. Я глибоко переконаний, що більшість, більшість тих, хто допитувався по Іловайську не говорили до кінця відвертої правди.

- Але ми можемо сказати так, як ви щойно сказали: Віктор Миколайович Муженко, командувач на той час АТО на території Донецької і Луганської області, це він віддав наказ на те, щоб війська йшли на Іловайськ, або якась інша особа?

- Ні-ні. Згідно з доказами, затвердження бойового розпорядження для сектору Б віддавав на той момент командувач АТО Муженко.

- Дякую.

- І Муженко, коли почалася вся трагедія і спроба виходу бойовим порядком зі зброєю з оточення, мав, і це доведено слідством, мав 12 розмов з першим заступником Генерального штабу збройних сил Російської Федерації, 12 перемовин, в яких зафіксовано стенограмою, розмови про те, що гуманітарний коридор, вихід зі зброєю в обмін на повернення поранених і захоплених російських десантників зі зброєю, зі своїми посвідченнями і т.д, і т.д. Для росіян це було потрібно для того, щоб відтягнути і оформити позиції коридору, в яких була виставлена техніка, військові підрозділи і по цих коридорах вони спрямували перші підрозділи, які виходили. Деякі з підрозділів не пішли заздалегідь узгодженим маршрутом і їх спіткала менш гірша доля. Ті, хто пішли цими коридорами, були розстріляні з танків, БМП й іншої зброї, на яких були нанесені розпізнавальні знаки на той момент, які діяли в зоні АТО на українській техніці. Люди, які виривалися до своїх, військові, добровольці, бачачи на відстані пострілу військову техніку з розпізнавальними знаками України, не готувалися до відсічі чи хоча би уникнення прямого знищення.

- Хто саме з українських керівників вів перемовини з росіянами щодо маршрутів виходу?

- На всіх рівнях проводилися ці розмови. Деякі були можливість контактів. І Хомчак мав перемовини опосередковано і через розвідку доводилася та ситуація, дані, якими володів Муженко, він доводив першому заступнику Генерального штабу. Я не був при цьому присутній, але з тих доказів, що є, вживалося ну, на тому рівні, з тих можливостей, вживалося все. Але це була позиція слабкого. Ми не могли… росіяни прекрасно це знали. Через агентурні позиції дуже багато було витоку інформації. Росіяни знали наперед все, що відбуватиметься.

- Скажіть, будь ласка, чому не був допитаний Петро Порошенко, адже це він 28 серпня, перша особа, яка заявила, що для наших військ з Іловайська є домовленість про зелений, так званий зелений коридор. Це офіційна заява президента України.

- Добре, Юро.

- Чому він не був допитаний?

- Звичайно, поясніть, як?

- Ну… викликом на допит.

- Поясніть, поясніть.

- Слідчий написав йому листа і каже: дайте, будь ласка, пояснення по справі, бо це ви домовилося про коридор.

- Ні-ні-ні-ні, так у кодексі не написано. Відсилається повістка.

- Так.

- І очікується

- Так

- Якщо на повістку не з’являється, що у Кодексі написано? Повинен бути здійснений – що?

- Примусовий

- привід.

- Привід.

- Силами кого? Силами кого? Закон...

- Поліції.

- Закон. Поліції. Поясніть, ми написали таке звернення, відповіді не прийшло. Мої дії дальші?

- Аааа. Це зрозуміло. Тобто ви...

- Мої дії дальші....

- Ви написали на президента, щоб він дав...

- Ми написали в Адміністрацію президента, що просимо узгодити час згідно графіку, час проведення допиту з першою особою з приводу тих осіб, тих чи інших подій.

- Скажіть, будь ласка, а зараз, коли Петро Порошенко вже не президент, йому можна повторно надіслати повістку, щоб він все ж таки дав пояснення з цього приводу?

- Щоби що?

- Щоб дізнатися, хто...

- Про що?

- Домовився перше, про коридор. І по-друге, ви сказали, що планування операції було на Муженку. Насправді в матеріалах справи є кілька свідчень, що планування операції, заход військ в Іловайськ було поставлено на засіданні керівництва країни 2 серпня особисто Верховним головнокомандувачем Петром Порошенком.

- І?

- І, таким чином, він теж є важливим свідком, який має дати пояснення по справі. зараз у нього вже нема імунітету, він важливий свідок, має дати пояснення, чому були туди направлені війська – раз. І по-друге, чому були узгоджені з противником коридори, в яких, на жаль, виявилась пастка?

- Я врахую ваше побажання, напевно, я доведу цю позицію, або він побачить, генеральному прокурору і ми зробимо те, що ви пропонуєте. Але тут є одна підміна понять. Планування загальностратегічних операцій на території тих чи інших захоплених областей – це планування операцій. Безпосереднє віддання наказів, безпосередні перемовини з російською стороною, коли загострилася ситуація, проводив начальник Генерального штабу, який допитаний двічі з цих приводів. Змусити його говорити інші речі, чим він хоче сказати – немає такого в законі.

- Звісно.

- Відповідно, планування стратегічне і причини, і наслідок оцього всього – це є дві різні речі. Допитати як пан Горбатюк, через 10 років Ющенку оголосив підозру за те, чого не було – це просто хайп. Я не є людина хайпу. Можна по-всякому ставитися до Петра Олексійовича Порошенка, але маючи посаду президента, прізвище може бути різним, Верховного головнокомандувача, він може затвердити або погодитись зі стратегічним планом планування або бойових операцій, яке подає головнокомандувач, він же начальник Генерального штабу.

- Чудово. Чудово.

- І безпосередню відповідальність за планування бойових операцій на той момент ніс керівник АТО, яким був генерал Муженко. І все, що відбувалося в розрізі планування, проведення, залучення сил і засобів і застосування військ – це безпосередньо начальник АТО. Він допитаний.

- Я просто вам хочу сказати про свідків. 2500 свідків опитано, і не опитаний той свідок, який Муженку поставив задачу. Я не кажу, що його треба за це одразу..

- Юро, ви не можете… навіть, якщо…

- засудити чи ще щось – просто опитати.

- Юро, ви зараз говорите, як журналіст. Вашу роботу я шаную, але...

- Я свідок у справі, я дав показання.

- Ви експерт у справі. Ваші свідчення, як свідка, різні процесуальні статуси. Ви були допитані до призначення експертизи, як свідок, як той, що писав багато про Іловайськ. Ваші свідчення були суб’єктивним баченням. Після того, як ви отримали допуск до державної таємниці і стали експертом у справі, яка проводилася понад рік майже, у вас інший статус. Ви стали одним з суб’єктів основного джерела доказів, в якому відображена вся хронологія і логістика подій. Відповідно, якщо у цій експертизі внизу під час підписання було б це зауваження, ми б його врахували. Жоден з 33 експертів, ви, в тому числі, не написали жодного зауваження. Це відбувалося колегіально і в ті баталії, які проходили між експертами, військова прокуратура не втручалась. Ми не маємо...

- На жаль, деякі важливі свідчення під час експертизи мені доведені не було. Особливо я не був ознайомлений з показаннями, які були дані після підписання експертизи начальником Генштабу Муженком, оскільки він свої свідчення про спілкування з Російською Федерацією і замначальника Генштабу Богдановським, на жаль, так випало, дав після того, як була підписана експертиза. А не до того.

- Правильно. Правильно.

- Тому, звичайно, ми не могли врахувати це в експертизі.

- Юро, Юро… Конфігурація тих… зараз от… ну, якби фактів, які ви зараз наводите, вона за певної послідовності змінює своє акцентування. Для того, щоб підтвердити розмови, треба отримати тимчасові доступи до цілком таємної інформації з’єднань міжурядового зв’язку плюс зовсім інша система доступу і вилучення цього всього. Це не так швидко. І найголовніше, слова, дані на досудовому слідстві, вони є просто свідченнями суб’єктивними осіб. Вони вважаються доказами, якщо вони перевірені судом. Так от. Дійсно суспільство має це побачити. І я дійсно глибоко переконаний, що це треба зробити. Але ми заручники бездіяльності парламентарів. Якби було заочне засудження, ми би зараз спрямували… спочатку отримали дозвіл на спеціальне досудове розслідування і буквально через місяць спрямували би справу до суду. Вона готова в усіх томах. Але ми маємо величезний обсяг матеріалів, величезний обсяг свідчень осіб. Ми маємо список людей, які, звичайно важливі, як люди, які мають докази, - там багато людей, які просто свою суб’єктивну сторону виказували, воно не впливало на загальну картину. Але ми не можемо передати до суду. Тому є як є. Я сказав максимально три реперні точки. Справа розслідувана, причинно-наслідковий результат того, що відбулося, це пряма агресія Російської Федерації, майже 15 тисяч чоловік. Є певні порушення ряду посадових осіб Міноборони. Це Муженко, Литвин, Назаров, Хомчак, але вони не є причиною Іловайської трагедії. Це порушення статутних вимог, які не зовсім кореспондуються з конструкцією АТО. І оця дилема, оця юридична колізія не дає нам жодних підстав – жодних, наголошую, підстав – оголошувати чи мати підстави для оголошення підозр нашим військовим, які командували операцією.

- Багато в Інтернеті написано статей за свідченнями, які базуються на свідченнях колишнього командира батальйону "Шахтарськ" Філімоненка, який написав в Інтернеті, що 5 серпня він був присутній на нараді у Геннадія Корбана, де був присутній також я, і ось нібито на цій нараді роздавали гроші і штовхали добровольчі батальйони захопити електростанцію в Іловайську.

- Я не є речником Філімоненка – раз. Філімоненка ми довго не могли...

- Тому… я просто змушений вам поставити запитання.

-Ви хочете себе відбілити, я скажу так.

- Дивіться, я не можу це запитання не поставити, бо його висувають мені, як звинувачення...

- Хто? Я? Ні.

- В інтернеті. Тому, якщо я вам його не поставлю...

- Інтернет - це просто клоака.

- Ні, ви мені скажіть, ви перевірили показання Філімоненка і ви перевіряли цю історію.

- Показань Філімоненка не було, він десь сховався від Оніщенка і так дальше, і від Семенченка. Там був у них конфлікт.

- Тобто те, що він давав в Інтернеті, він не дав прокуратурі за 5 років, так?

- Я вам ще раз кажу, ми довго не могли допитати Філмоненка, бо він десь то його захоплювали, то він ховався від Семенченка, то не ховався. Я не знаю, зараз я вам достеменно… я не бачив показань Філімоненка, я не готовий вам сказати, чи він допитаний по цій ситуації. Але те, що такої, перше, наради не було – раз. Друге, що ніяких грошей не роздавали – два. І третє абсолютно абсурдна конспірологічна версія, я вам підтверджую. Такого не було. Слідством не встановлено. Може, воно було, але в іншому вимірі, або в іншій реальності. Все. З приводу Філімоненка сьогодні запитаю слідчого, який розслідує справу, чи допитаний цей знавець і кінцева істина.

- Добре, дякую.

- Тому, Юро, у вас болить своє, у мене болить своє. Ще раз нагадую глядачам: у кримінальному провадженні по Іловайську нема жодної, жодного слова неправди. Навколо справи є багато інсинуацій. Я можу посміхатися, я можу… без емоцій ніби те, що говорити, але, стикаючись з потерпілими, особливо з батьками тих, тіла чиїх близьких і родичів не ідентифіковані – це просто жахливо. У нас по Іловайській трагедії був закріплений військовий прокурор, який проводив зібрання зразків для проведення експертизи ДНК і все інше… йому 24 роки. Я не хочу казати його прізвище. От він після, буквально після закінчення військового факультету, одразу попав у прокуратуру Харківського гарнізону. Ми його відправили у Дніпропетровськ. Там була основна медична база, куди звозили тіла всіх загиблих. Вродє не АТО, вродє служба. Так от, нам прийшлось його реабілітовувати після 5 місяців цієї роботи, реабілітовувати півроку в закладах медицини. Він кандидат наук, він… менше з тим… це страшенний стрес. Я це усе, не скажу, що я це переживаю щоденно через себе, але це все відкладається на кожному, хто мав дотичність до цієї справи, і оцей молодий хлопчина, який 5 місяців поспіль кожен день розпаковував мішок, описував з понятими і доставав, відбирав зразки, бачив не тіла, а залишки людської подоби, у нього, вибачте, чуть не поїхали мозги. 14.06 були поминальні дні, вшанування пам’яті загиблих ІЛ-76. Я… мене 5 раз знімали з посади за розслідування цієї справи. Я ледь здоров’я не втратив, був у передінфарктному стані. Вирок є. Ми глибоко переконані у доведеності і достатності тих доказів, на підставі яких рішення ухвалив суд. Але суспільство теж ділиться. І армія теж ділиться. Одні кажуть, це була вимушена необхідність. Інше інші кажуть. Буквально днями дивився інтерв’ю пілота, який посадив перший ІЛ-76 у Луганському аеропорту, а другий його підлеглий був збитий. Настя Станко брала на "Громадському". Я його дивився, затамувавши подих. Він допитаний, і на суд приходив, і все. Коли вона, як журналіст, його запитувала: як ви розцінюєте те, що докази, що прокуратура, як ви розцінюєте дії командування? Він каже: я повністю довіряю тим експертам і тим людям, які провели експертизу. Така дуже толерантна, дуже виважена офіцерська відповідь. Він глибоко переконаний і він сказав, що якби мені довели цю інформацію, я би в житті туди не полетів. Він 7 днів жив у літаку ІЛ-76, який сів перед тим, і, вибачте, вимушений був дихати смородом трупним людей, руки, ноги і тіла яких вони зібрали, виїхавши за 4,5 км від аеропорта. Це багато страшних речей. Юро, суспільство хайпиться, частина суспільства дійсно вболіває, йому болить серце, кров’ю обливається – у них. А інша частина суспільства хоче видовищ і хліба.

- Скажіть, будь ласка, чому вас...

- Я не сприймаю вимогу суспільства, коли тільки за потребою. Давайте за законом. Не за потребою – за законом.

- Розкажіть, будь ласка, чому саме вас знімали? Як це було? Я просто одразу мушу сказати, що одного разу я випадково побачив на вулиці Шовковичній, як у 2015 році Анатолій Матіос ішов з Адміністрації президента, це був не… він був в такому, дуже сильному стресі. Я його раніше таким ніколи не бачив. Абсолютно червоного кольору і абсолютно на емоціях. Вже згодом я дізнався, що він ішов із зустрічі з президентом, якраз стосовно справи. Це було по Іловайську або по справі ІЛ-76, Анатолію Васильовичу?

- Це було по ІЛ-76. Розмова була достатньо...

- Вам погрожували, що вас звільнять.

- Я не хочу вдаватися в деталізацію цієї розмови. Назвемо так… і Всевишній, і доля, і Бог завжди на стороні правди, як би не перемагало зло. Тому кожен там, де є. Я зробив усе за законом, все чесно, чого би мені це і моїм підлеглим не вартувало. І все, що подалі відбувається… ми не є всесильні. Ми можемо відповідати тільки за ту ділянку, яку ми робимо. Мені багато чого за ці 5 років казали. Але я завжди посміхаюсь і кажу: я не бачив жодного претендента, який би хотів зайняти мою посаду за 5 років. Зазвичай, коли хтось стає якимось керівником, начальником, то завжди знаходяться ті, хто хочуть підсидіти і тебе кудись відправити. Так от, Юра, я не бачу жодного і навіть не спостерігав потуг, щоб хтось хотів зайняти це місце. Може, хтось когось призначити. Але щоб хтось добровільно хотів – я не бачив.

- Скажіть, чому справа Назарова по ІЛ-76 так тривалий час, довго тягнеться? Чому вже...

- Вона не тягнеться. Є вирок. Він оскаржений в апеляції. Апеляційний суд внаслідок зміни адвокатів, захисників пана Назарова, внесенням клопотань, вимушений був призначити одну експертизу, другу експертизу. Експертиза, наскільки мені відомо, не закінчена і остаточного рішення немає. Але це все фактор часу. Вирок першої інстанції є. Він визнав злочинною бездіяльність на той момент пана Назарова. Я не знаю, як я би вчинив. Я співчуваю Назарову, як людині, яка у перші дні війни разом з Муженком, з Грицаком прийняла на себе удар у відсутності будь-чого, щоб сформувати там. Але я знаю одне, і це, напевно, є християнська теза: можеш уберегти, щоб не загинув, убережи. Коли це крайня необхідність, тоді покажи приклад. Розуміючи, маючи протягом дня 3 повідомлення, доведені в установленому порядку, зафіксовані документально, що висунулися групи з ПЗРК, а це фактично протиповітряна оборона, яка може збити будь-який літак на дуже значній відстані, напевно, треба було подумати.

- Це були доповіді від розвідки Служби безпеки України, радіотехнічної розвідки, та розвідки головного управління Міністерства оборони, так?

- І всі ці свідчення підтвердили всі офіцери Збройних сил, які допитувалися і які свідчили, що вони доводили пану Назарову, генералу Назарову ці відомості. Але питання полягало у чому? Що було життя і війна – це робота, тяжка, на яку тебе призначив не тільки якийсь керівник певної гілки влади, а така твоя доля. Ти мусиш нести цей хрест.

- Ще одне запитання. Військову операцію ви аналізували і у вас було слідство по військовій операції в Дебальцевому.

- Я дуже шаную цю людину, пам'ять генерала Воробйова і внаслідок прийнятого ним рішення, він потім був забраний з зони АТО і 2 тисячі, понад 2 тисячі осіб не потрапили в другий Іловайськ.

- Рішення на відхід з Дебальцевого - це було рішення генерала Воробйова?

- Так.

- Тобто не генерала Муженка, а Воробйова?

- Воробйова. Він урятував солдат. Якби цього не було, там був би другий Іловайськ. Тоді якраз ішли найбільш критичні перемовини у Мінську, коли вони затягнулися на 3-4 дні і всі сили, засоби, навіть Захарченко приїхав з Донецька, "Восток" – всі вони приїхали. Ішов масовий натиск для того, щоб узяти в оточення і схилити переговорну групу, на той момент були Меркель, там були всі, Путін – щоб Україна капітулювала. І всупереч стратегічному задуму так, як воно було, генерал Воробйов ухвалив це рішення.

- Не знав про це.

- Ви багато ще, Юро, не знаєте, тому я кажу...

- Генерал Воробйов, нагадаю, на той момент був командувачем АТО на території Донецької і Луганської області, тобто відбулося розподілення функцій головнокомандувач ЗСУ – начальник Генштабу Віктор Муженко, а начальником АТО став генерал Воробйов. І тому це дуже цікава інформація.

- Більш фахової, більш світлої, більш поважної у військах людини, генерала і командира, ніж генерал Воробйов я за весь період АТО не знав. Дуже багато потужних комбригів, керівників секторів, генералів, які пройшли горнило війни, але генерал Воробйов – я один раз його… вночі… а, розкажу… Донецький аеропорт. Ну, ми розслідуємо якісь справи, приїжджаємо в АТО, допитуємо. Тут люди воюють удень, увечері їх прокурори смикають. Мені було соромно. Ми зібрали все, що могли - аптечки, сигарети, якісь бісквіти, ну, багато чого, нічники, загрузили в 2 джипи. Я, мій заступник, один з керівників підрозділів СБУ приїхали в АТО. І я підходжу до Воробйова і кажу: Геннадію Петровичу, дайте мені супровід, щоб мене провели, ми заїдемо до хлопців у Донецький аеропорт і покажемо, що це українська територія законно. Він на мене подивився і каже: ти що, дурний? Я кажу: я – такий самий генерал, як ви, я вважаю, що якщо я можу бути корисним, і для підтримання духу, я хочу бути там, тому що мені соромно. Він пішов десь. Ну, поки пішов. Ми стоїмо на вулиці, завантажені. Під’їжджає коробчка БМП, приїжджає хамер, сидить спецназ ВСП, всі завантажені, такі безрадісні, без емоцій. Сутінки уже. І тут виходить генерал Воробйов з першим заступником своїм генералом Маліковим. Стає переді мною, бере під козирьок і каже: я, командувач АТО, віддаю наказ і забороняю вам висуватися в район Пісків і Донецького аеропорту. Я кажу: Геннадію Петровичу. – Отставить! - Він старший був за званням. Це ми сам на сам, підлеглі не чули. Я кажу: Геннадію Петровичу, ну що ви робите, я такий же, як всі. Він каже: подивись назад. Я кажу: що там? – Подивись назад. Я повертаюсь. Він каже: ти що там бачиш? Юро, і тільки тоді, я зрозумів, що відбулося. Я бачу трупи. Я бачу живих людей, на яких маска смерті. Я повертаюсь до нього, кажу: люди. Він каже: "А ти розумієш, що ти казав, поки вони збиралися, ми уже по перехопленню отримали, що вони знають, що ти туди їдеш. Ти розумієш, що ти заїдеш. Ти герой. Нібито. Ти хочеш показати, що ти не бздун, вибачте. Але вони кинуть все, щоб тебе взяти, як оцього… і мені доведеться своїх 136 резерву чоловік, яких я тримаю на крайній випадок кидати, щоб тебе звідти звільнити або лягти рядом з тобою. Тільки за то, що ти хотів потиснути хлопцям руку і повісити плакат "Донецький аеропорт – територія українського закону". І я підкорився наказу. Я кожен день, кожен раз, коли йду в церкву, я ставлю свічку за здоров’я Геннадія Петровича. Чому? Це був останній день, коли туди заїхали. Більше туди ніхто не в’їжджав. Так сталося. І це було його рішення. Будь-хто інший – попри усі попередження міг сказати, летіти, їхати. Тому коли настала його смерть, серце не витримало, для мене це була трагедія. Це була трагедія, і я вважаю до цих пір, що це трагедія української армії і трагедія українського народу. Його не любило керівництво Генерального штабу. Але так, як його любили війська – який надівав бронежилет, надівав каску, брав автомат і по окопах ходив сам. Не сидів у пункті спостереження або на віддаленні. Багато сміливих офіцерів, генералів є, які брали автомат і так само вимушені були приймати бій чи відстрілюватися чи бути у перестрілці, але те, що робив Геннадій Петрович, і брав на себе відповідальність всупереч натиску або стратегічним замислам, врятувало дуже дуже дуже багато людських життів. І головне, що нинішній начальник Генерального штабу – це колишній підлеглий генерала Воробйова. У поганого генерала не можуть погані діти. Тому я вірю, що Руслану Борисовичу він… я не скажу, що він… я не скажу, що він мені друг, але я дуже його поважаю. Я вважаю, що призначення Хомчака начальником Генерального штабу це є найбільш вдале призначення новообраного президента для армії. Залишилося зробити, ще треба зробити уйму, багато яких справ, але це дає надію мені, як той, що розуміє глибинні процеси і причини, і наслідки того, що вдалося, чи того, що не вдається досягнути.

- Уявляєте собі військову прокуратуру без Матіоса? Вона буде працювати?

- Однозначно так. Мене вчили мої вчителі, які мене прийняли юристом-стажером, а потім юристом третього класу, як був як лейтенантом, вони вчили одного: ти можеш бути генієм, можеш бути феноменальним правником, але коли ти робиш все сам, то це не система. Система – це коли якогось інгредієнта або якоїсь складової нема, а система працює. Так от. Принцип 35 гарнізонів, які є на території України, принцип трьох регіональних і об’єднаних сил прокуратур регіональних з потужними керівниками дає мені глибоке переконання, що вони автономно можуть у будь-яких умовах виконати поставлені законом і суспільством завдання. Законом і суспільством. В мене є ще одна амбіція. Я думаю, що я все-таки зможу поспілкуватися з Верховним Головнокомандувачем. Ми повинні побудувати військову юстицію, Юро, я півтора року про неї говорю. Ми привезли американців, канадців, ізраїльців, усю Європу, Данію - 44 країни, де є військові прокуратури. Найбільш показове у нас було з Ізраїлем. Ми написали разом з Андрієм Кожем’якіним, головою комітету Верховної Ради по правоохоронній діяльності, написали унікальний закон, він його вніс, я попросив навіть свою сестру, щоб вона його також підписала. Вона часто їздить у зону АТО. Так от, він вніс, де написано мікс всього найкращого, що є у світі для того, щоб військовий перше, був захищений – захищений. Друге, коли він оступився, щоб було адекватне покарання. І третє, щоб діяв принцип від призову і до обеліска. Держава тебе призвала і, якщо помер своєю смертю чи ти загинув від ран, чи ти загинув, то держава повинна піклуватися за тебе до обеліска і про твою родину так, як це діє в Ізраїлі. І тоді армія буде жити не тільки за волонтерський сегмент, як це було на початку війни. Армію не будуть струшувати скандали, пов’язані з тим чи іншим матеріально-технічним забезпеченням. Не будуть говорити про паркетних товстих або недолугих генералів. Оце тоді буде основа хребта нації. Армія і так хребет нації. Хребет. М'ясо може бути, не бути. Армія – хребет нації. Але зараз є страшні загрози. Чому? У нас під зброєю зараз знаходиться у різних військових формуваннях (це СБУ, Держприкордонна служба, Держспецзв’язок, залізничні війська, Нацгвардія, Збройні сили, Служба зовнішньої розвідки, УДО) знаходиться понад 350 тисяч осіб зі зброєю зараз. Демобілізованих ще під 200 тисяч. Це люди, які мають бойовий досвід. У кого менше, у кого більше. Але майже всі прокаталися туда. Який у них сегмент сприйняття суспільства і процесів, як відбуваються у суспільстві?

- Дякую, Анатолію Васильовичу. Дякую за розслідування воєнних злочинів, за Іловайськ і сподіваємось, що і Іловайськ, і Дебальцеве, вибухи складів та інші резонансі злочини ми побачимо в суді і народ дізнається правду і зможе зробити висновки, щоб не повторити… не повторити ці трагічні події знову.

Смотреть комментарии → ← Назад в рубрику